Ганна. Рибне місце і сила вейдерсів

П’ятниця, вечір. Дзвонить Ростик: «Завтра в 6:00 будь готова, тебе забере Міша.

Субота. 6:00. Стою біля під’їзду.
6:15. Замерзла.
6:25. Починаю нервово бити хвостом.
6:30. Дзвонить Ростик і каже, що вже от-от.
6:45. Скрегіт зубів, очі кров залила. От така ніжна і ласкава сідаю з усією компанією в авто, яке нарешті за мною приїхало.    Озеро: орнітологічне буйство + жаби. І все оте крякає, скрегоче, цвірінькає – рай та й годі. Зібрала швиденько вудку і вирішила іти наліво (по озеру, тобто). Чомусь мого суперстрімера всі риби проігнорували. Підтягнувся Сергій, теж з нулем. Я його оглянула з ніг до голови, і вирішила, що єдиний чоловік у вейдерсах, а не в чоботах, як інші, стане мені в пригоді. І кажу йому так інтригуючи: «А ходи-но, Сергій, зі мною. Я тобі місце рибне покажу». Знайшли ми рибне місце, змінили стрімери на німфи і як почалося…Краснопірки, окунь і плотва билися за право зловитися. Результативною була майже кожна проводка. Але біда в тому, що рибне місце дуже захаращене – підводні і надводні дерева завзято заважали ловити. Кожних 10 хвилин мухи зачіплялися. Ось тут Сергій і знадобився. Галантний, з міцними нервами чоловік у вейдерсах – це щось!

Геник, мабуть, відчув де добре, і невдовзі приєднався до нас. Теж почав ловити все і на все. Ловила би ще до заходу сонця, але сильна половина з криками: «Ми голодні, потомлені, додому хочемо!» витягнула мене з озера.

Сергій. Німфові експерименти 

У п’ятницю ввечері зідзвонившись з Мішою, твердо вирішили, що їдемо в Карпати, залишалось тільки запросити до поїздки бажаючих скласти нам компанію. Першою до кого подзвонив з пропозицією була Ганна, яка з деяким сумом в голосі повідомила, що дуже б хотіла поїхати в Карпати, але вже пообіцяла Ростику, що вони разом поїдуть на облюбоване нахлистовиками озеро, та ще й Геника з собою прихоплять… Все, пропала наша компанія, подумав я.

Наступним етапом наших перемовин, був дзвінок до Ростика, з пропозицією поїхати всім разом в гори, але колега був невблаганний і провів коротеньку лекцію, про те що соромно має бути тому нахлистовику, який у квітні порушить нерестовий «спокій» харіуса, навіть на дозволених ділянках… Зрештою, ми вирішили, що всією компанією їдемо на озеро.І ось, нарешті СУБОТА!!! Ми з горем навпіл всі зібрались, зустрілись і вирушили на фішінг. Дорогою обговорювали різні теми, стороною не обійшла й політика, всі уважно слухали про Ростикову подорож в Крим та Донбас. Несподівано для всіх Михайло зізнається, що не тільки нахлистовий комплект сьогодні в його арсеналі, а ще й спінінг з собою прихопив, та почав погрожувати чесному нахлистовому люду, що покаже клас риболовіння. У відповідь лунало «Ганьба!!!» та «Хунту Геть!!!». Ну ось в такій веселій атмосфері промайнув час в дорозі.Озеро зустріло нас хмарною погодою, з досить сильним холодним вітром. Так як в планах у нас було впіймати щуку, всі озброїлись стрімерами і пішли до води. Вітер не давав здійснити нормальний закид, тому доводилось робити досить короткі, максимум 15 метрів. Перша година риболовлі не принесла успіху, ані покльовочки. Доганяю Ганну, яка вирвалась трішки вперед, питаю, як в неї справи, відповідає, що повний нуль… Стоїмо, думаємо що робити, і вирішуємо йти на протилежний підвітрений берег, там хоч комфортно закидати. На іншій стороні озера, щука також відмовлялась від запропонованих нами стрімерів. І тут Ганна вирішила спробувати понімфувати…

