Созвон, домофон, виїзд. Заїхали за Бодьою, поїхали на Сваляву. Поки чекали Рому з ПЕРЕСЄЧКИ, пішли в «барву» скуплятись. Думаю, вазьму шо падєшевлє і шо б побільше)). І тут падає мені в очі кілька в томатє… От і починається вся сладость!

Дочекались Рому. Виїхали: восьма вечору) дорога весела балакуча, спим). 3-тя ночі, доїхали ми до мєста расположенія борцов с алкоголізмом. Ну так шоб не пізно і не рано)) посередині). Зустрічають нас сплячі пики, але в очах видно радість зустрічі. Начинається торжесвенна борьба с алкогольом, але втомленість і сильна злива нас ламає і всі йдуть спати.

Ранок четверга: всі опять довольні прокидаються, нові знайомства і канєшно же ударний ЧЄТВЕРК. Ну, алкоголь взяв своє, і діло дійшло до рибалки та розділу думок, практики, тактики і канєшно “СВЯТИХ МУХ”. І тут прибігає Ростік – перфекціоніст ідеальних мух. Роздивитись поуважніше “ЦИРК УРОДЦІВ” від Закарпаття, заглянувши в мій флай-бокс, в нього походу зірвало псіхіку) і ще й так щоб навєрняка – я витягую кільку в томаті!) і тут лунає проклятіє: «ПАЦАН, ТОБІ ТОРБА, ТИ БУДЕШ БЕЗ РИБИ». Ну і далі антісресс в вигляді пари по пійсять. Але ще нич не втрачено, адже йде мутняк).

Всі потроху з’їжджаються, знов ж таки для мене багато нових людей, знайомств і полєзной інфи). Діло до вечору: вогонь, співи, пянка, сон…

Я зі своєю Бумбою мокнем в палатці, дощ ллє, палатка тече, спим мокрі. На ранок хто мокрий, хто кислий, комусь кисло, але пахне змаганнями, пахне здобуттям нових навичок, і, курва, мутняком. Всі з’їхались, поїли і го по пулам. В мене випала пара з Ромою Яковченком. Дібрались ми до пулу пройшлись, пул огонь. Вибираю зі свого цирка двох німф, ну так шоб чем пастрашнеєє, зібрав снасть, запалюю цигарку, і шо: паєхалі!

Дивлюсь, вище мене тихе плесо з міляком, йде повільна течія, де вода з гряззю встигає трошки осідати і до скату попадає вже чистіша, думаю: отут і начну. Якраз переді мною великий камінь. Перша проводка і наче щось вдарило. Проігрнорував… Друга проводка і відчутна форелева атака! Підсікаю і не своїм голосом кричу: «Рибааааааа!!!» Підбігає Рома: міряєм форельку на 28 см, радості повні гаті, з’являється надія відловитись, але марно. Вода йде вверх і все грязнішає. Обчесав всю мілину і на полу-ямці схід:(. Абідна, дасадна, да ладна:(. Так більше нічого й не було.

І тут я дохожу до табору, і всі починають мені говорити, що походу тілько я один спіймав рибу! Я починаю розуміти, що є шанс, потрібно рвати жопу, адже можливо і виграти. Тихо і мирно ми йдемо з Евеліною в наш затонувший Титанік, але я не можу спокійно заспати, купа думок, купа технік в голові каша…

Зранку встаємо на сніданок, всі говорять, що ріка почистилась, стала прозорішою, є шанс відловитись. Йдемо з Ромою на пул, він ловить перший і пакує на ями. Під самий кінець, на ямі без течії, хапає форельку на 29, довольний стає, але більше неспіймав нічого. Час мені присутпати.

Весь час як Рома ловив, я ходив і розглядав можливі місця знаходження пиря, але на ями акценту взагалі не ставив. Шукав маленькі струйки поміж камінчиків, да поближще до берегу, по міляку в общем, приступаю. Йду на то місце де закінчив Рома, починаю вичісувати стояк, галяк, пусто. Піднімаюсь вверх до перекату, і бачу ось воно, з боку струя, з іншого тоже, і гладкий скат води поміж течіями, да туда, кидаю апстрімом, і пробую підтягувати самою вудку трошки швидше аніж йде течія і вуаля: покльовка, але нич, ще пару проводок, і пирь не витримує іздіватєльства моєго уродца і рішає зжерти його! Бах, є, харь на 28, потім звичайно прочесав весь пул, і знайшов місце де впадав малесенький потічок, думаю тре його обловити, і там якраз гарно дерева звисають, і вродь як глубина є, нада в общем. Пара проводок , нічего, думаю спробую на підйомі мух, типу даун-стрім, але трошки не так, і результат за 5 хв до кінця, ще один пацан убіваєт мою муху.

