Однієї погожої ночі зібралися Арсен, Ганка, Ростик, Ваня і Михайло, та вирушили на риби, а точніше на Сян. Дорога до кордону була швидкою, оскільки за кермом сидів «Шумахер» Арсен та і було про що погомоніти. Кордон на диво теж пройшли швидко, як доїхали так і пройшли. Проїхавши десяток км від кордону зупинилися на острівці шопінгу Bedronka, Castorma, MediaMark.., дещо перекусивши, попивши кави рушили далі за маршрутом, який пролягав крізь рівнини та серпантини, які ласкаво називали «ковбаски» і від яких нас спасали льодяники від Арсена у вигляді дюшесом та барбарисок.

До річки прибули о 04:30 в бойовому дусі і одразу прийнялися облаштовувати свій фінський будиночок – почепивши на нього вогники та витягувати пожитки, які нам люб’язно спакували дружини і матері. Хочу відмітити, що дружина  Арсена приготувала чудесні канапе, від яких всі волочилися. Трохи попоївши та «дребилизнувши» коньяку для розігріву хтось почав подумувати про сон, а хто про crazy night fly fishing. Що одне, що друге діло не дуже давалося  і тут прийшов світанок – гайда до води. Ростик із Арсеном вниз по течії, а Ганка, Іван та я залишилися біля «Віати». Я все таки вирішив перекусити сухаря, а колеги німфанути, однак кльов був кволий – «нічого асобенного», крім того нас чекала ще одна несподіванка – машини зі щебенем, трактори, які каламутили воду і проїжджали повз наші ділянки для спорудження чогось не відомого (як на мене то неподобство зі сторони Павела, міг би попередити). Хоча як я потім помітив, що рибу то не лякало на чистих ділянках води. Ми з Іваном  піднялися ще вище по течії, бо побачили, що там харіус почав робити свічки. На цій ділянці трохи застрягли надовго виманюючи того «красавца», але безрезультативно, мабуть течія була за повільною і потрібно було бути надто обережним, а можливо не підібрали сухарики.

Ще трохи половивши нас гукнув Ростик, що потрібно їхати по ліцензії до Павела і він покаже нам «райський куток». При зустрічі ми купили ліцензії і нам показав місцину де ми б мали відловитися і тут я зрозумів основне «Чому на південному заході є риба а на півдні її нема» так як Павел упіймав на гарячому спінінгіста і штрафанув його всього-на-всього на 5000 plz, помноживши цю суму на курс до гривні, я зрозумів, що можна скупити весь «Ашан» з рибою.

Першим зійшов Арсен на воду і в нього почалося «шальонство» – харіуси вилітали один за одним і у нас всіх, теж від побаченого. Потім по заказу пішов «мутняк» і кльов просто зник, відповідно ми розбрелися в різні сторони хто куди. Через деякий час краєм ока побачив, що Ростик почав підчепляти монстрів на мокру мушку, а вони почали сходити, при тому всьому Ростик бажав їм щасливої дороги)))). Кльов то був, то пропадав з приходом мутняка, що Арсена направило в нокдаун і він пішов спати, так як його чекала не легка дорога. Побродивши по річці і вловивши парочку форелей на мушки, які надав мені Ростислав, я вирішив змінити їх на куплену у Петруняка AC/DC Klinkhamer  Black і тут мене поперло: одну за одною я витягнув 2 форелі на 30 та одну на 23, що мене ввело у шальонство. Але як завжди гарний старт супроводжується «печалькою», так як цю мушку я втратив при останній форелі у підсаку. На цій ділянці я ще побачив дві рибини, які кидалися за мушками, але мої послідуючі приманки не давали результату, та і Ростик почав гукати «додому», щоб переїхати на «Ельдорадо». Зійшовши на воду на цій ділянці у мене вже не було настрою ловити, хоча одна форельна взяла під ногами та зійшла, а інша просто зійшла. Ростик мене підбивав на німфування, але у мене вже не було настрою, хоча він з Іваном не погано відловлювалися.

Десь ще до 1,5 години порибалили, скрутилися, поїли та поїхали додому. На кордоні нас очікував прихований сюрприз у вигляді т-я-г-у-ч-к-и після польського кордону, але Іван вирішив піти до митників, щоб вони нас пропустили, бо він запізнювався на потяг і о, Чудо, нас послухали і поза чергою пропустили. Після проходження всіх процедур до роботи приступив «Шумахер» і десь за годину долетіли на боліді додому.

Підсумовуючи вищеописане, на мене того разу Сян справив більше вражень ніж попереднього, оскільки я відчув силу риби, яку, на жаль, у нас важко зустріти, хоча все необхідне природа створила. Тож бережіть природу нашу – матінку вашу))).

Автор: Михайло Швець, спеціально для Блогу

Цікавий нахлист