Блог двох мухарів

У багатьох початківців виникають запитання щодо французької німфи, яка в наших умовах є доволі популярною та ефективною. Особисто мені здається, що тим, хто починає ловити на муху, краще починати зі шнура, наприклад, з довгої та короткої німфи, а не з французького підліска. А вже через рік-другий можна переходити і на іншу снасть.

Але тим кому цікаво подивитися на практичні дії під час роботи з французьким підліском, допоможе це відео. Рибалять ці хлопці, звісно, не в наших Карпатах, але все-одно можна зауважити те, як працюють їхні руки, вудилища тощо.

Також можете переглянути ще одне невелике відео, в якому ловлять “довгим французом”. Воно теж може допомогти у формуванні розумінні самого процесу.

Приємного перегляду. У кого виникнуть запитання – питайте.

Цього року, у травні, чемпіонат світу з нахлисту відбудеться у Чехії. Українські спортсмени, як ніколи, були близькими до того, щоб взяти участь в таких змаганнях. Однак, федерація риболовного спорту України не підписала договору із міжнародною нахлистовою федерацією, відповідно, наша держава не може мати представників на турнірі. Усе це, звичайно, дуже сумно, адже дехто виголосив бажання їхати на чемпіонат за власний кошт. Тижневе перебування в Чехії обійшлося б у тисячу євро. Що ж, може ми дожевемо до того часу і колись таки представимо свою збірну на Мундіалі. А поки можемо подивитися відеопідсумки попереднього чемпіонату, який відбувся в Норвегії.

Поки праведний народ вкалував на роботі у п”ятницю, Арсен викроїв кілька годин і змотався в Карпати. Щоб було веселіше, використав свої зимові закупи – камери ГоПро, квадрокоптер, крілення тощо. Попри мої особисті стереотипи, Арсен виловив в ріці трьох харіусів. Значить справа не в тому, що риби в ріці нема, а в тому, що в когось руки криві))). В Арсена, як виявилося, з руками все в порядку. Як це було – дивіться далі…

У світі нахлист – штука популярна, у нас лише набирає обертів. Звісно, у багатьох початківців виникає величезна кількість запитань. Коли я починав займатися цим видом мистецтва (на мою думку, нахлист це більше мистецтво, аніж риболовля), то також задумувався над різними темами, а на деякі запитання відповіді довгий час не знаходив. З часом почав усвідомлювати, що деякі рухи роблю вже на автоматі, що в моїй свідомості чітко розмежувалися поняття «можна» і «не можна». У кожного нахлистовика свої правила поведінки на ріці чи озері. Я б хотів поділитися з новачками своїм кодексом – правилами, яких намагаюся дотримуватися. До дечого дійшов сам, щось піддивився в сусідів, ще деякі речі мені порадили друзі. Можливо, у мене досвіду не так і багато, почався лише шостий нахлистовий рік, але сподіваюся, що з моїх правил та порад новачки візьмуть те, що їм допоможе в майбутньому краще зрозуміти нашу природу.

Мушки:

–          Уже третій рік усі свої мушки я в’яжу на гачках без борідки, або загинаю борідки спеціальним інструментом. Це гуманно, приносить рибі менше шкоди, її легше відпустити. Не хвилюйтеся, що риба буде частіше сходити. Тут справа не в гачках, а в вашому досвіді. Чим більше досвіду, тим нижчий процент впущеної риби. Вчіться ловити одразу на безбороді гачки;

–          Я ніколи не шкодую своїх мух для друзів чи для тих, хто починає займатися нахлистом. Так само я не соромлюся покопирсатися в коробках своїх знайомих і узяти щось на пам’ять. У цьому нема нічого поганого;

–          У мене нема секретів – з перевіреними часом колегами готовий поділитися інформацією про місця виїздів, види мух, кількість риби тощо. Аналогічна ситуація на змаганнях – нічого не приховую і нікого не обманюю. Не люблю, коли від мене щось приховують. Не розумію такої поведінки;

–          Усі мухи розкладаю по тематичних коробках. Тобто, сухі, мокрі та німфи «живуть» у відповідних флайбоксах. Намагаюся не селити їх поруч, але маю універсальні коробки, де є різні типи мух. Наприклад, пізно восени, у нас в Карпатах, я б не ловив на мокрі. Але на Сяні мокрі прекрасно працювали. Я не мав коробки з мокрими, тому користувався тим, що було в універсальній коробці. Вона завжди має бути в рюкзаку на всяк випадок;

–          Як тільки починав ловити, при першій ліпшій нагоді фотографував флайбокси більш досвідчених нахлистовиків. Потім проводив аналіз їхніх мух, вибирав те, що мені подобається. Робити фото флайбоксів дуже корисно. Не соромтеся попросити у сусіда його коробку;

–          Не лізьте за мухами глибоко в воду. Воно того не вартує. Навіть якщо зачепилася єдина супермуха, а більше ні на що не клює. Такого не буває. Якщо обірвете муху, то буде резон спробувати інші приманки. Експериментуйте;

