Блог двох мухарів

Дорогі друзі, до вашої уваги три моделі зимових німф для карпатських річок. Це перевірені приманки, на які ловляться форель і харіус.

1. Чорна німфа

2. Червоно-чорна німфа

3. Шоколадка

Приємного перегляду

2 січня. Замість того, щоб лежати на канапі і задерти ноги, перемикати канали телевізора, що показує одну й ту саму програму чи упасти писком в миску новорічного салату, ми вирушаємо в гори. Не на лижі, звичайно, а на річку. Очікуємо на невеликий мороз, який все ж не зашкодить нам підловити одного-двох січневих харіусів. Міша кермує, я поруч, позаду Геник з Юрою. Ми з Геником, як завжди, прирікаємося і сперечаємося. Люблю з ним сперечатися…

До гір термометр показує комфортні “мінус один”. Перед горами стало вже “мінус два”. У горах вітер і “мінус три”. А на місці, куди ми прямували вже було “мінус чотири”. Хіба це могло нас зупинити? Швидко монтуємо усе необхідне, дуріємо, фотографуємося і розходимося в різні боки. Ми з Мішою вних по течії, Юра з Геником вверх.
От і перша ямка – обловлюємо її з усіх боків, але риба прогнозовано ігнорує “сирітки”, “прінци”, “чорні” і все інше, що ми підготували. Особливої складності додає природа. До води підступитися важко – береги обліплені не то кригою, не то снігом, не то одним з іншим. Ходити страшно.
Несподівано, моя права нога повністю зникає з поля видимості – провалилася під кригу і бовтається у воді. За мить вже Міша, наче у заповільнених зйомках, опускається перше на одне коліно, потім на інше, потім робить якісь піруети руками. Ми регочемо.
Міша намочив підсак – показує, що з нього стало. “Стояк” – регоче він. Тепер сіткою підсака можна забивати цвяхи.

Тим часом дзвонить Юра. “Я провалився, може Міша відкриє машину?” – каже він. Юра зробив глупість – замість того, щоб взяти вейдерси, він взув якісь мутні зелені лапті. От не можу зрозуміти людей, які літом ловлять в вейдерсах, а на зиму беруть чоботи чи ше якусь біду.
Міша пішов рятувати потопельника, я ж вирішую ще кілька разів кинув в одну яму. Якраз обмерзли мої повідки. Для цього вирішую перевірити одну теорію.
Колись від когось почув, що як обмерзають повідки, то треба змащувати їх гусячим жиром. Ще вдома виклянчав в жінки баночку – вона іноді змащує ноги дитині, як та змерзне на вулиці. Помастив жовтим жирком і повідки вже не замерзали. З іншого боку, вони створили іншу проблему. Тепер мої німфи практично не тонули.
Зважаючи на те, що я ловив на мікронімфи, вони ледь-ледь пробивали водяну плівку, після чого бовталися під поверхнею. Не залишилося іншого вибору – довелося ставити якусь велику німфу на кінець повідків.

Але залишаю яму і йду до Юри – у мене є запасні шкарпетки, штани та інші речі на такий випадок. В Юри теж є, але всяке буває. Всяке сталося – Юра не взяв нічого, причому свідомо, витягнув з сумки і залишив удома. Тому він дав заробити місцевим “гуцулам”, які торгували шкарпетками.
Міша відвіз його в мотель грітися, тож поки я вибирався з заметів, Юри вже не було.
Ми з Мішою вирішуємо троши пройтися до місця, де точно має бути харіус. Але поки ми допленталися, там вже ходив Геник. Ловив на одну здоровенну німфу ще й з величезним мохнатим індикатором.
То справа кожного, сперечатися не варто, але на мою думку, такі індикатори не годяться для конкретних умов. Узимку харіус бере муху дуже акуратно, не кожен навіть французький індикатор, про це повідомить.
На повільній течії Гениковий індикатор, швидше за все, результату не дав би, але судячи по розміру німфи, він очікував на крупну рибу, яка могла б таки його потягнути.
У будь-якому випадку, Геник наразі не мав клювань. Як і ми з Мішою.

Я залишився на ямі. Провалювався, змінював мухи, переходив річку – нічого. Зрештою, до мене прийшов Юра, який вже зігрівся і висохнув. Ми трохи побалакали, подзвонили до Міші з Геником, які були вже за горизонтом і вирішили вертатися. Кава-чай, сало з цибулькою, домашнє вино від Геника і можна їхати в путь-дорогу.
Правда, мої вейдерси примерзли до черевиків – я вирішив не ризикувати, тому сів до авто у повній бойовій готовності. Правда, одягнувся в пакети, щоб не намочити коврики. Десь в районі Стрия пічка зробила свою справу – вейдерси розмерзлися.

