ВАГомі аргументи, щоб поїхати в Словаччину. Частина третя: спинися мить, прекрасна ти!

ВАГомі аргументи, щоб поїхати в Словаччину. Частина третя: спинися мить, прекрасна ти!

Не знаю, хто як, але за перший день я наловився по повній програмі. Навряд чи другий і завершальний день нашої подорожі приніс би щось нове та цікаве – думалось тоді. Але я помилявся. На мене та моїх друзів чекало ще багато сюрпризів. Я вирішив пройтися вниз по течії, але з іншого боку річки, в напрямку великого острова, де за словами Володі, торік Войтек ловив найбільшу рибу. Власне, ми двоє туди і вирушили. Знайшли дуже цікаві перекати з ямами, пробували обловити територію всіма наявними ресурсами, але жодного клювання так і не заробили. Довелося вертатися до мосту і думати, що робити далі.

Тим часом Діма з Юрою озброїлися сухими мухами і пішли на канал, який суттєво змінився, порівняно із першим днем. Тепер, після різкого падіння рівня води, там було чимало зручних та доступних місць, єдина перешкода – схід із стрімкого берега по гострому та незручному камінні. Стоячи на мості я помітив, як під першим же кущем, якась дуже крупна риба ледь не щосекунди вистрибує та ловить волохокрильців. Схід до того місця був далеко не ідеальним, але якось мені вдалося спуститися і влаштуватися на великій каменюці. Про те, щоб зайти у воду не було й мови – глибина та невідомість. Спершу я спробував упіймати рибу німфами, але успіху не мав. Потім узявся за сухі. Перепробував близько 10 мух, кожній давав три шанси проплисти над головою в риби (я уже помітив, що то була палія). Нарешті, взяв коричневого «хрущика». Щойно мушка опинилася в зоні видимості гольця – він миттєво зреагував.

Тепер мені треба було виграти боротьбу із трофеєм. Ще раніше я помітив, що метрів за 10 від тої точки знаходиться доволі зручний захід до води. Туди й попрямував. Кілька хвилин впертої та напруженої впиранини і нарешті красень-брук опиняється в підсаку. О, це просто неймовірної краси риба. На сонці вона переливається різними барвами, а ще дуже активно пручається. Щоб не травмувати рибу, роблю лише два фото і швиденько відпускаю її назад в річку.

У моїх товаришів справи також хороші. Юра знайшов місце з активною райдужкою і вже упіймав кількох штук. Дмитро теж розташувався біля великого каменя – йому також вдалося переконати місцеву рибу. Пробую і я, але на суху виходів не маю. Разом з Юрою зміщаюся нижче і бачу дуже цікаву ділянку, а ще бачу вихід риби на ній. Беру німфи і спускаюся до води. Кілька проводок і на вже знайому чеську німфу отримую удар та веду боротьбу із півметровим щастям. Буквально через дві-три проводки, отримую ще одну таку ж форель – і знову кайфую від того, як славно вона опирається.

Ще нижче натрапляємо на дуже глибоку яму – і знову, буквально на перших же закидах, на муху сідає крупна райдужка. Цього разу боротьба триває довше, підвести рибу до себе не вдається – вона сходить. Ну і нехай.

Хороша ясна погода (а обіцяли дощі з грозами), чиста річка, добрий настрій, активна риба – про все це ми балакали на своїй веранді, коли прийшов час обіду. Ділилися враженнями, обговорювали цікаві моменти з того, через що вдалося пройти. Ніхто нікуди не поспішав. Усі спокійно чекали вечора та чергового хетчу.

Із отриманого досвіду можна було зробити наступні висновки: аби отримати трофей, необхідно пройти три сходинки. Перше – знайти активну рибу. Це досить просто – достатньо лише побачити, де вона виходить годуватися. Друге – необхідно вибрати правильну мушку, бо далеко не все, що ми кидали припадало рибі до смаку. Нарешті третє – після підсічки ще треба витягнути рибу до себе, зробивши так, щоб вона не порвала повідець і не розігнула гачок. Із цим прикрим фактором зіткнувся Юра. Чомусь більшість риб, які зійшли, залишали по собі хіба що голку, на якій щось нав’язано. Цікаво, що стосувалося все не якогось одного виробника. Більше того, за словами Юри, усі його «сухарі» були одноразові. Навіть якщо риба не розігнула гачки з першої спроби – то з другої зробить це напевне. У мене нічого подібного не було, хіба що одного разу риба трішки вигнула гачка.

Коли я гуляв по каналі, то побачив цікавий невеликий перекат з ямкою, біля самого берега. Оснастивши німфову вудку ред-тагом та чеською німфою спробував зробити хорошу проводку. І вона мені таки вдалася. Зненацька я відчув надзвичайно потужний ривок, на якусь долю секунди над водою виникла чорна тінь, а після цього риба на повну силу рвонула до протилежного берега. Вона розмотувала шнур просто із божевільною швидкістю. Я був в шоку, адже півметрові форелі мали клопіт із тим, щоб стравити кілька метрів, а тут «паровоз» летів на повній швидкості. Я так і не довідався, хто це був – голець чи таймень (схиляюся до останнього), але ці 30 секунд реально змусили мене отетеріти. Не знаю, який розмір був в цієї риби, але однозначно – це був «трофейний трофей». Вимотавши практично весь шнур на одному диханні, риба зійшла…

Приходив вечір, а з ним і більша активність риби. Ми чекали на березі – чекали того моменту, коли на плесі з’являться візуальні ознаки вечері. Вони тривали близько п’яти хвилин, після чого річка хвилин на 10-15 затихала. І риба не ловилася взагалі і ні на що. За цей час кожному вдавалося щось та й упіймати, правда, вистачало і прикрих сходів.

Нарешті, коли сонце вже сіло, ми вийшли з води. Кожен з нас був щасливий та задоволений. За два дні на Вагу я упіймав півтора десятки риб. Одна райдужка мала 35 сантиметрів, одна струмкова була оцінена на 40. Вся інша риба – від 50 до 65 сантиметрів. І в цьому, мабуть, є перевага Вагу над іншими річками. На тому ж Дунайці чи Сяні можна наловити значно більше риби, але упіймати стільки крупних трофеїв там, навряд чи, вдасться. Тож залишається лише одне – повернутися на Ваг вже на початку вересня, коли, за словами місцевих, тут найкращий час для нахлисту.

Вечеря зі стейками, малинівка, веселі розмови – можна було розслабитися і спокійно відпочити. На ранок ми повністю прибрали наш котедж, склали усі речі, попрощалися із Мірославом та вирушили додому. Дорога пройшла значно швидше – кордон ми минули за якихось 15 хвилин…

Прокоментувати
І'мя:

Емейл:

Сайт:


Отримувати оновлення


Отримувати оновлення на почту:

Архів записів

Нахлистовий магазин