Блог двох мухарів

Яскравий, сонячний день. Місце входу стариці в річку. Стариця досить молода, буквально 2-3 роки, тому вона ще не замулена та в ній присутня невелика течія. Пробували на виході зі стариці в річку, там досить сильна зворотня течія яка врізається у велику корягу. Місце стоянки серйозної плотви (перевірено знайомим на німфу з кивком). Проте місце пустувало. Активності риби не спостерігалось. Вода мутнувата. Окунь взяв при проводці рачка вздовж берега, на бровці. Одна єдина покльовка – одна рибка. Потім пробував обловлювати вхід в яму важким стрімером на вольфрамі – 0. По закінченню рибалки зустрів знайомого, який на сусідній ямі на спін намацав активного судака. Результат 4 хвости в районі від 1200гр до 1500 гр + декілька сходів і безліч покльовок. Яма глибиною 9м, всі покльовки відбувались на границі струменів на відбійній течії.

Автор: Антон Лисиця, Рівне

Поки ми відкривали сезон в Карпатах, Влад мав успіхи у себе, на Київщині. Причому, успіхи досить якісні. Зокрема, на малій річці в обід взяла щука на стрімер.
Правда, це була єдина риба в цей день, більше клювань не спостерігалося. А трохи раніше Влад виманив свого першого окуня на муху. Взяв «горбатий» на зелену німфу.
Діло було на озері, практично повністю затягнутому льодом. Лише в одному місці, куди впадав потічок, можна було ловити. Саме там окунець і взяв. Окрім нього на німфу спокусилося ще три окуні, але дістати їх не вдалося.
Зате вдалося дістати сім сіток, які закінчили своє грішне життя у вогні.

Зважаючи на рибну невдачу під час останньої вилазки в гори, цього разу ми з Арсеном та Геником ні на що особливе не розраховували. Справа в тому, що зараз, чомусь, або риба десь зникла, або ми нічого не торопаємо у виборі зимових мух.
Словом, між нами і харіусами зведена якась крижана стіна, яка розтане не раніше квітня. Але бажання проаналізувати і дослідити причини цього всього змусили нас залишити теплі квартири і вирушити на пошуки пригод.

Чесно кажучи, ми не знали, куди поїдемо. Мали три-чотири варіанти, але вже в Стрию, задзвонили до Нестора і вирішили заїхати в його краї.
Ріка була не високою і чистою, невеликий вітер не дуже й заважав, як і біляві хмарки на синьому небі. Геник відправився вниз із сухою – вилетіли міджі, а трохи згодом ще щось дрібне і світленьке.
Гені навіть вдалося побачити вихід харіуса десь посеред ріки, однак добратися в те місце було складно.
Ми з Арсеном прочісували територію німфами по обидва боки річки, але не побачили жодного натяку на рибу.

Коли повернулися до автівки, то почали міркувати, що робити далі.
Геник пропонував залишатися тут же, адже кількість мух суттєво збільшилася. Однак ми все ж вирушили на меншу річку з надією на те, що там можна буде знайти стоянку риби.
Ця ріка теж була чистою, а у мене нарешті з’явилося відчуття того, що ми нарешті щось та й упіймаємо. І справді, не встиг Геник пройти сотню метрів уверх по течії, як Арсен вже тримав підсак напоготові.
Зустрічайте – перший харіус в 2014 році!

Цікаво, що перед тим, як зійти до річки, Арсен спитав чи є якась робоча муха на цей час. Зважаючи на те, що у мене зовсім нема досвіду у зимовий час, я не мав що відповісти. Натомість Геник запропонував Арсену «принца» з моєї коробки. Власне, «принци» – хороші мухи, але ловив на них я в травні і мав дуже хороші результати. Але щоб зимою ставити таку здоровенну муху… у мене навіть думок схожих не виникало.
Тим не менше, Геник був правий – харіус узяв саме на «принца». А невдовзі Арсен упіймав ще й невелику форельку на цю ж муху. Невдовзі задзвонив Геник і сказав, що теж цапнув пстружка на німфу зеленого кольору.