Які ж висновки можна зробити? У таку погоду рибалити небезпечно – можна провалитися і трохи поплавати. На рибу розразовувати не доводиться – очевидно, температура води не перевищує двох-трьох градусів, а це замало, щоб вивести харіуса з анабіозу. Тому, якщо прото поїхати в гори і подихати свіжим повітрям – так. Якщо сподіватися на рибу – ні.
Чекаємо відлиги. З новим роком!

Фото автора і Геника

Дорогі друзі, брати по захопленню! Вітаю усіх вас з Новорічними та Різдвяними святами. У 2014 році усім нам бракувало часу та можливостей відвідувати улюблені місця і ловити улюблену рибу. Бажаю, щоб у новому році, ми змогли відпочивати від буденних турбот, маючи у кишені достатньо часу та міцних гривень. Миру усім нам, щастя, здоров’я, задоволення та удачі!

Блог двох мухарів приєднується до привітань! Буду радий вас бачити на карпатських ріках, на семінарах та змаганнях! Будьте здорові і щасливі! 

З повагою, Дмитро Петруняк та Ростислав Ящишин

Наші сусіди поляки мають дуже серйозну проблему – у них, кажуть, водяться браконьєри. Ховаються десь серед кущів і виловлюють цінну рибу. От в чому різниця між їхніми і нашими браконьєрами. Наші крутіші – навіть ховатися не думають. А чому? Тому що ми не ведемо з ними якісної боротьби, до того ж законодавство у цьому питанні гнилувате ще й працівники рибохорони не мають чи то бажання чи то сил і ресурсів для боротьби зі шкідниками.

От, знайшов як проти браків борються поляки. На одній з північних річок Паньства в районі балтійського моря, рибалки помітили хулігана, який у лісі ставив путанки. Про це йдеться на сайті www.osa-parseta.pl.
Тамтешні волонтери, у час нересту струмкової форелі, обходять кілометри річок, адже за їхніми словами, нерестова ситуація погіршилася через меліораторів, браконьєрів та неетичних рибалок. При цьому сама річечка має дуже серйозний потенціал.

«Аби його зберегти, ми прагнули поставити жирний знак оклику. На початку листопада наш патруль виявив дві браконьєрські сітки. Штурмова бригада з’явилася за кілька годин і, як завжди, не підвела. У нашу засідку потрапив 30-річний мешканець міста Тшебятув, який згодом визнав себе винним у скоєнні злочину.
З сіток ми дістали дві самки місцевої морської форелі (Troć wędrowna), загальною вагою понад 4 кілограми, а також 45-сантиметрового самця-пструга. У прокуратурі на браконьєра завели справу» – пишуть польські ентузіасти.

А так все виглядало на відео…

Мабуть, я заовсім крейзанутий. Але вдома трохи нудився, тому вирішив в четвер гайнути в гори, хоча б прогулятися. Наші синоптики, схоже, кидають монетку перед тим як дати свій прогноз. Одні писали, що буде хмарно і без опадів, інші пророкували дощ, ще хтось гарантував сніг.
Яким же було моє здивування, коли гори зустріли мене синім небом і яскравим сонцем. Але це була мала втіха. Коли я побачив річки, то трохи засмутився – вони піднялися і порозливалися.
Ясно, що розраховувати на прозорість не доводилося.

На жаль, у мене не було змоги проїхати далі, на меншу річку, яка, можливо, перебувала у кращому стані, тому вийшов на впадінні потічка, який мав би трішки почистити воду.
Виявилося, що “очищувач” з потічка ніякий – ріка все одно була брудна, а там де мала місце чистота, не спостерігалося течії.
Аби не заморочувати вас довгими і занудними байками про те, скільки я змінив мух і методик (багато), скажу, що мав один схід невеликого харіуса на “сирітку” і одного таки дотягнув.
Спрацювала нова розробка – симбіоз німф від Романа Мозера і Михайла Шунинця. Це голд-хед пупа, яку я нещодавно фотографував і виставяв на блозі.

Словом, зловивши одного харіуса, спакувався і поїхав додому – сонця вже не було, натомість готувався збутися один із багатьох прогнозів: не то сніг, не то дощ, не то одне з іншим…
А тепер ще й морози обіцяють. От і вір їм…