У першому вечірньому турі мені випало ловити із новачком – Костею Федорякою із Дніпра. Але зважаючи на просування по службі, він, на жаль, приїхати не зміг. Тому головному судді довелося постійно щось переіначувати і перекладати одного суперника на іншого. Так, було вирішено, на 14-му пулі я ловитиму першим, судитиме мене Діма Чейлитко, а Макс Кусакін, якщо встигне, то ловитиме другим.

Спакувавши усе необхідне, ми вирушили на пул. Я не зрадів. Мало того що вода брудна, на цих ділянках мені ніколи не вдавалося упіймати бодай щось. Пул починається великою ямою із виром та кількома зливами, далі йде довжелезне «озеро», а за поворотом (треба перейти річку), слідує каскад «кишеньок», де риба як може бути, так може і не бути – не вгадаєш.

Роблю ставку на «святая святих» – треба відійти від нуля, будь-якою ціною. Звісно, я хотів знову повезти додому Кубок, але розумів, що це буде ой як не просто. І все ж, це змагання, це адреналін і це нові емоції з навчаннями. На суху мушку я практично не ловлю. Взагалі, якщо можна так сказати, я є прихильником раціонального нахлисту – тобто ловлю на те, на що необхідно ловити в конкретний час. На щастя, арсенал вудок та мух у мене достатній, відповідно, можу вибрати саме ту снасть, що принесе мені рибу саме зараз. «Саме зараз» я б не ловив на суху – тут не факт, що німфа виручить, але нічого іншого не залишалося.

Я вирішив почати саме з цієї великої ями, точніше з місця де вода стає повільнішою. У таких ділянках постійно сидить харіус, який підхоплює очманілих від буруна комашок. Але харіуса я там не знайшов. Майже 20 хвилин обкидав «лапочками» усе, що можна, однак за винятком бистрянської дрібноти, нічого не зловив. Вирішив кинути цю яму і бігти вниз, до кишеньок. Вишукував найбільш оптимальні місця, кидав і далеко, і близько, бороздив, підстрибував, міняв мушки – все марно. Жодного натяку на харіуса я не побачив. Так і дійшов аж до кінця пулу, де став свідком цікавої картини. Дмитро Петруняк стояв на дуже схожій ямі, і показав мені – дві риби. Ого! Поки я займаюся дурницями, Діма вже активно ловить. Що ж мені робити? Часу вже не так і багато залишилося. Вирішую пройти ще раз кишенькову зону і повертатися на місце, звідки починав.

Тепер, правда, трішки змінюю тактику. Ставши на середині зливу, обличчям до ями, починаю повільно спускати мушку в один із десятків струменів, які зливаються в одне ціле. Спершу там мілина, згодом трішки глибше, і далі вже сама яма. Як тільки бачу рух бистрянки, миттєво перекидаю в інше місце. Довівши це дійство до автоматизму, на якусь мить відключив свою свідомість. Зненацька, на мушку вискочив харіус, це було добре видно, але мій мозок не встиг зреагувати. Тим не менше, риба вже була в підсаку – це руки спрацювали на повному автоматизмі. Я закричав від радості – відійшов від нуля! Діма поміряв рибку – 23 сантиметри. Дрібнота, але ж на вагу золота!

Може тут є ще хтось? Продовжую активно обловлювати територію, вже правда, із повною концентрацією. І щось мені підказало – зміни мушку! Я витягнув коробку і мій погляд упав на невелику чорну мурашку. Добре відомо, що восени харіус набиває свої шлунки саме мурашками. Чому б не спробувати. Тільки-но приманка упала на воду на долю секунди під нею блиснула чорна тінь. Це була крупна риба, нема ніяких сумнівів. Але щось її злякало. Чи то розмір мурашки, чи мій силует. Більше вона себе не показувала. У мене залишалося ще трішки часу, я продовжував спускати мурашку. Під час одної проводки на неї спокусилася якась дрібнота. Струсити її з гачка не вдалося, довелося робити це руками. Але замість рук я закинув рибку в підсак – то був зовсім крихітний, як мізинець, голавлик! Це залікова риба, вартість якої всього 100 балів, але ж якщо порахувати, то значно більше. Насамперед, демонструю рибу Дімі Чейлитку – він запевняє, що так, це кленик. А я вже собі рахую. Якщо взяти до уваги стан води і неактивність риби, то можна припустити, що з нулями тур закінчить багато учасників. Однак, частина з них рибу однозначно зловить. Можливо одну, можливо дві. Якщо одну – то цей голавлик додасть до моїх 23 сантиметрів ще 100 балів, тобто можна говорити про те, що мій харіус виріс до 28 сантиметрів! А це вже дуже хороший показник.

