З самого ранку ми вирушили на ріку у тому ж складі, що й в суботу. Номери пулів нічого не давали, треба було дивитися на воду, щоб мати якусь стратегію. Врешті, ми зупинилися та вийшли на берег. Щоб не впадати у паніку я навіть перейшов річку, аби перевірити чи «оце» точно наш пул. На жаль, все вірно – у нас з Іваном скелі з плитами і кількома непоганими зливами. За рибою треба багато ходити і шукати. Можна було лише позаздрити Ромі Михайлюку та Міші Шунинцю, адже їхній пул був просто казковий. Не знаю, скільки там було риби, але візуально він переважав нашу ділянку.

Першим мав ловити Іван, якому ця місцина також не подобалася. На відміну від сусіднього пулу, де можна було спокійно пересуватися, а при потребі, побігати, по камінцях, кожен наш крок довелося долати з труднощами, адже з води визирали гострі шпичаки гірської породи. З іншого боку, на змаганнях буває й так, що риба знаходиться там, де її не чекаєш, а там де чекаєш – зловити не можеш. Тому якась надія у мене жевріла. Але також був і холодний розрахунок на те, що великій кількості риби тут просто нема де перебувати, адже добрячу частину пулу міцно підперезували голі плити.

Іван і Роман почали ловити одночасно. Поки мій підсудний добрався до першого більш-менш перспективного місця, Рома вже чотири рази викликав Мішу та його мірило. А починав він одразу ж на межі нашого пулу і навіть не рухався – засів у засаді. Ваня тим часом виловив одного харіуса і по трохи рухалися вгору. Особливих місць для ловіння не було. Два наші приямки здивували – на одному жила марена, на іншому було пусто. З горем навпіл пройшовши пул, ми почали рухатися назад, але на зворотній дорозі стало ясно, що все активне, а це сім хвостів, Іван вже зловив. Ну, і наколов кілька риб.

Коли закінчився етап, Рома повідомив, що зловив 18 риб. Це дуже хороший результат, який однозначно претендував на перше місце. Про те, щоб упіймати стільки ж не могло бути й мови, тому я сподівався бодай на половину, з розрахунком на те, аби бути другим чи третім. Але задача стояла украй складна – як і на що ловити. Тут не було кишеньок, весь пул покручений і розбитий, ходити складно, особливо не сховаєшся – все як на долоні. Можливо, суха муха в таких умовах мала б допомогти. Тому я озброївся старою, але вірною «тефеошкою», прив’язав надійну «сідісішку» і почав обловлювати прилеглі території під протилежним берегом. Але без результату: або не та муха, або просто нема риби, словом, харіус не виходив.

Нічого не давали і німфові проводки – на тих місцях, де зловив Іван, вже нічого не хапало мої найкращі приманки. Зрештою, добрався до ямок. Після серії закидів, нарешті виловив одну марену. На іншій – форельку та харіуса. Повернувшись до першої, узяв іще одну марену. Час минав, у мене було лише чотири риби. Де взяти ще шість не було ані найменшої гадки. Знову спробував сухою – нарешті побачив вихід харіуса з-під плити. Він двічі випливав, куштував мушку і ховався назад. Спробував кілька інших варіантів – ситуація така ж. Зрештою, він сховався і більше не виходив. Німфи його не цікавили.

Справи були геть кепські: ріка вперто не бажала ділитися. Після трьох етапів роздачі, я опинився біля розбитого корита. Чотири риби на цій ріці, це все одно що бублик. У сусідів справи були значно краще. По 7-8 риб зловило багато учасників, а це означало, що я падав вниз так само стрімко, як долар в обмінниках. Зрештою, я був готовим до такого розвитку подій, тому особливо не засмучувався. Знову друге місце. Знову золото чемпіонату для мене недосяжне. Значить, поки не заслужив…

Приїхавши на базу, ми почали пакувати речі, а Сова підбивати підсумки. Я розклав призи. Дмитро Петруняк, хоч і не приїхав, але про статус вічного спонсора не забув. Він підготував кілька пакетів з хорошою продукцією – гачки, даббінги, якісні матеріали. Не хотілося оминути увагою двох наймолодших учасників нашого товариства.
Іван Фіцколинець джуніор та Женя (син Оленки) отримали по пакету від Strike! аби вже самі почали крутити станок. Обидва хлопці добре показали себе на ріці – невдовзі нас чекає поповнення. Ще один пакет залишився для четвертого місця. Андрій Мамай доклався до призового фонду, надавши підліски, коробочки та класний водонепроникний рюкзак.
Його я вирішив виділити Олегу, як тому, хто не шкодує своїх ніг і є найчеснішим суддею у світі. Три головні призи вже отримали переможці.
Іван Фіцколинець старший – посох від компанії Strike! за третє місце.
Мені дісталася котушка Redington Zero третього класу. А Ромі Михайлюку, як переможцю змагань, сумка на пояс від Simms.
Правда, він її отримав вже згодом, бо посилка зі Штатів трохи забарилася. Але, гадаю, він не образився. Взагалі, Рома, безумовно, заслужив і перше місце, і визнання. Почнемо з того, що він розібрався із дуже важким пулом на першому етапі, а далі вже відпрацьовував на інших. Крім того, в його показниках так чи інакше проглядається стабільність. За Рому можна лише порадіти та побажати йому розвиватися і перемагати в майбутньому.

Загальний рейтинг змагань (+ кількість зловленої риби):

1. Михайлюк Роман 46
2. Ящишин Ростислав 55
3. Фіцколинець Іван 24
4. Чех Степан 25
5. Секунда Данило 20
6. Вербицька Ганна 25
7. Кусакін Максим 20
8. Мартиненко Андрій 20
9. ШунинецьМихайло 19
10. Магула Іван 15
11. Яковченко Роман 16
12. Савка Роман 15
13. Федорович Мирон 14

Змагання закінчилися – обійми, прощання, прибирання. Уже наприкінці вересня ми зустрінемося ще раз, уже на Сухій Мушці. А наприкінці осені Ліга планує проведення змагання з ловлі райдужної форелі на водоймі для ареа-фішінгу. Побачимось!

 

Цікавий нахлист