Блог двох мухарів

Архив категории ‘Новини’

Шановні спортсмени! Умовно-ефемерна нерестова заборона підходить до свого завершення, а отже невдовзі відкриється офіційний нахлистовий сезон. Зазвичай, він відкривається Кубком України і так само буде і зараз.

Отже, 10-12 червня, на ріці Опір поблизу Сколе відбудуться традиційні змагання, на які запрошуються усі, хто хоче спробувати свої сили, поспілкуватися з друзями, а також гарно провести час. Цього разу пунктом нашої дислокації стане садиба пані Марії, у селі Дубина. Завдяки великій території та умовам, там зможуть комфортно розміститися чимало учасників та гостей. Як я вже писав раніше, до наших послуг 4 спартанських будиночка (загалом 17 ліжок), а також простір для розташування наметів. На картах Гугл точка 49°03’24.7″N 23°32’44.1″E.

На території є два туалети, три столи під навісами, гойдалки для дітей, сіновал для романтики, питна вода, місця для машин, галявина для тренувальних закидів, холодильник, світло, розетки. При потребі буде організована Wi-Fi точка. Також пані Марія погодилася організувати харчування. Яким саме воно буде і скільки коштуватиме, стане відомо згодом. Щодо фінансових внесків, то вони складатимуть від 200 до 300 гривень, залежно від ситуації.

Щодо самих змагань, то, як і раніше, планується залучення трьох спонсорів, а саме – компанія Strike!, компанія Lucky Flies та компанія «Нахлист на Шулявці». Звичайно, головний приз у нас залишається незмінним – Кубок ручної роботи від майстра Артура Шіца. Зараз він прикрашає оселю Івана Повхана з Ужгорода. До чийого дому трофей поїде знову дізнаємося 12 червня.

Для тих, хто хоче взяти участь в змаганнях уперше наголошу, що спортсмен повинен мати підсак та мушки на безбородих гачках. Риба вважається упійманою тоді, коли вона заведена до підсака та продемонстрована судді. Залікова риба з Опору це: форель струмкова та райдужна (3 бали), харіус європейський (2 бали), головень, підуства та марена (1 бал). Бистрянки, верховодки, яльці, пічкурі, гольяни та бички до заліку не йдуть.

ожен учасник ловить один етап ввечері та один етап зранку, а також судить своїх суперників у аналогічному порядку. Переможець визначається не за загальною кількістю зловленої риби, а за кращими показниками протягом двох етапів. У змаганнях головне – стабільність. Якщо спортсмен гарно відловиться протягом двох етапів, то матиме хороші шанси на перемогу.

Найкраще на місце збору прибути у четвер ввечері або ж у п’ятницю зранку. У будь-якому випадку, усі учасники мають приїхати до садиби пані Марії не пізніше обіду п’ятниці для того, щоб провести повноцінну процедуру вечірнього жеребкування.

Графік проведення Кубка України 2016 року

П’ятниця, 10 червня

12:00 – 15:00 приїзд учасників на базу та підготовка до жеребкування

16:00 – жеребкування першого та другого етапів

18:00 – старт першого етапу

20:00 – фініш першого етапу

21:00 – вечеря

Субота, 11 червня

8:00 – старт другого етапу

10:00 – фініш другого етапу

13:00 – обід

16:00 – жеребкування третього та четвертого етапів

18:00 – старт третього етапу

20:00 – фініш третього етапу

21:00 – вечеря

Неділя, 12 червня

8:00 – старт четвертого етапу

10:00 – фініш четвертого етапу

12:00 – нагородження переможців

13:00 – обід

14:00 – прощання та від’їзд спортсменів

Детальніша інформація та реєстрація за телефоном 067 672 55 80 і 095 21 21 297

Насамперед, прошу в усіх вибачення за вимушену паузу – був в роботі, зокрема і за кордоном. Але попри це встигав іноді вилазити на водойму. Результатами з вами поділюся. Розділю усю зиму на три частини: море, канал і Карпати…

