Якщо чесно, то якби мене спитали десь за пивом щось типу: “Ну, і як цей Дунаєць?”, то я б не мав що відповісти. Насправді, якоїсь одної думки нема – наразі я ще досі не можу прийти до тями від турбінної подорожі, в якій вистачало радості, розчарувань, крику відчаю, сотень форелей, зламаної вудки, обірваних мух, випитого бурбону, загального шоку від Польщі, нелегального перетину польсько-словацького кордону, несамовитого вигляду на Три Корони, знайомств з Міхалом та Войтеком, а також постійного спілкування нашої невеличкої компанії у складі Сколівського, мене, Арсена і його машини. Якби хтось з нас в останню мить “дав задню”, цієї поїздки б точно не було. А так ми поїхали. Попри усі прогнози фатальної води, попри все інше. І зараз, о 6-ій ранку, в неділю, коли нормальні люди сплять, я впевнений, що ніхто з нас ані на мить не пошкодував, що наважився на таку чистої води авантюру… 

Загального матеріалу не буде. Лише самих фото у нас зібралося близько трьох сотень. Тому спробуємо все це розбити на тематичні розділи.

Цікавий нахлист