Лондон-Опір, через Львів…

Лондон-Опір, через Львів…

Почну цю розповідь з того, як я добирався до Львова, і яким чином можна профукати літак, навіть заздалегідь спланувавши все. Пішло все не за планом з самого початку подорожі. О 5-ій ранку підйом, цілий день на роботі, опісля збирання речей і о 1-ій ночі вже наступного дня виходжу з хати… Я вважав, що 5 годин до відльоту більш ніж достатньо.

Добираюся до автостанції на нічному автобусі, сідаю на трансфер до аеропорту, засинаю… Прокидаюся від того, що водій автобуса заблукав і потребує допомоги: як вибратися з халепи… Дивлюся на годинник, ми вже мали б бути в аеропорті 20 хвилин тому… Зіскакую з сидіння, телефон у руки і до нього… Гугл мапс у поміч і бачу, що нам ще 35 хв їхати! Анонсую пасажирам…всі в шоці!

Приїжджаємо в аеропорт, до відправки ще трохи більше 2 годин… Йду здавати «чумайдан».Вистояв чергу, працівник приймає багаж і питає про комп і тд… Я відповідаю, що павербанк є, він реєструє і говорить його вибрати і здати багаж у відділ не габариту. І це була моя фатальна помилка! Вистоявши чергу півтори години у негабарит, здав «чумайдан», до відльоту 20 хвилин, реєстрація закінчуться через 5. Бігом залітаю у зал реєстрації, а там 5 тисяч пасажирів і всі змійкою ходять зігзагом по колу, зомбі-апокаліпсис якийсь. Паспортний контроль від мене за 15 метрів на пряму, табло пише 20 хвилин черги… Все, в мене промайнули змагання перед очима. 5-ти секундна пауза, і я стрімко як тюлень, пірнаю під огороджувальні срічки, напряму… Через 15 секунд я вже біля контролю і вислухавши «побажання» від інших пасажирів, починаю спілкування з групою англійських туристів. Обіцяю їм гори і доли, пиво у пабі біля хати, з реготом та фіглями вони з радістю пускають мене вперед… Після реєстраціі маю ще 5-10 хвилин до посадочного виходу… У мене остання брама №28, а це десь 800 метрів, як пули в Діми Голенкова… Понеслась!!! Прибігаю, мокрий як гуска, але встиг! Сідаю у літак і перед очима вже пливе Опір і вже відчуваю подих улюблених Карпат.

У Львові мене зустрічає Макс з усмішкою і обнімашками). Який я радий був тебе бачити друже, якщо ти би знав! Тим не менш, сідаємо у авто і обговорюєм план дій і після короткого візиту до його хати та магазину, Мася оббігавши всі маршрутки саджає мене на Львів-Виноградово… рідне Виноградово)!

Протеревенивши з водієм усю дорогу, виходжу біля Дубини і бачу хвіст Сови на авто… дзвоню, він вертаєся, сідаю у автівку до Олега і на повороті на Кам’янку бачу банду з барткою, мене зустрічають… Сльози накотились, тим паче вискакую з джипа і пішли у хід обнімашки та привітання, знайомства… Поселення, зустріч друзів, ударна гостина ввечері, у мене відбій десь о 10:30. Після тяжкої подорожі, сплю я дитина.

1 тур

Опір зустрів всіх нас з мутнячаом. Жереб мені видав Арсена, людину, з якою я не був знайомий особисто, але як виявилося це не була проблема:). Я ловив другим на пулі 18, Арсенові вдалося сіпнути одного харіуса, але на жаль він зійшов. Я відловився взагалі без натяку на клювання… Отож на двох у нас 2 нулі… Трохи сумно на душі, але все ще попереду…

2 тур

Пул 4, ловлю першим. Дубак і сильний вітер. Місце лову шикарне, але риба не активна. Оббігавши вверх вниз по пулу закінчую з другим нулем. Починаю нервувати. Арсену вдається зловити одного харіуса, я за нього дуже потішився, молодець, головне відійшов від нуля.

