Насамперед, прошу в усіх вибачення за вимушену паузу – був в роботі, зокрема і за кордоном. Але попри це встигав іноді вилазити на водойму. Результатами з вами поділюся. Розділю усю зиму на три частини: море, канал і Карпати…

Канал
Практично усю зиму з вудкою я провів з друзями на бурштинському каналі. Бували моменти, коли риба там взагалі не ловилася. Два найгірші виїзди завершилися сумними результатми – два окуні і три карасі, відповідно. Але зазвичай там можна непогано порибалити, якщо, звісно, вдасться знайти місце. Переважна більшість рибалок, які приїздять на канал не мають ані совісті, ані будь-яких інших чеснот, оскільки безпардонно розкладають на березі по 20 донок і в носі всіх мають. Ганебно і те, що береги завалені сміттям, поміж яким і сидять ці горе-рибалки, які гребуть у свої садки все, що клюне. Страшно дивитися і на те, як на каналі процвітає браконьєрство. Діти з екранами набивають кульки окунцями, плотвичкою і підлящиками, а дорослі активно їм в цьому допомагають. Якщо ж абстрагуватися від цього неподобства, то нахлистом там можна непогано половити. На німфи ловляться окунь, карась, плотва, підлящик, а іноді і судачки попадаються. Хоча «пістолетів» цікавіше ловити на стрімери, але це доволі не просто. Потрібно визначити час активності риби, знайти правильну приманку і проводку. Однак, це додає свого шарму – пошук завжди цікавий і приносить чимало насолоди.

Море
Середземне море – не місце для нахлисту у лютому. Практично нереально навіть закинути стрімера – море доволі бурхливе і постійно зносить приманки до берега. Тому довелося брати в руки одну донку, наживляти гачки курячим філе чи креветками і ловити всяку-різну рибу, а також крабів. Блакитні краби – дуже агресивні істоти, які натхненно намагаються вщепнути своїми клешнями, тому досить непросто було звільнити їх від гачків. На морі ми рибалили переважно вночі, коли море трохи вгамовувалося. Але іноді і вдень можна було цікаво половити мир-мирів, барабульок, локумів, скатів та інших середземноморських представників.

Карпати
У неділю ми з Арсеном і Олегом вирушили на Франківщину. Бажання упіймати першу форель било через край, але на заваді стала погода. Рясний дощ і твердий сніг серйозно вплиинув на підводну ситуацію. На мою думку, вода була дуже холодна, риба не проявляла активності тому що вибирала: їжа чи сили. Очевидно, сили для здобуття харча не компенсовувалися самим харчем, тому форель і харіус впадали у стан анабіозу. Попри це ми мали контакти з рибою – було кілька клювань та один зрив. Але самої риби в підсак нікому завести не вдалося.

Цікавий нахлист