–          Якщо хочете висмикнути муху (німфу), то це легше зробити з шнуром, аніж з французьким підліском. Шнуром робіть кільцеві закиди з різних сторін. Ніколи не гніть вудку, її можна зламати! Витягуйте шнур руками, сподівайтеся на краще;

–          Не шкодуйте за мухами, які відірвалися. Все одно вже нічого не зміниш. Не псуйте собі настрій;

–          Ріжте мухи, які не виправдали ваших сподівань. Таким чином можна звільнити місце в коробці, набити руку і зберегти гачки з голівками. Я ріжу мухи кожної зими. На гачках в’яжу нові;

–          Вірте в мушку. Без цього ніяк…

Ріка

–          Я намагаюся ніколи не бігати по ріці, особливо з кам’янистим дном. Це дуже небезпечно. Один необачний крок і вже ані войлок, ані шипи не врятують;

–          Ставтеся до води максимально серйозно. Сприймайте ріку як живий організм, у якого є характер і який може на вас образитися;

–          Не соромтеся перейти на інший берег тримаючи друга за руку: так значно безпечніше;

–          Не переходьте, якщо не видно дна. Краще пройти зайвих сто метрів і знайти мілкішу ділянку;

–          Не кидайте у воду сміття і недопалки. У спеціалізованих магазинах продаються кишенькові попільнички за 20 гривень;

–          Намагайтеся не ловити в водоймі, коли температура води перевалює за 20 градусів. Краще пошукати більш прохолодні річки;

–          Спробуйте подивитися на ріку під іншим кутом зору. Коли просто притулитися до прибережного дерева і постояти кілька хвилин, можна побачити багато цікавого.

Риба

–          Завжди відпускайте цінну рибу – форель, харіуса, марену, у кого є таке щастя – лосося тощо. Існують певні думки щодо райдужної форелі. Оскільки вона не є ендеміком, а потрапляє в ріки з розплідників, не нереститься і поїдає ікру та молодь інших риб, її можна назвати шкідником. Я не говорю, що її треба забирати, але це зробити можна, якщо дозволяє совість;

–          Мені особисто приємніше випускати більшу рибу. Чим більша риба – тим більше задоволення відчуваю;

–          Намагайтеся уникати контактів риби з руками. Якщо берете рибу в руку, то долоню необхідно змочити у воді, потримати хоч кілька секунд. Літом карпатську рибу взагалі не варто торкатися. Найкраще користуватися підсаком;

–          Якщо є така можливість, то найкраще зняти гачок у воді, не торкаючись риби. Гачки без борідки дозволять це зробити дуже просто. Якщо риба глибше заковтнула мушку, то треба скористатися корнцангом – дуже корисний інструмент;

–          Більша риба важче переносить контакт з повітрям. Після виймання гачка, її потрібно підтримати (не тримати міцно!) проти несильної течії, поки вона не набереться сил. Не кидайте рибу у воду – вона може банально розбитися об каміння;

–          Намагайтеся не витягати рибу так, щоб вона товклася по камінні – це може її дуже серйозно травмувати. Знову ж таки, краще користуватися підсаком;

–          Будьте обачними під час спілкування з невідомими людьми, особливо місцевими. Не кожен з них браконьєр, але розповідаючи занадто багато інформації, можна наразити на небезпеку річку та її мешканців. Не соромтеся сказати, що нічого не зловили, навіть якщо нарахували кілька десятків хвостів;

–          Знайдіть в собі сили вчасно зупинитися. Не женіться за кількістю риби. Психологічно, це дуже складно, але навчіться відчувати, коли батарейка зарядилася повністю;

–          Не соромтеся сказати своїм друзям, що нічого не зловили. У цьому нема нічого крамольного. У кожного бувають погані дні. Пам’ятайте, що репутацію порівнюють із древньокитайською вазою. Вона може зберігатися століттями, але коли розіб’ється, то її вже не склеїш…

Фото

–          Не «вішайте» рибу! Ніколи не тримайте повідець так, щоб риба, особливо представники лососевих, бовталася в повітрі вертикально. Така дія може пошкодити їй зябра;

–          Виділіть для фото певну кількість секунд. Не перевищуйте ліміт. Варто зрозуміти, що риба важливіша ніж фото. Якщо не вдається зробити знимку, бо риба дуже брикається – несіть її в воду, нічого не поробиш;

–          У кого є хист і добра техніка – фотографуйте рибу в воді. Не варто класти її на каміння, особливо влітку, на траву, кущі тощо. В деяких ситуаціях може врятувати мокрий підсак;

–          Не фотографуйте трупів – це найогидніше, що може бути.

У той же день, коли наша банда обловлювала карпатську річку, Макс вирушив на озеро за Львовом у надії виманити щупака чи окуня. Для цього взяв свою нову вудку Sage One, яка і принесла йому ось такий смугастий трофей. Спокусився горбань на оливкового вуллі-баггера, правда, атакував його не агресивно, а досить ліниво. У будь-якому випадку, вітання з хорошою рибою.