Тиждень у горах: Чемпіонат УЛН. Змагання. Тур другий

Тиждень у горах: Чемпіонат УЛН. Змагання. Тур другий

О шостій ранку підйом, швидка кава, кілька канапок і вперед, досліджувати знову ж таки найближчий до бази нижній пул. Ми з Андрієм трохи маневрували, намагаючись знайти стежину з дороги, а коли нам це вдалося, побачили те, де нам доведеться ловити. Я був у відчаї. Пул мені дуже не сподобався – надзвичайно короткий, з мінімумом місць для перспективних стоянок. Каюсь, нарікав і то нарікав серйозно на тих, хто цей пул розмічав. Але робити нічого – треба готуватися.

На самому початку невеликий приямок, далі знову ж таки «кишеньки», але двох типів – повільні і швидкі і нарешті один каскад зі зливом. Я із заздрістю дивився на сусідній пул, де мали ловити Рома з Ганкою. У них було стільки перспективних місць, що обловити не вистачить часу. Але що вже – жереб кинуто.

Я розташувався на самому початку і планував зміщатися вниз по течії. Спершу хотів обловити приямок, сподівався, що там живе один-два харіуси і, можливо, кілька райдужок. Почав з сухої і не помилився – одразу ж був вихід.
Значить, риба є. Змінив вудку з німфами і акуратно підповз до зручної позиції. Кілька проводок і перша риба опинилася у підсаку. За нею туди ж послідувало ще кілька.
Зловивши 5 риб за 15 хвилин, я вирішив залишити приямок на потім, і перейшов до кишеньок. На повільних упіймав ще кілька риб, одну на швидких.
Нарешті, мене чекав злив – там я добив свій протокол до 12 хвостів. Зрештою, якщо зважити на пул, можна сказати, що це був дуже хороший результат.

Тепер залишалося ловити Андрію. Він почав ідеально, як і ввечері. Обійшовши ріку, Андрій почав ловити з іншого берега, виманивши харіуса та райдужку. А от потім мій суперник впав у ступор – ранковий дзвінок із дому вибив його з колії.
Щось таке зі мною було у п’ятницю. Майже годину Андрій просто полоскав мухи, але добитися якогось адекватного результату не зміг. Ще кілька риб зробили його протокол напівпорожнім. При тому, що залишалися незаймані місця, де можна було б спробувати удачу.

Спостерігаючи за Андрієм, я не міг не зауважити того, як бігав по своєму пулі Рома Михайлюк. Раз по раз він ніс підсак до Ганни. То він нагадував мушкетера, який робив випад, то пастуха, який шмагає норовливого бичка. Хоч відстань була досить пристойна, але мені здавалося, що Рома не робить жодного зайвого руху, хоч його маневри не переривалися. У підсумку, він зловив 13 риб, і таким чином виборов собі перше місце, залишивши мене на другому.
Інші учасники також відловилися дуже непогано, здається, нулів не було. А Ганна взагалі зловила форель на 39 сантиметрів, що є абсолютним рекордом усіх змагань. До цього найбільші риби вдавалося зловити мені та Максу на минулорічному чемпіонаті – то були харіуси по 36 сантиметрів.

За підсумками двох етапів я лідирував, але Рома набрав такого ходу, що стало ясно – він свого не відпустить. Тепер на нас чекав обід і швидка передислокація на іншу річку…

Далі буде…

Прокоментувати
І'мя:

Емейл:

Сайт:


Отримувати оновлення


Отримувати оновлення на почту:

Архів записів

Нахлистовий магазин