2015 рік став багато в чому новаторським. Саме цього року я відкрив для себе нахлистову щуку, трофейну марену і підуству, познайомився з панонською плотвою. Завжди можна половити і в Карпатах, але як виявилося, буквально під носом є ще чимало місць, де можна повправлятися з мухами і упіймати щось нове – судака, окуня, карася чи навіть підлящика. У нахлисту завжди знайдеться щось таке, що здивує і потішить. Тим то він і цікавий.

Минулого тижня я відкрив для себе бурштинський канал. Почну з мінусів. Там людно і брудно. Людно тому, що вода у каналі тепла, відповідно, риба активна і ловиться цілорічно. А брудно тому що людно. Прибрати за собою сміття для нашого брата дуже важко – краще залишити все на березі. То тут то там бовтаються пляшки, продуктові обгортки та інші побутові відходи. Поруч траса Львів – Івано-Франківськ, відповідно, досить шумно. На обрії ще видніються труби, з яких регулярно димить. Не дуже перспективна картина. Але тим не менше, вистачає і плюсів.

Риби в каналі досить багато, інакше не було б стільки рибалок. Крупні екземпляри, очевидно, стоять на глибині, посеред водойми. Ближче до берега збирається дрібнота. Якщо скласти усе докупи, вийде, що в каналі живуть: окунь, судак, сом, канальний сом, плотва, краснопірка, карась, короп, лящ, підлящик і товстолоб. Щуки чомусь нема.

Якщо не вдаватися у стереотипи, то більшість представників каналу можна ловити на муху. Звичайно, багато в чому нахлист поступатиметься спінінгу чи фідеру, але якщо не ставити собі за мету натовкти відро риби, а просто провести цікаво час і розширити свої знання, то це місце просто ідеальне. Так само воно допоможе у розвитку тим, хто хоче пристосуватися до німфового методу. На каналі можна ловити не лише зі шнуром, тобто методом короткої чи довгої німфи, але й французьким підліском. Повірте, відчуття будуть неабиякі!

У свій перший виїзд на канал, не маючи ніякої підготовки і використовуючи звичайні карпатські снасті та мушки, мені вдалося упіймати 25 окунів та 8 судаків. Тому вже через тиждень я їхав на Франківщину із бажанням не погіршити цей результат.

Цього разу нас було четверо – до Ганни та Юри додався ще один Юра. Наше минуле місце було зайняте, тож поки з’явилася нагода ми окупували сусідню територію, трохи нижче по течії. Юри відправилися в різні боки досліджувати нові місця, ми з Ганною залишилися. На німфу одразу ж узяв окунь, потім ще кілька. Але доволі регулярно я відчував неокуневі доторки до мушок і зрештою таки витягнув хулігана на берег. Ним виявився підлящик, який дуже мене потішив.
Не розміром, звісно, а самим фактом. Ще кілька мені зійшло – очевидно, німфи були для них трохи завеликі. Мабуть, пішла і ціла зграя, бо проводки перетворилися на порожнє полоскання водяного простору.

Вирішую покидати стрімера і одразу ж ловлю окунця – він узяв на перевірену приманку: помаранчево-чорного вулі-багера. Раніше я ловив на нього матросиків на лісових озерах. Але після нього знову тиша.

Переміщаюся ближче до Ганни і там попри берег ловлю двох карасів, кілька окунів і маю схід чогось куди цікавішого. Це щось вхопило німфу і реактивно змилося в глибині – я навіть не встиг підняти вудку. По враженнях – щось схоже на коропа або більшого підлящика.

Зрештою, зловивши ще кілька окунців, вирішую скласти німфу і переключитися на стрімер. Посунувши Ганну з її місця, буквально вже на другому закиді на тамдемного стрімера у стилі мило-дурдило мені хапає маленький судачок.

Досить довго довелося чекати на інших судаків. Але зрештою, виловлюю другого, який узяв на таке ж мило-дурдило, але вже в одиничному екземплярі. Цей був куди більшим, в районі 35 сантиметрів. Проводка, як і минулого разу, доволі швидка, майже без пауз.

Специфіка течії вимагає від стрімериста певних моментів. Бажано закинути якомога далі, після чого треба чекати секунд 30, поки приманка повністю ляже на дно. Після цього можна починати проводку. Добре, що дно там більш-менш чисте, принаймні я відірвав лише одного стрімера, та й того, під берегом.

Коли стемніло, в очікуванні підходу судаків під берег, я зайняв минулотижневу точку. Але зараз ловити там не вдавалося, бо позаду височів чийсь фідер, який неодмінно постраждав би від шнура з важким стрімером. Я вже переключився на приманки з важкими вольфрамовими головами, щоб буквально борознити дно. Довелося робити перпендикулярні закиди і тягнути стрімера до себе, щоб не заважати іншим рибалкам. У час повної темряви, мені вдалося упіймати ще двох судаків того ж розміру – 35 сантиметрів. Їх зацікавив важкий чорно-зелений вулі-багер.

І все ж я розумів, що мої стрімери потребують тюнінгу, зокрема в кольоровій гаммі. Зважаючи на те, що Ганна успішно ловила судаків на силікон фіолетового кольору, ми з Арсеном, уже в неділю, серйозно зайнялися в’язанням канальних стрімерів спеціально під судака. Так були створені приманки в рожево-фіолетових тонах і максимально підвантажені не лише найбільшими вольфрамовими голівками, але й вольфрамовим дротом…

Ось чим закінчилися наші в”язання: спершу німфи, потім стрімери:

Канал, ми знову їдемо до тебе!

Цікавий нахлист