3 тур

Відповідно до жеребкування, мені випало ловити з дуже відомим всім нам Дімою Петруняком! Мене це дуже потішило, знаючи його досвід лову у Карпатах, та й не тільки. Ловлю першим, пул номер 14, Роро і Гуру «обнадійливо» проінформували про «пустий» пул, і після півтори години активного пересування а-ля «гірський козел» по пулу без натяку на клювання, закінчую з 3-ім нулем! Дімон мене заспокоював як міг, але… Петруняк ловить 3 харіуса з одного п’ятачка 3 на 5 метрів… Я з радістю бігаю міряти рибку, сприймаю це нормально і вже роблю нотатки, які помилки були зроблені мною у попередніх турах.

Тур 4

Після трьох нулів, настрій у мене був відверто кажучи паскудний… Я вже чув у вухах насмішливі коменти і репліки у свою адресу, але йдемо на пул №7. Діма Петруняк ловить першим, річка вже прочистилася і виглядає дуже гарно. Потеревенивши з Дімкою про життя, він приступає до лову… Через півтори години закінчує з нулем, навіть без натяку на вихід риби чи клювання… У мене починаєся мандраж, невже буде знову нуль…

Проаналізувавши дії Дмитра, свої дії за три тури і дякуючи підсказці Мирона, вирішую ловити на свою мушку на 12-14номері і лише з протилежної сторони і пройти цей відрізок річки двічі. На 10-ій хвилині ловлю першого, нестримую емоцій починаю орати, як ведмідь, від задоволення! Емоціі через край! Нарешті не нуль та ще й на свою мушку! Через 5 хвилин другий, Діма не може повірити очам, але відверто по-цімборськи поздоровляє… Третього харіуса чипляю у самому кінці основного зливу… Більше ні виходів, ні клювань… Три з трьох реалізовано! Я в нірвані від задоволення. Як виявилося, у 4-му турі я посів 2-ге місце і це мені дозволило зайняти 13-те загальне місце. В мене була установка попасти в десятку, але ще треба працювати над помилками.

Після оголошення всі почали прощатися, сумно на дущі, але все хороше закінчуєся дуже швидко, на жаль.

Мій літак був аж у вівторок об 11-ій, тому попередньо домовившись з Ростіком, провів ці пару днів у Львові, у колі сім`ї Ящишин, в приємній атмосфері та балачок за столом з Іриною та Роро під гру доньки Марго на фортепіано. Також з обідом шикарних вареників і наливки у Львові з Ростіком, Арсеном і Олегом. Ввечері був бограч й Джемісонс та приємне спілкування. Зранку Арсенчик відвіз мене у аеропорту Львова, ми попрощалися і я попрямував до брами…

Велика подяка без винятку ВСІЙ нашій сім`ї УЛН за атмосферу, поради, поседілки тощо. Всім організаторам і спонсорам змагань, а також особлива подяка слідуючим людям:

  • Сім’ї Скворчинських за повернутий посуд, песика Харді приємні розмови;
  • Дімі Голенкову, за розмови і поради;
  • пані Марії за бомбезний прийом та дуже смачні страви;
  • Дімону Петруняку, за досвід на пулі і МАЛИНІВКУ!;
  • Богдану за наточеного ножа, виноград, поради і за те, що він є таким, який він є!;
  • Мирону за його відверте душевне спілкування зі мною, як з сином;
  • Степану Чеху, за станок, метеріли та поради, а також за дороги в Закарпатті)));
  • Івану Фіцколинцю, за його закарпатські фіглі, колоритні тости, поради та запрошення на майстер-клас по сухій мушці));
  • Вані Повхану, за його мушки і поради;
  • Олегу Сові, за його підказки ще перед змаганнями та екскурсію Львовом;
  • Арсену Грабчуку, за компанію на пулі і дуже багато чого іншого, відверто кажучи, ще одна рідна мені душа!;
  • моєму любимому Максу, за то що ти є, Мася! Решту ти знаєш і сам;
  • Ромі Яковченку – душі компанії і просто фатьов;
  • всій сім`ї Ящишин, і особисто Ростіку, за все те, що ви зробили для мене. Велика подяка!!!

З великим сумом але з теплом в душі я відлітав у Лондон. До зустрічі друзі! Хай всім щастить!

Автор: Габор Варга, Лондон – Львів – Дубина – Львів – Лондон
Фото: автора, Р. Ящишина, Д. Голенкова, А. Грабчука, Д. Секунди, М. Кусакіна, Д. Чейлитка.

Прокоментувати
І'мя:

Емейл:

Сайт:


Отримувати оновлення


Отримувати оновлення на почту:

Архів записів

Нахлистовий магазин