Канал
Практично усю зиму з вудкою я провів з друзями на бурштинському каналі. Бували моменти, коли риба там взагалі не ловилася. Два найгірші виїзди завершилися сумними результатми – два окуні і три карасі, відповідно. Але зазвичай там можна непогано порибалити, якщо, звісно, вдасться знайти місце. Переважна більшість рибалок, які приїздять на канал не мають ані совісті, ані будь-яких інших чеснот, оскільки безпардонно розкладають на березі по 20 донок і в носі всіх мають. Ганебно і те, що береги завалені сміттям, поміж яким і сидять ці горе-рибалки, які гребуть у свої садки все, що клюне. Страшно дивитися і на те, як на каналі процвітає браконьєрство. Діти з екранами набивають кульки окунцями, плотвичкою і підлящиками, а дорослі активно їм в цьому допомагають. Якщо ж абстрагуватися від цього неподобства, то нахлистом там можна непогано половити. На німфи ловляться окунь, карась, плотва, підлящик, а іноді і судачки попадаються. Хоча «пістолетів» цікавіше ловити на стрімери, але це доволі не просто. Потрібно визначити час активності риби, знайти правильну приманку і проводку. Однак, це додає свого шарму – пошук завжди цікавий і приносить чимало насолоди.

Карась на форелеву німфу. На неї ловиться окунь та судак

Сашко набиває руку французом

Найбільший нахлистовий окунь. Поки що

Окунь спокусився на жовтого стрімера

Сергій на каналі

Канал у сонячний день

Перший судак Сергія

Знову спрацював волохатий вулі-багер

Сергій без мундира 🙂

Судак і жовтий вулі-багер

Бурштинське водосховище

Канал в усій “красі”

Плотва хоче чорну німфу

Ганна і її трофей

У роботі червоно-синій стрімер

Непоганий екземпляр з каналу

Судак спокусився на рожевий стрімер

Люди там днюють і ночують

Море
Середземне море – не місце для нахлисту у лютому. Практично нереально навіть закинути стрімера – море доволі бурхливе і постійно зносить приманки до берега. Тому довелося брати в руки одну донку, наживляти гачки курячим філе чи креветками і ловити всяку-різну рибу, а також крабів. Блакитні краби – дуже агресивні істоти, які натхненно намагаються вщепнути своїми клешнями, тому досить непросто було звільнити їх від гачків. На морі ми рибалили переважно вночі, коли море трохи вгамовувалося. Але іноді і вдень можна було цікаво половити мир-мирів, барабульок, локумів, скатів та інших середземноморських представників.

Карпати
У неділю ми з Арсеном і Олегом вирушили на Франківщину. Бажання упіймати першу форель било через край, але на заваді стала погода. Рясний дощ і твердий сніг серйозно вплиинув на підводну ситуацію. На мою думку, вода була дуже холодна, риба не проявляла активності тому що вибирала: їжа чи сили. Очевидно, сили для здобуття харча не компенсовувалися самим харчем, тому форель і харіус впадали у стан анабіозу. Попри це ми мали контакти з рибою – було кілька клювань та один зрив. Але самої риби в підсак нікому завести не вдалося.

Чи правильно ми зафорелювали струмки? Чому варто забрати харіуса з червоної книги? Як на харіуса вплинула літня спека? Чому у нас менше комах, аніж в Польщі? І чому Юрій Гудзь ледь не став нацистом? Про все це і трохи більше ми говорили на зустрічі з заступником директора інституту рибного господарства НААНУ Юрієм Збитівським.

Чого гріха таїти? Напевно, багато хто з нас сумнівався у тому, що науковець, якого Володя Сава віз до нас на зустріч розкаже щось таке про що ми не знали. Більше того, боялися, що він жодного разу не бачив на власні очі ані форелі, ані харіуса, відповідно, ніякої інформації про них не надасть. На щастя, ми помилялися. І після зустрічі, мабуть, багато кому хотілося зустрітися з паном Юрієм знову. І не один раз.

На жаль, у нас не було камери, бо цю двогодинну зустріч я б із задоволенням передивився ще раз, оскільки за такий короткий проміжок часу, голові не вдалося запам’ятати усе, що говорив пан Юрій. Дещо, правда, мені вдалося занотувати.

«Ми вже мали досвід роботи з такими рибами, адже в інституті є окремий відділ вивчення рідкісних видів – форелі струмкової і харіуса. Відповідно, у нас є досвід роботи з ними. Нещодавно ми займалися зарибненням форелі в басейні річки Тиса (тут мається на увазі не саму Тису, а притоки її приток). Господарство «Ішхан», з яким працює інститут, знаходиться в районі Чернівців. Воно відтворює пструга під державні проекти, оскільки струмкова форель не вигідна для промислу. Звичайно, легше розводити райдужну форель, а не струмкову. Зарибнення відбувалося чесно, зі відеозйомками. Варто зауважити, що у струмки відпускали вже відгодовану рибу, яка мала близько 50 грам ваги. Її розмір складав від 10 до 15 сантиметрів. Головне те, що вона вже сама може знаходити собі корм. Без підготовки її запускати не бажано, оскільки спершу рибу треба навчити полювати. Звичайно, через брак великої кількості рибінспекторів, є загроза вилову цієї форелі. Виловлюють її насамперед для того, щоб запустити в приватний ставок. Якщо там є протічна вода, то форель у ставку стає іншою морфою. Тобто стає такою, як на Синевирі – озерною фореллю».

