Це не історія успішного рибалки-спортсмена, а радше досвід, розшарення ще незабутих емоцій, розчаруванням, різкого взлету і несподіваної передачі фарту іншим.

Вперше, наші змагання набрали офіційного формату, розподілу ролей. Це все було присутнє, але без прапору. Тепер ми є Лігою і я тим гордий, що вступив одним із перших і буду робити все щоб допомогти розвиватися цьому проекту і заволікати людей.

Четвер, вечір 

Стандартно, у цей день збирається вже більшість людей і ми робимо удар на спілкування, пустощі і радість довго очікуваній зустрічі. Тому у п’ятницю зранку є відчуття слабості, але в обід вже починається офіційне відкриття змагань і треба бути як морально, так і фізично в строю.
Діалоги, які неможливо переказати, приколи, які сторонній людині не зрозуміти, або просто за таке можна когось сильно образити, але не нас, бо слова наші легкі як крила, наповнені любовю і кожен ніби конфліктний словообмін закінчується братськими обіймами і хаотичним компанійським реготом. Ось такі в нас фестини і телячі пустощі біля багаття. Кожен особливий, кожен має свою велич і силу, через що на місці панує сильна аура. Так минув вечір у четвер і розмови перелилися у пятничний ранок і всі пішли спати.

 

Пятниця без панецеї

Ляв сильний дощ. Сили зверху вже декілька днів затуманювали наші ріки, але не розум. А радше готували для нас чергове випробування щоб зробити нас сильнішими. Але змагання було бути. Всі досвідчені рибалки і мають у своїх нахлистових сотах мушки, які не раз приводили до успіху.

Тур1: Макс vs Ваня Повхан

Цей тандем чомусь ніколи не є успішним. Це не мій висновок, але і у цей раз ми закінчили по нулям. Хоча з 20-ти людей, тільки одна людина вхопила щастя за хвіст – Ігор «Пузо» Анісімов.
Я не відчував в цьому дискомфорту, бо я не є профі у мутній воді. Тому, я більше радів, що залишився цілим і течія мене не знесла.

 

Тур2: Ваня vs Макс

На суботу вода прочистилася у кращу сторону. Першим ловив Іван, і він мав дуже велику рибу на гачку, але це було неочікувано. Можливо завчасний вигук “Макс” зіграв роль і риба погнала як “паровоз”, чи то була риба-паровоз. Хаос. В душі. Не у мене. У нього. А я спокійно курю. Аналізую місця. Нотую собі в голові де він не проловлює і закладаю у свій мозговий ‘maps.me’ дуже важливі мітки.
Час, тобто кінець туру. Іван за два тури зі мною без риби. Фарт? Можливо головному судді більше слід ніколи-ніколи ставити нас у парі. Колись же не робили квартири під номером “13”, тому людські пари як руни потрібно розділяти.

А мені вдалося зловити одну форель!!! Так, я відірвався від нуля. За результатами двох етапів я переходжу після 20-го місця на 9-ту. Завтра готовий рвати-метати ще більше.

 

Тур3

Oh, won’t wave my white flag, no

This time I won’t let go

I’d rather die

Than give up the fight, give up the fight  (Bishop Briggs – White Flag)

Рокер ніколи не живе без музики. Музика зі мною завжди. Музика приходить до мене на ріці і навязується і за “loop”-люється і я не можу її reset-нути. Тому, в цей раз перед кожним туром я насильно закидував у себе тільки те, що мені треба. Думаєте це завжди допомагає? Байка.

А вже цілий рік в мені живе режим Іп мана. Хто це?  Це великий майстер Вінь-чунь. Кіно. О! Саме цей подих спокою і самоконтролю я відчув завдяки актору Donnie Yen про великого Іп Мана. Завдяки цьому я зайняв срібло минулого року. Але ця розмова ні про що.

Третій тур. Високо в горах. Дика природа. Мій пул і Петра Шкварка. Я знаю куди мені їхати, я знаю де там є риба. Я думаю про призове місце, бо інакше бути не може. Хибна і напівпихата впевненість. Але першим ловить Петро, який каже, що мені не конкурент, але я в це не вірю. Петро засікає декілька риб і не дотягує. Одна в нього забагрилася і заплуталася у волосіні, тобто не йде у залік. Шкода. Петро спокійний на пулі і робить успіхи. В той час я насолоджуюсь морем лісових ягід, сигаретним димом і природою. За півтори години суддею завжди встигаю позайматися спортом, подумати, пошукати на березі щось цікаве, погладити каміння. Якесь ніби нелогічне поєднання, але душа панка має тонну суперечностій і вміння скомбінувати це все в одне і бути щасливим))

Час. Петро закінчив з нулем. Тут стартую я.

