“Рученьки терпнуть, злипаються віченьки, Боже, чи довго тягти…” – подумав я і вирішив, що виконав достатній обсяг роботи на день і ліг спати о четвертій годині. О 12-ій наступного дня ми з моїм тезкою уже були на річці, сповнені надіями і сподіваннями, як 17-річний випускник, який думає, що в цьому світі його хтось чекає і комусь він буде потрібен. На першій же поляні ми зустріли двох молодиків з мискою овочів і пляшкою оковитої, навколо яких бігали два маленькі хлопчики. Приємно, що майбутнє нації уже з дошкільного віку привчають до правильного відпочинку та до щирого прояву міцної чоловічої дружби.

Через 200 метрів нас зустрів невеликий вуж. Він дуже сильно на нас шипів і скручувався, ніби готуючись до атаки. Я сказав йому: “Іди спати: утро вєчєра утрєнєє!”. Ще зовсім трошки і ми у воді. Німфа… Нижня – Несторова, верхня – чорна з червоною точкою, про яку Ростик писав не так давно. Дуже давно ми з Вовою плануєм зняти фільм під назвою “Безрибна ловля на Свічі”, а ця ділянка якнайкраще вписалась би в сюжет даного відеоряду… Маленький хлопчик з дівчинкою плавають на великій надувній камері. Сплав по гірській річці розбавлений капелькою романтики порадував душу жирного музиканта…

Перспективний перекатик, я пропоную зупинитися. Перша проводка – удар. Думаю – камінь. Друга проводка – удар. На  третій – харіус, якого важко назвати більшим, ніж олівець, який уже неабияк сточила працьовита вчителька. Ми перейшли річку і побачили велику кількість жаб мутантів. Я сфотографував кілька штук, а потім виявив, шо це не мутанти, а просто самці робили жабам приємно :). Ще одна капля романтики, якій залишилося так мало місця в меркантильному світі. На цю тему є гарний, але непристойний анекдот, однак я стримаюсь і не буду його писати.

Наступним був наш улюблений перекат. Перше хороше місце і Вова тягне форель. Краса! Я стаю за перспективний камінь, проводка – гол! Перший пстружок-підкаменщик теж відмітився в моєму денному звіті успішності. Ще кілька проводок – знову форелька. Вони були невеликі) Місце, де Ростик минулого року витягнув пристойну форель, яку не зміг сфотографувати… Проводка – харитон! Цей був трошки більший, але худий, як топ модель. Напвено, нерест для нього уже пройшов успішно. Ще одна проводка – форель! На вигляд – 24.3см.

Зовсім трошки я не дотягнув її для того щоб взяти в руки… Я стою на камені, переді мною невеличка, але яма, ззаду мене – вода по пояс, моя нога їде і я смачно, в акробатичному стрибку, лечу в річку. Я падав, як злочинний режим Януковича, як арктичний льодовик підніжжя якого підмила нестримна вода, як багатоповерховий будинок, який піддався промисловому знесенню… Провал! Рухаємся далі. І потужний участок річки (+/- 1.5км) залишається безрезультатним. Провал… В цілому – вода занадто велика для комфортної ловлі. Супершвидка. Кидаємо на улюблених літніх місцях – дирка від бублика.

Маленьке відгалуження річки, глибина – 30 см. Вова схвильовано показує на цей струмок, а там 4 – 6 рибин швидко пливуть проти течії. Червоні плавники відразу видали підуству. Невеличкі, приблизно такі, як коні риби повернулися в глибші місця побачивши нас. Ще один перекат. Мій прогноз: “ми повинні тут ще по такому пстругу, десь по 500грам зловити”. Вова зловив. Але грам на 50-100 :). Ще одне моє улюблене місце потішило пристойним, потужним харіусом, який трошки заставив мене потрусити салом біжучи за ним по сильній течії… На цьому ми закінчили наш сьогоднішній похід. Перейшли річку, зайшли в магазин, в якому продавала дуже красива молода дівчинка. На правах неодруженого мужчини я досить приємно з нею поспілкувався, і 4 км сільською дорогою, в оточенні бендерівських будинків ми йшли під проливним дощем додому. Романтична професія риболов….

Автор: DJ VovKING, спеціально для блогу

Цікавий нахлист