«Ваша ініціатива по запуску форелі є, звичайно, благородною, але… Все залежить від того, в яке середовище потрапляла ця форель. Відсоток її виживання залежить від того, як швидко вона адаптується до корму і чи адаптується взагалі. Риба може банально загинути від голоду, оскільки вона не вміє здобувати собі корм. Якщо ми говоримо про форель, вага якої складає 3 грами, то її смертність дуже висока на періоді адаптації. Старша форель має довший період адаптації і може перейти на інший вид корму, вона може хапати усе, що несе течія. Відсоток виживання залежить від умов, але можна сказати, що 50 – 75 % підготовленої риби виживає. Якщо риба не підготовлена, то вижити може 10%. Важливо також знати різні параметри води. Твердість води з потічка має співпадати із твердістю тієї води, де була вирощена ця риба. Йдеться і про вміст кисню, і про вміст сполук азоту. Якщо ці параметри співпадають, то виживе 50% риби і більше. Якщо не співпадають, то риба може загинути».

«Усе ж, є надія, що мальок прижився у певних місцях, а якась частина повністю адаптувалася. Якщо ми говоримо про басейн річки Опір, то треба сказати, що це форелева річка. Але через біду з рибінспекцією, ми регулярно втрачаємо цінний об’єкт і аборигенний вид. Теперішні наші річки дуже бідні на кормову базу для форелі. І це головний чинник її смертності. Якщо форель не знаходить одноденок у необхідній кількості, то вона змушена сплавлятися нижче. Не тому, що її зносить течія, а тому що вона шукає нові місця для харчування. Якщо риба навчиться здобувати собі інший корм, то вона виживає, а потім піднімається на звичні місця і нагулюється».

«Чому у нас так мало комах, порівняно з Польщею? Тут чітко простежується закономірність між господарськими лісами. На наших річках, якщо паводок агресивний, а він останнім часом завжди агресивний, увесь корм просто перетирається через каміння. Якщо ж добре засадження узлісся на прибережній зоні, тоді вода помірно поступає  у річку, а кормова маса, тобто личинки одноденок і комарів, падають на дно і затримуються там. Їм вдається зберегтися і не змиватися. У таких річках є хороша кормова база і багато комах. Коли нема личинок, відповідно, нема кормової бази. Таким чином, можна зробити висновок, що тотальна вирубка лісів впливає на кількість комах, а відповідно, і на кількість риби. Так само величезну шкоду наносять вантажівки, які переводять ліс через річку».

«Цього року було дуже спекотне літо. Для малих річок це була катастрофа, бо вони перетворилися на струмки, але для великих річок спека не стала фатальною. Для харіуса літо було важким, адже через спеку зменшувався вміст кисню у воді, що є важливим елементом виживання цієї риби. Чим менше кисню, тим важче харіусу дихати. Тому він мігрував вверх по течії і шукав ями. Так, частина риби могла загинути, але він все ж здатний до складних міграцій. Думаю, що він заліг в окремі ями на час спеки і «впав» в тепловий анабіоз. Відповідно, у нього пропала здатність до активного живлення. На період до трьох місяців, харіус може перестати харчуватися. Але якщо цей період триває довше, він може загинути».

Також пан Юрій розповів про те, що йому вдалося виростити малька харіуса. Ця інформація для всіх нас стала шоком, адже як було загальновідомо, харіус занесений до червоної книги лише тому, що не в природних умовах його виростити нереально. Натомість, як виявилося, «рецепт» вже є і його можна втілювати в життя – лише знайшлися б ті, кому це потрібно і цікаво.

Під час одного із запитань Юрія Гудзя навіть пошепки назвали нацистом, адже він поцікавився, чи штучно виведений пструг може зашкодити чистій расі – тобто тій форелі, яка народилася і живе в ріці. Виявилося, що інкубувати форель можна і так, щоб запускати в річку ідентичну рибу до ендеміків. Але це не проста процедура. Насамперед, слід зловити парочку форелей, що мали б більше 40-а сантиметрів. Це вже додає певних складнощів. Не знаю хто як, але мені особисто вдалося за весь час карпатського нахлисту, впіймати лише двох 40-сантиметрових пстругів. Після цього рибу слід помістити в спеціальний пакет з водою і киснем, цей пакет поставити в ящик з льодом і везти її в інститут. Якщо риба одна буде, то з неї там зроблять трансвестита – тобто з самця зроблять самку, з самки зроблять самця і так далі. Також пан Юрій зауважив, що в інституті у креогенних камерах зберігається сперма рідкісних видів риб. А от як заморожувати ікру наука ще не знає.