Поруч Головний суддя, в особі Олега Сови,  розповідає про Ростика, який зловив рибу на 10-й секунді. Я починаю з ями, яка кішить харіусам, у якій ми з Ростиком зловили чимало риби коли тестували цю ріку на придатність до майбутніх змагань.  “Давай, Макс. Покажи майстер клас з першого закиду”. Ви ж знаєте, що такі провокації ніде не приносять користі. Ця провокація для слабих, дезорієнтують, порушує внутрішній спокій. На цій ямі мені так і не вдається нічого упіймати. Потім зачіпаю за гілки і уся снасть рветься. Латинь або голосне “Бл…дь”. Втрата спокійного себе. Переоснастка, нові мухи. Переходжу на бонусний участок. Рву муху. Включаю режим пофігіста, яка вже там китайська філософія, і продовжую ловити на дві мухи і рвану снасть. Мені сходить одна риба, потім друга. Хлопці з сусіднього пулу знімають табличку і я гублюсь де кінець мого пулу. Вигукую їм. Річні хвилі зупиняють мій потік.

Вертаюсь знову на яму. Дивлюсь на годинник. Цей коротенький опис подій обійшовся ціною у 50 хвилин.. Залишається ще тільки сорок до кінця туру..

Перемотуюсь, йду в гору. На глибині до 30 см. відчуваю “поцілунки” харіуса, на третій проводці виходить на суху. Відриваюсь від нуля і драйв мною оволодів. За декілька хвилин рухаючись по пулу дістаю, другого, третього харіуса, четвертого.
Користуючись правилом “мушки повинні бути постійно у воді, навіть якщо ти у воді”, відходжу вище і відчуваю оживлену волосінь. На гаку була форелька)

Це було майже закінчення пулу. Маю надію ще на два мікро-покети, в яких завжди сидить форелька. В заліку вже 5-6 рибин. Але знаю що можу зробити більше у лічені хвилини.
Покети (короткі перекати у вигляді кишені) після дощів були досить повноводні і швидкі. Роблю декілька проводок. Зупинка, підсікаю. Рибу зносить до другого покету, а якщо там не зловити у підсак, то на наступних порогах риба злетить. Всупереч всім правилам, я біг по камінню і стрибав у воду і на межі порогів я запускав її у підсак. Ризик щось зламати ходив за мною. Петро за мене переживав. Таких було три. Це місце було для непростим, я ніколи не вмів в такому провести гарно мушки. Це була перемога над собою, настав спокій. Мої рухи далі були спокійні.

Я знову пішов вниз по пулу. Залишались лічені хвилини. Я побачив ще вихід харіуса. На третій проводці він був моїм. Останньою рибою етапу – була королева річок – форелька.

Цей етап вивів мене на 4 місце.

4Тур: Do you believe that you can walk on Water? (30 sec to Mars)

Ходити по воді не можливо. Але треба робити все для цього.

Вечеря пройшла у режимі – Загроза дощу. Він застав нас миттєво. Хто встиг, той прийшов вчасно до наметів. Я не поспішав мокнути і карта так лягла, що я залишився ночувати у єгеря Володі у компанії Дімона П., Петра і Кості (“Дутен пулен”). Розмова була довга, весела і на диво не алкогольна. Десь ми повлягалися після півночі.

Костік о 3 ранку хотів мене поздоровити за найголосніший храп у своєму житі).

Зранку всі поснідали і по пулам.

Я не був у захваті від свого пулу. Поруч були будинки. Значить мешканці тут ласують рибою. План в голові намалював – пробую за 50 хв повністю прочесати пул, а потім ще раз по перспективним місцям. Перекати – нічого, ямки теж. Потім у спокійне місце кидаю мушку. Рибу не вдається завести у підсак для виміру. Шкода, дуже шкода. Усі подальші спроби щось змінити – закінчилися фіаско. Значить прийдеться мені посунутися…

Петрові вдалося видурити форельку, яку втекла..

Поки Петро ловив я цікаво поспілкувався із місцевим вуйком і представником рибнагляду.

При оголошенні результатів я посів почесне 7-ме місце і отримав приз від компанії “Strike”.

Вітаю призерів! І Готуємся до Чемпіонату! Буду за усіма вами сумувати!)

Автор: Макс Флайфішкін (спеціально для Блогу)

 

Цікавий нахлист