Місцева краснопірка, просто таки змітала її німфи, на перших секундах проводки. Поки я переробляв повідець з німфами, в активі у Ганни був вже добрий десяток краснопірок, а деякі просто красуні.Перші мої проводки німф, не приносять мені очікуваного результату, а от в колеги по цеху справи йдуть просто клас, одна за одною. Перше, що спадає на думку, не ті німфи, починаю міняти, результату – нуль… Думаю, потрібно поексперементувати з проводкою, скоріш за все в цьому й зачаївся корінь зла. Пробую, ЄЄЄЄЄ!!!!!! Перша-2-3-і пішло-поїхало. Дивне те, що в Ганни бере на доволі таки агресивну, швидку проводку, а в мене навпаки на легких стріпах з паузами. Моментами брало просто фантастично, вдалось навіть оформити декілька дублів, одразу дві краснопірки на дві німфи.

Згодом до нас приєднався Генадій, який відловився і на німфи, і на стрімер виманив трьох невеличких щупачків. Ну і не даремно Геник має славу «Гуру сухої мушки», він зловив краснопірку, ще й на суху…, майстер, що тут скажеш.Прийшовши до машини, почали збиратись додому та ділитись один з одним результатами сьгодняшнього виїзду. Як виявилось, Мишко нас тільки полякав зранку своїм суперспіном, все ж таки зловив одного щупака, і перейшов до нахлисту, що принесло йому більше десятка непоганих краснопірочок.Ростик єдиний з нас хто до останнього вірив в стрімер, і намагався виманити бажану щуку. Що саме Ростик зловив, він нам не розповів, але сказав, що рибу упіймав, хоча не того розміру на який розраховував. За упорство Ростиславу, як то кажуть «Респект і уважуха». Ось так і пройшов наш черговий нахлистовий вікенд…

Ростик. Бодай тобі, «вісімко»!

Так вже повелося, що робота моя зв’язана з критикою. Буває, що й критикую людей по страшній силі, але стараюся це робити об’єктивно. І от в суботу, бредучи по вітряному озеру, після чергового провального наміру упіймати щуку чи ще щось, я задумався над тим, як би мене покритикували, якби стали свідками цього фіаско?Взагалі, мені здалося, що в плані озерного нахлисту я знаходжуся на тому ж рівні, на якому перебував років шість тому, коли протягом дня не міг упіймати бодай одного харіуса. Ніби й робиш все правильно, а не ловиться і хоч ти трісни. Самі ж розумієте, що п’ять чи шість окунів розміром трохи більше за мізинець і одна плотвичка ніяк не можуть стати в порівняння з успіхами моїх чотирьох друзів. Ганна наловила три десятки краснопірки, Сергій теж десь стільки ж, Геник дві щуки на німфи, Міша ніби крізь воду бачив – тягав одну за іншою. А у мене ніфіга. Буває таке, звичайно, але в якийсь фатум чи невезіння я не вірю. Вірю в криві руки, неправильну проводку, погані мухи тощо.Ну і ще один важливий момент. Коли минулого разу я ловив на цьому озері з Арсеном, то намагався упіймати краснопірку на мокрі мухи доволі таки інтенсивними стріпами. Тоді мою увагу привернув дуже добрий друг, який зазначив, що в такий час краснопірку треба ловити «вісімкою». І от ходжу я цілий день, підбираю шнур «вісімкою», а риба не ловиться. Коли я вже повертався до авто, побачив Ганну, яка, судячи з агресивних стріпів ловила щуку на стрімер. Яким же був мій шок, коли я побачив на гачку краснопірку, а замість стрімерів – німфи… Вибух мізків, одним словом.Хоч я і залишився з носом, зате отримав новий досвід. Окрім озера, трішки порибалив на лісовій річці, порадів за тих, з ким поїхав. Як я подумав, коли ми поверталися – краще обламатися на озері, аніж за кілька днів на Дунайці…

Цікавий нахлист