Немало часу ми присвятили розмовам про ГЕСи та рибоходи, а також про сезонні міграції різних риб – підустви, марени та яльця. Говорили і про загрозу зникнення риби у разі появи ГЕСів та засоби, якими можна з ними боротися. Одним словом, було дуже цікаво та повчально, і я дуже сподіваюся, що це була не остання наша зустріч.

Напевно, кожного з нас цікавить не лише сама риба, але й різного роду ньюанси, що трапляються у неї на шляху. Саме тому запрошую усіх нахлистовиків на цікаву зустріч із заступником директора інституту рибного господарства НААНУ Забитівським Юрієм Михайловичем.

Зустріч відбудеться у середу, 16 грудня, о 18:30. Пан Юрій розкаже нам багато чого цікавого у плані зариблення річок фореллю і відповість на запитання схожого характеру. Бажана присутність максимальної кількості людей, адже зустріч насправді може дати нам чимало відповідей. Не виключено, що збори зробимо в конференц-залі ЗІКу на вулиці Вороного, 3 (за готелем Жорж).

У той ранок їхати особилого настрою не було, але я все ж поїхав. У якості бонусу, щоб Арсену і Олегу було не скучно. Ранкова кава для них і кришечка метакси для мене практично не зігріла нікого, адже вітер завивав своїми грудневими тонами. Я був схожий на ескімоса: шапка-малахай, що надійно закривала вуха, бафік для того, щоб не проморозити шию, комплект нової термобілизни (кум подбав про моє здоров”я на ДН), чоботи, лижні штани, теплий светр з шотландської вівці і куртка-аляска. Ясно, що такий “прикид” сковував мої рухи, про якісь там дальні закиди не могло бути і мови. Тому я особлив і не напрягався. Узяв собі одного стрімера з арсенової коробки (своїх взагалі не віз), прикрутив його до сталевого повідця і пішов бороздити озерні простори.

Ще вдома вирішив, що ловитиму просто. До петлі на шнурі приладнав тонучий підлісок, до нього стальку, а там і легкий стрімер, без підгрузки. Сам стрімер виготовлений в холодних тонах з точкою атаки. В принципі, тутешня щука мала б його оцінити, але за пару годин у мене був лише один вихід – рибина атакувала його, але не зачепилася, зробивши сальто під поверхнею води. Я думав, що щука пасивна і не ловиться ні в кого. Але поруч ловив спінінгіст на здоровенні воблери-джерки, який уже потримав трьох зубастих екземплярів. Ми познайомилися – Саша, як виявилося, не лише спінінгіст, він вже починає ловити нахлистом і має певні успіхи на карпатських річках. За бесідою з ним час пролетів непомітно – от уже й Арсен дзвонить, каже, що пора пакуватися і їхати додому. У нього три щуки – одна на тому озері, де ловив я, ще дві – на іншому озері. Вирішую прогулятися до нього…

Арсен обрав вдале місце – вітер дув просто в спину, що полегшувало закид, особливо для мене. Я не спец по щуці, але підозрював, що їй зараз потрібна дуже повільна проводка, з паузами. Стрімер повністю відповідав цим вимогам, тонув дуже-дуже повільно, а кожен рух шнуром приводив його в дію. Буквально на третьому закиді, шнур різко випрямився, нарешті з”явилася можливість поборотися з хорошою рибою.

Арсен трішки мене подразнив, тримаючи підсак напоготові, але зрештою, зубаста краля опинилася на березі. На око то була моя найбільша нахлистова щука, що не могло не тішити. Закинувши її на кукан, я продовжив обловлювати прибережну зону і хвилини за дві узяв ще одну щуку, трохи меншу, яку одразу ж відпустив. Ще через кілька проводок узяла й третя, яка теж поплила до своїх родичів.

Таким чином хвилин за 15 мені вдалося наздогнати Арсена по кількості і самому трішки відморозитися від ранкової прохолоди. Словом, кожен з нас повіз додому по одній рибі, попередньо оплативши її вартість на виході з озерного комплексу. Моя щука заважила 2100 і була дуже смачною. Позбавивши її кісток і розділивши на філе, щупак став апетитним обідом.