Блог двох мухарів

Архив за год: 2013

О п’ятій ранку я вибрався з намету, знайшов в машині якогось пиріжка з солодким варенням (Юрина мама спакувала у дорогу) і склав вудку. На щастя, каву я не п’ю (на яке-таке щастя, скажете ви, як то можна жити у Львові і не пити кави), що дозволяє мені дуже швидко організовувати свою риболовлю.
Свіженьке повітря бадьорило серце і душу, тож я вирішив трішки пройтися по ріці. На жаль, нічого зловити не вдалося – чи то зарано вийшов, чи то обрав неправильні мухи, чи то ловив не так і не там. Не знаю. Іноді таке буває, що не бере риби і хоч ти трісни. Невдовзі зустрів Стьопу Чеха, якому також не спалося. У нього ситуація ідентична, лиш одна форельна вхопила німфу, коли її сусідка зачепилася за камінь. Але й вона зійшла по ходу виважування.Та менше з тим. Я навчився по-філософськи ставитися до пасивності риби і особливо не переймаюся, коли вона не ловиться. Намагаюся шукати причини в собі, а не в ній. Отже, щось роблю неправильно. Є над чим працювати, словом.Новачкам-початківцям також було над чим працювати. Організатори зробили другий день практичним. Після сніданку учасники розбилися на дві групи. Перша, більша, займалася на поляні з інструкторами, які допомагали їм освоїти оверхед. Трохи менша група в цей час зібралася на березі річки.
Я хотів показати хлопцям деякі технічні і тактичні моменти щодо французької німфи, що стало ніби продовженням того, що показував усім Степан Чех у перший день семінару. Раніше мені не доводилося спілкуватися на тему німфінга зі стількома людьми зразу, але загалом, думаю, що розказав усе, що знав. До речі, відповіді на деякі запитання приходили протягом самого обговорення. Варто сказати, що в процесі розповіді мені дуже допомагав Богдан Цебрик – досвідчений рибалка та природолюб з Закарпаття. Ми обоє зійшлися на думці, що літом німфи з помаранчевими головками чомусь приносять значно менше користі, аніж весною та восени.
Чомусь у мене одразу ж відвернулася теорія: можливо, помаранчева головка імітує ікру, яку харіус відкладає навесні, а форель восени? Відомо, що обидві риби не проти поканібалити… Правда це чи ні – сказати важко, але теорія має право на існування. Приємно було отримати і ряд інших, цілком практичних та адекватних запитань від хлопців, які намагалися зрозуміти структуру французької снасті, вибір мух та проводку. Мені особисто було дуже приємно ділитися невеличким досвідом – по суті, «французом» я ловлю не більше року, після того, як схожий майстер-клас для мене провів Стьопа Чех на закарпатській річці. У наступній частині семінару, що відбулася вже після обіду, ми в’язали мухи. Я вже не раз помічав, що навіть одна й та ж мушка, в’яжеться різними нахлистовиками по-різному, навіть якщо матеріали для її виготовлення беруться однакові. Це ніби як почерк – його не підробиш… Наприклад, я можу впізнати свою мушку, яку колись комусь подарував, в коробці іншого нахлистовика. Мабуть, інші мухарі так само безпомилково вкажуть на своє творіння, навіть за кілька років. Для початку я вирішив показати учасникам семінару три доволі прості, але цілком уловисті приманки – цинамонову німфу для весняної ловлі форелі і харіуса, зеленого марчбрауна з книжки Яроміра Карафіата і Мірослава Махачека «Нахлист і в’язання мушок», а також карпатського фезентейла з помаранчевою головкою. На цих трьох варіантах я зупинився тому, що вони універсальні – ловлять як форель, так і харіуса. До речі, в’язав ці мушки я на новому станочку. До цього, усі мої імітації були виготовлені на старих індійських лещатах, які я купив років 6 тому за 50 гривень. Власне, я настільки до них прикипів, що навіть ніколи не задумувався про те, що варто придбати щось новіше. Але коли Дмитро Петруняк презентував мені нову розробку – STRIKE Profi True Rotary, я просто загорівся. Новий станок від STRIKE – це не просто лещата. Відразу ж вони мені нагадали, мабуть, найвідомішу у світі модель станочка одної відомої усім фірми. Виявилося, що нема диму без вогню – ряд деталей страйківського станочка є аналогічними до деталей цього відомого виробника. А якість – це найголовніше для лещат. І при цьому я не говорю про дизайн, хоч і з цим елементом, в STRIKE Profi True Rotary усе склалося. Знаєте, просто на такому «апараті» приємно працювати. Губки дуже надійно тримають гачок, Самі лещата можна прикріпити практично до будь-якої поверхні, функція Rotary теж працює адекватно. До того ж, що приємно, цей станок був виготовлений на українському заводі. Тож в’язати на ньому мушки було хоч і незвично, але дуже приємно.   Але, будьмо відверті, такі німфи, чи їм подібні, міг би показати кожен інструктор на семінарі. А от Макс дав справжній майстер-клас по в’язаним німфам. Я особисто з таким ще не бавився, натомість Макс захопився методом в”язаної польської німфи і досить успішно його втілив в життя та рибалку.
Очевидно, показував він грамотно та доступно, бо вже через кілька хвилин після закінчення виступу, Юра Щербатий досить швидко почав перекидати одну петлю в іншу і виготовив цілком адекватну імітацію когось з підкам’яних мешканців. А згодом, один з наймолодших учасників семінару Діма Немцов з Чернівців і сам сидів за столом до пізньої ночі, засвоюючи процес в’язання німф.Окрім цього, Макс показав свою коронну німфу, яка наробила шуму в Польщі, на річці Дунаєць. Нещодавно, наш добрий знайомий Войтек Кудлач упіймав на своїх річках ось такого подуста і таку форельку.
Спрацювала саме подарована Максом «зелена» чи то «жєльона» німфа.
Ось вона, до речі, на фото, правда, виконана не Максом, а Славіком з Франківська, але під його пильним оком.Не помилився і той, хто уважно стежив за діями Стьопи Чеха, який в’язав свою улюблену мушку – gold-black nymph, у народі знану як «золоту» Курноцика.
Ця муха принесла Стьопі не одну рибу…Взагалі, з людьми у плані в’язання мушок було дуже цікаво працювати. Але після кількох годин я відчув, що втомився. Раніше у мене такого не було – в’язання мушок завжди приносило розслаблення і задоволення. А тут, буквально в один момент, я просто сів на лавку – виявилося, що й приємний процес може виснажити.
З іншого боку не хотілося відмовляти учасникам, які приїхали вчитися. Але природа таки взяла своє – після ще кількох мух я вирішив трішки відпочити. Щоб залишилися сили і на третій день семінару…