Кінець часу, пика довольна. Оголошення результатів, і я знов на етапі 1 місце. В голові повний переворот, щось не зрозуміле, страх напевне, вже й не до обіду, але Голод Не Тютка: жрать пішов. По дорозі до Володіної хати Евелінка мене заспокоювала, підтримувала, навіть согласилась пійти  зі мною на 3 етап. Пара випала з новачком Романом Михайлюком!

Купа стрессу адже етап на Зелениці, а там риби як в нас в Ужі сміття. Добираємось до пулу. Першим ловив Роман, а я розглядав пул. На пулі було огромне плесо з файною ямою на початку, але там було всього два пирі, які спіймав Рома, і потім ще три рибини, в протоколі 5 риб! Пул класний, переглянув його вдоль і поперек, вирішив знову бити по міляку і по приберега, і ще багато уваги звертав полуямкам з великими камнями і гладкою течією. Але цей етап зазнав провалу з першої риби, засікаю дуже грубого пиря, дотягую майже до підсака, схід… В мені й так все бурлить, переживання, стресс, і втрата самоконтролю, і я ще зтравлюю 5 риб. Спімав по міляку 3 форельки, і на кінцівку все-таки дотягую одного пиря. Але пирь брав цікаво: я кидав під берег, і старався якомога сильніше плюхати німфами, а потім з стояка підтягував німфи до течіі і як тільки мухи попадали в стрім, йшла покльовка.
Це дійсно видуманий, нежданно для мене метод, і ще було 4 сходи… І того в протоколі чотири рибини, Йдемо в табір, в мене стресс, нічого не хочу, бере мене зло, адже я не розумів, як можна було злити стільки риби… І в таборі Олександр Дробот, бере мою муху і показує, як по дідовські потрібно провіряти гаки. Бере мою муху гаком до нігтя і каже: дивись, гак їде, а має впиватись, типу він зломаний, але я приглядався добре і ніколи б не сказав, що він поломаний! Є плюс до навичок!

Я заспокоюсь, беру себе в руки, але все-таки трошки подбухую що б навєрнячка) йду спати. Підтримка від коханої, що все то гуд, так й мало бути і що завтра я всіх порву. Лиш би убаюкати п’яну скотину…

Ранок неділі, останній етап, всі думки зібрані, тактика продумана, починаю охоту на маленьку форельку, аби лиш втікти від нуля. І єсть, да, це рибаааааа! Крики-візгі, спіймав ще три форельки, потім одного харька з під каменя витягнув, і знов же такий це метод, під берег в стояк шлюп, підтяжка по дну до течії і відразу з під каменюки вихід пиря.

Часу ще 30 хв пул вичесаний, але залишилась, огромезна яма. Глубока до немогу) десь метра 2-2.5 старався її прострілити, адже посередині ані однієї покльовки, ставлю дві мухи одна 3.8, друга 3.5 і топлю) є дно ура!

Пара проводок, притормозок, думаю ну пирь за 40, з міста здвинути не можу, бачу пішло вниз по течії, і потроху піднімається. Спустився вниз, десь метра 4-6, бачу, що файна масна форель. Дотягую до підсака, міряєм, але коротка – 28 см, проте файна, фатьова, груба. І на цьому все, етап закінчено. Радості є – в протоколі 6 риб. Після мене Роман спіймав ще двох харьків і одну форель. Дорога до табору, радість, спокійство.

І невже-невже!!!!! Я чемпіооонн! Емоціі зашкалюють, щастя, каша, щось непонятне, і не вкладується дійсно те, що я виграв. Тих емоцій я не можу словами передати! Хлопці, бажаю всім це пережити! Радий був провести зі всіма час, ці змагання залишаться в моєму сердці назавжди! Дякую вам за все!!! І до скорих зустрічей!!!!

Автор: Ігор “Пузо” Анісімов
Стилістика, фонетика та орфографія автора збережена практично у первозданному вигляді
Фото: Дмитро Голенков (друга і третя з кінця), Андрій Скворчинський (третя і четверта зверху)

Цікавий нахлист