Блог двох мухарів

Всьо, можна курити бамбук 🙂

Після першого етапу Чемпіонату України з нахлисту, що в ці дні проходить на ріці Свіча, уперед вирвався представник Мукачево Степан Чех. За дві години йому вдалося набрати просто таки феноменальну кількість балів – 19! Трохи відстав від нього киянин Руслан Пугач – у нього 13 балів. Володар Кубка України, що відбувався на цьому ж місці у червні, Андрій Коваль наразі йде третім – у нього 10 балів.

По 4 бали вдалося набрати Денису та Дмитру з Києва, два очки, тобто один харіус, спокусився на суху мушку Геника Головко зі Львова. А от львів’янину Максиму Кусакіну та болехівчанину Нестору Мицаку так і не вдалося переконати лососевих спробувати їхні мушки.

За словами учасника змагань Юрія Гудзя погода у зоні пулів досить добра, по небу пливуть хмарки. А от з’ясувати щось про стан води не вдалося. Андрій Коваль загадково відповів, що Свіча перемінна, часом брудна, часом чиста. Зате рівень її не високий.

Нагадаємо, що струмкова та райдужна форелі оцінюються суддями у три бали, європейський харіус – у два. Увечері судді та гравці поміняються місцями.

Дотримання методу «піймав та відпусти» є одним із способів зберегти різні види риб та забезпечити можливість насолоджуватися рибалкою у майбутньому. Якщо ви хочете приготувати та з’їсти форель, то немає змісту притримуватися цього правила. Відпустити форель (чи будь-яку рибу) означає допомогти їй пережити стрес, після того як ви її впіймали, так щоб вона продовжувала рости та нереститися.

1. Ловіть форель  у холодній воді

Форель виживає при температурі води, яка є нижчою 70 градусів по Фаренгейту (21 градуc по Цельсію). При вищій температурі форель знаходиться на грані смерті. Ось чому здебільшого ви знайдете її у холодніших зонах потічків, річок чи озер влітку. Якщо ви ставитися серйозно до відпусканння форелі та до того щоб зберегти її популяцію для майбутніх виїздів, беріть із собою термометер та перевіряйте температуру води перед кожним початком рибалки. Відпускати форель у теплу воду є безглуздо, оскільки це вбиває рибу, навіть якщо ви успішно оживили її. Read the rest of this entry »

Нахлистовика постійно тягне туди, де він раніше не був. А коли починається відпустка, то всі думки спрямовуються кудись подалі, бажано за кордон, щоб сповна насолодитися боротьбою зі стихією. Відповідно до української приказки: у сусіда робота краща, дружина красивіша, діти слухняніші… Треба визнати, що це правда, але замість роботи, дружини і дітей можна підставити дороги, чистоту та рибу. На превеликий жаль, в Україні, як би не хотілося, всього цього нема…

Ще з початку року я планував вирушити в Словаччину, до міста Попрад на одноіменну річку з її багаточисельними притоками. Така поїздка мала відбутися у квітні. Справа в тому, що в цей час словаки організовували великий семінар для різних європейських збірних, це мало бути щось схоже на тренування перед етапом чемпіонату світу. Потрапити на такий форум було б дуже корисно – жодне відео чи книжка не розкаже більше, аніж живе спілкування з визнаними нахлистовими майстрами. Проте в останню мить все зірвалося – словаки перенесли семінар «на потім», а жодному з моїх колег, з ким я планував їхати, не вдалося зробити візу. Тож я залишився один. Ясно, що їхати в Словаччину самому було накладно, тож я почав шукати інші варіанти. Якось згадав про те, що один з наших друзів Андрій Скворчинський виставляв на форумі фотографії та звіт про риболовлю в польському містечку Кросцєнко над Дунайцем, що розташовано практично на самому кордоні зі Словаччиною. Там, мовляв, є спеціальна ділянка, довжиною 12 кілометрів. Ловити на ній можна виключно нахлистом, суворо дотримуючись ряду умов. Цю місцину систематично зариблюють струмковою фореллю та дунайським лососем. Судячи з його фотографій, природа у цих краях була першокласною, а риба ще кращою. Вирішено – їду в польські Бескиди! Read the rest of this entry »

Кубок України з нахлисту очима Єгора Бабича  

В этот раз преодоление 1300 км до Карпат у меня происходило не как обычно, а через Харьков. Это расстояние мы решили преодолеть с Орестом Дайнека и «Дядей Сашей» Каплуном на автомобиле.

Шесть часов пути и вот, в Харькове меня радушно встречает Орест. Поболев вместе за нашу национальную сборную по футболу в игре со сборной Англии и поплевавшись, мы отправились спать, ведь завтра нам предстоит большое путешествие.

Утро следующего дня. Забираем Дядю Сашу с его сыном и в путь. За разговорами, шутками и байками мы даже не заметили, как оказались у реки. Звоним Диме Петруняку для уточнения точного места расположения лагеря  и мобильная связь отключается. Для меня это является каким–то знаком, того что действительно начинается отдых и никакой суеты, повседневных дел, вопросов, проблем, забот … А только горы, ты и река! И ничего лишнего.

И вот перед нами встаёт, во всей первозданной красе, река Свича. В голове сразу же промелькнули те воспоминания, эмоции, радость, переживания и умиротворение, которые она подарили мне в прошлом году, во время моих августовских приключений. Въезжаем в лагерь. Радость встречи с ребятами добавляет всё больше эмоций. Почему-то так им радуешся, хоть и видишь их всего раз-два в году, будто это члены своей семьи. Наверное – это всё НАХЛЫСТ!!! Read the rest of this entry »

До найкрасивішого місця на планеті залишалося кілька десятків метрів. Бадьоро крокуючи, під вічні ритми пісень Володимира Висоцького про гори, перекручував у думках самого себе кількарічної давнини. Чохол з різноманітними вудками для коропової та карасевої рибалки, величезна сумка з поплавками, грузилами, гачками, дзвіночками та іншими дрібничками, а ще коробки з хробаками, опаришами, напіввідкриті бляшанки консервованої кукурудзи, мастирка, яка неодмінно розлізеться в кишені, нарешті, розкладний стілець. Далі у пам’яті виникали платні ставки та кілька кілограмів риби. Який же я був радий, коли усвідомив, що остаточно позбувся всього цього. Вже не хотілося комфортної рибалки. Душа вимагала екстріму, спорту, справжньої боротьби людини і природи. І тепер у мене невеликий тубус, який оберігає скарб; на плечах рюкзак з забродами, фотоапаратом та легким пайком. Усе інше спокійно вміщається в спеціальній нахлистовій камізельці. Прийшов!

Що мене чекає цього разу? Кілька тижнів тому, на цьому ж місці, в районі впадіння в ріку бурхливого гірського потоку, пощастило упіймати кілька форелей середнього розміру, а також чимало єльців, подустів та іншої «білої» риби. Тоді, правда, вода була геть каламутна, ловити можна було лише під самим берегом на німфи з голотою головкою і червоним тілом. Read the rest of this entry »