Вже давно мені кортіло виїхати на річку посеред тижня, після роботи. Десь недалеко, просто порибалити, постояти босоніж в швидкій воді, яка буде охолоджувати післямештові ноги. Досить швидко і компанія підібралася – Юра, Арсен і його приятель Олег – лікар-терапевт, якого ми забрали просто з місця роботи. Отак вчотирьох і вирушили подалі від міста о шостій вечора. Власне, не так і далеко ми заїхали та й трохи дорожні пригоди заважали. Спершу якесь ДТП одразу за Львовом створило майже київський корок, а потім, в Миколаєві, почалася злива, яка взагалі не входила в наші плани. Та невдовзі дощ припинився, а суха дорога красномовно натякала нам, що тут опадів не було.Ми їхали на місце, де торік заявив про себе зелений бокоплав. Однак приїхавши на річку я був шокований – вона повністю змінила своє русло, і того перекату, де я планував ловити, просто не було. Трішки побродивши по березі, побачив інший перекат, до якого і направився. Юра відразу піднявся вище, ловили голавлів, а ми утрьох спробували погодувати харіуса.
І невдовзі Олег, який вперше в житті тримав нахлистову вудку, з радісними криками тягнув першого пиря, яких до того бачив лише на малюнках. Передати його радісні емоції і фрази типу «А ти бачив, як воно тягнуло?», «А ти бачив, яке воно файне?», «А ти бачив, який в нього плавник?» я просто не можу – це були неповторні емоції щасливої людини.
Напевно, кожен з нас через це пройшов. А за Олега та його немаленького харіуса можна лише порадіти.Невдовзі відловився Арсен, який розташувався на початку перекату. Він мав схід крупного харіуса, а потім таки упіймав кілька штук. Я ж знайомився з новою снастю. Вудка KOLA SALMON SF Czech Nymph довжиною 10 футів і 2 дюйми третього класу, котушка DANICA Compo Reel і шнур SCIENTIFIC ANGLERS Nymph. Власне, котушка з французьким підліском залишилася в рюкзаку, натомість я розмахував двоколірним шнуром, що приносило мені не менше задоволення. Зелений бокоплав чомусь не працював, напевно, ще не час, а от золота Курноцика та фезентейл в природніх тонах, постійно перебували під пресингом риби.
Двох харіусів, дуже пристойного розміру я виманив на підвісну, з три десятки бистрянок на фезентейла. Коли ж почало темніти я змінив котушку і трішки половив на сухарика. Спрацював роял-вульф, який колись мені подарував Андрій Красота (дякую, друже!). Раніше на нього ловити не наважувався, бо мушка дуже гарна, а тут вона просто мені в око впала. На класичній проводці виходів не було.
Але коли я скористався методом «короткого сухаря», як одразу ж вирахував, де сидить риба. Тричі вона виходила на муху, а на четвертий раз таки її ухопила – це, знову ж таки, був пристойний пир.
Тим часом Юра з Арсеном розважалися з голавлями, яких натовкли десь біля десятка. До машини ми прийшли десь пів одинадцятої, після чого з задоволеними, хоч і покусаними комарами мармизами, відправилися по домівках. «Але ж то було файно» – не втомлювався повторювати Олег. І як з ним посперечаєшся?

Усі ми добре знаємо луганського мухаря Єгора Бабича. Для учасників семінару він поділився секретами лову риби на суху мушку та жука. Дуже цікава, пізнавальна та практична розповідь. Дивимося дуже уважно!

 

Євген Федоренко (Київ) та Влад Сударенко (Кременчуг) діляться досвідом про ловлю окуня і щуки на нахлистові приманки.

Першим виступав Чемпіон України 2012 року з нахлисту Євген Федоренко.

Як зловити окуня на нахлистовий попер? Про це розповів Влад Сударенко.

Виступ відомого українського мухаря Андрія Соколова про поведінку голавля.

Окрім цього, пан Андрій є шанувальником японської тенкари – детальна розповідь про древнє мистецтво на березі Мізунки.