На жаль, більше нічого мені зловити не вдалося, але і той результат став дуже пристойним. Виявилося, що мої розрахунки були вірними. У Дмитра Петруняка так само були дві рибки – одна на 20 сантиметрів і зовсім маленький харіус. Тобто, тут мене виручив перший пир з 23 сантиметрами. Першим став Іван Фіцколинець, який загалом упіймав шість риб (чотири великих), при чому одну форельку. Цей результат, правда, нікого не здивував. А от на друге місце сенсаційно вискочив Роман Савка, якому правда, найбільше пощастило з пулом – 12, якраз напроти нашої бази. Хто знає це місце, той зрозуміє… Роман зловив трьох пирів (два великих), правда, залишив одного маленького для Ігоря Анісімова. Мирон Федорович, який ловив після Івана, зловив дві рибки (одна велика), Стьопа Чех та Андрій Скворчинський також переконали по одному харіусу – це давало шанси на перемогу.

Я завершив ловити, вже готувався Діма, аж тут, на горизонті «замаячив» силует Макса, який голосно щось нам кричав. Він справжній молодець – вирвався практично із критичної ситуації, летів зі Львова на всіх парах, і встиг! Макс почав ловити, але виходу свого харіуса чекав дуже довго. Нарешті, в одній із кишеньок, він таки зачепив рибу, але смикнув занадто сильно. Пир зробив сальто і упав до води… Причина може бути в тому, що нова максова вудка ще не встигла як слід познайомитися із своїм хазяїном.

На жаль, нулів вистачало. Окрім Макса, без риби на базу прийшли Діма Голенков, Іван Повхан, Арсен Грабчук, Габор Варга, Антонюк Олена, Дробот Саша, Кінчик Юра, Кушинський Сергій та Секунда Данило. З нулем так само залишалася і Ганна Вербицька, яка мала приїхати лише на третій тур.

Я прекрасно розумію, як воно – опинитися в їхній шкірі. На останньому чемпіонаті у першому турі також був нуль, при цьому я зробив на своєму пулі усе, що міг. Розуміння того, що перший нуль фактично перекреслює шанси на успіх гнітить і давить, але такими вже є наші змагання. Окрім риби треба переконати і Фортуну…

Ясна річ, що першим став Іван Фіцколинець, другим Рома Савка, третє місце дісталося мені, четверте і п’яте місця розділили Мирон Федорович та Дмитро Петруняк, шосте і сьоме Андрій Скворчинський та Степан Чех, восьмим став Ігор Анісімов. Усім іншим дісталося 18 місце…

Ввечері вже всі забули про результати та місця. За великим столом зібралася уся наша компанія, в мангалі весело потріскував вогонь, чарки «стукалися», дим від цигарок та люльок спокійними спіральками піднімався до неба. Неба із мільйоном зірок…

На ранок мені випав 3-ій пул, один з тих, який вважався дуже хорошим. І справді, я коли ще його розмічав, запам’ятав кілька цікавих і відверто рибних ділянок. Правда, тепер ловити мені довелося із Сергієм Кушинським – через приїзд Макса і не приїзд Романа Кубая та Міші Шунинця знову довелося все переписувати та перемінювати. Ми прибули на пул десь за півгодини до початку, сонце ще міцно трималося за гору і ніяк не бажало зігріти нас ранковими променями. Сильний вітер змушував нас щільно обмотатися всіма способами захисту.

Арсен та Габор перейшли на 4-ий пул, трішки нижче, Стьопа Чех та Оленка стали на другому. Данило Секунда і Макс опинилися на першому. Хороша компанія. Ну що ж, починаємо! Сергій із Чернівців – один із наших новачків, досвіду у нього не багато. Стараюся йому щось підказати – чи то з місцем, чи то з проводкою, але риба і справді не активна. Можливо, сонце трішки додасть ефекту?

Коли закінчується час Сергія, я виходжу на річку. Сонце вже освітило всю територію, але чи харіус проявить активність? Цього ніхто не знає. Можна довго описувати, як я бігав по пулу у пошуках риби, але за півтори години мав лише один вихід. На щастя, мені вдалося його гарно завести до підсака і продемонструвати судді. Це був 10-сантиметровий харіус, але харіус! Поруч стояв Стьопа Чех – показав і йому, щоб мати ще одну гарантію. Від нуля знову пішов – і це просто фантастично! На жаль, більше мені нічого так і не вдалося зловити.

Ранковий етап виявився складнішим для вечірнім, хоч вода вже прочистилася. Рибу зловило лише семеро учасників. Першим знову став Іван Фіцколинець, який упіймав трьох харіусів (один великий). Друге дісталося Арсену, який в рукаві упіймав 22-сантиметрового пиря,  Данило Секунда та Іван Повхан розділили третє і четверте місця – по одному 21-сантиметровому харіусу, п’ятим став Ігор Анісімов, який зловив трьох риб, але всі були маленькі, нарешті, ми з Оленкою розділили шосте та сьоме місця. Оленка зловила маленького голавлика і відійшла від нуля.

Таким чином, у тих, хто упіймав рибу в обидвох турах залишалися шанси на призові місця. Головне – не втрачати концентрацію і домовлятися з Фортуною…

Фото: автора, Р. Ящишина, Д. Голенкова, А. Грабчука, Д. Секунди, М. Кусакіна, Д. Чейлитка.

Цікавий нахлист