Часу залишалося не так вже й багато, тож я вирішив змінити котушку. Чомусь вирішив, що в цей день шнур буде ефективнішим від француза.
Однак, зважаючи на специфічну структуру цієї річки, як слід провести німфи мені не вдавалося.
Коли ж поставив французьку котушку, усе стало на свої місця, але риба все ще не ловилася.

Ми з Арсеном підійшли до великого каменя, що навис над водою. Проводка до хвильках закінчилася відчутним клюванням – першим за час повернення з Сяну. А трохи глибше нарешті трапилося те, чого ми всі так чекаємо.
Кілька секунд і сріблястий красень опинився в новому підсаку (старий я посіяв на Сяні). Ще через кілька хвилин Арсен там же витягнув ще одного пирика і мав потужний удар, але без результату.

Три форелі упіймав і Геник, який через вітер був змушений замінити суху на німфу. Врешті, о третій годині ми зібралися біля авто і вирушили по розбитій дорозі додому.
Тож, народ, хто хоче щось зловити в такий час, крутіть «принців» і шукайте невеликі річки. Удачі!

Фото автора та Геника (Gennadicus)

За кілька днів до Нового року ми з Сашком (Борода) вирішили трішки розім’яти кістки і вискочити в гори. Погода обіцяла блакитне небо і +7. Для кінця грудня це просто казка, тож нічого не мало нам завадити зловити по кілька харіусів, а може й пстружків, якщо повезе.
Обране нами місце усім добре відоме. Власне, ми вирішили нічого не вигадувати, а поїхати туди, де все знайоме. Однак, як виявилося, річка не була чистою.
Навіть не знаю, що має трапитися, аби вона нарешті очистилася від перманентного бруду. Чи то колір води чи ще якісь невідомі для нас причини, але за кілька годин у нас на двох не було й натяку на клювання.
Зважаючи на це ми вирішили переїхати на іншу річку, яка мала бути точно чистою.
І справді, ріка манила до себе прозорими хвильками.
Не лякало нас і те, що вода була вища, аніж зазвичай. Ми сподівалися, що тут точно вдасться щось зловити. Але помилилися. Не зловили ані тут, ані на іншій локації.
Ми перепробували величезну кількість мух, різних типів та розмірів, але за цілий день так і не побачили жодного хвоста. Але якогось жалю не було – ми гарно провели час, а як пообідали…
Домашній хліб з салом і цибулькою, мариновані дикі оливки, шмат доброї ковбаси, чай з липи і вишнева наливка. Споживаючи ці смаколики на березі річки ми й забули про те, що цього разу Карпати не подарували нам жодної риби….

Фото автора та Сашка Міловського

Напередодні Нового року прийшов час згадати про все те добре, що траплялося з нами протягом року, час якого невпинно спливає. Ми усі провели чимало заходів змагального та навчального характеру, ми разом співали пісні під гітару біля вогнища, разом їли з величезного казана смачнючий закарпатський боґрач, разом дихали свіжим ранковим гірським повітрям, разом семінарили та разом фестивалили.

Ясна річ, ми разом в’язали мушки, ловили та відпускали рибу, ділилися своїми секретами, аналізували, думали, вигравали нагороди і ділилися своєю радістю з друзями. Наприємніше те, що на кожному масовому заході, ми збиралися разом з представниками Одещини, Київщини, Луганщини, Харківщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини, Буковини, Закарпаття, Франківщини, Галичини та інших регіонів нашої держави. І ми завжди знаходили спільну мову та спільні інтереси. Це надзвичайно важливо.

Тож і в новому, 2014 році, ми бажаємо усім вам не лише традиційного набору, що складається зі здоров’я, злагоди, щастя та достатку. Ми бажаємо вам часу на те, щоб частіше приїздити в Карпати, натхнення проводити вечори за лещатами, прибутків, аби замовляти нові нахлистові товари і сили, щоб проводити прекрасні дні на чудових карпатських річках. Приїздіть до нас, вам завжди будуть раді.

З Новим роком, друзі! Нехай вам щастить!

Блог двох мухарів та колектив компанії Strike!