Після приїзду у метушливе, переповнене суєтою місто, яке душить смородом від випарів каналізаційних стоків та задушливого смороду вихлопних газів машин, задаєш собі запитання, НЕВЖЕ це сон?! Як швидко промайнуло чотири незвичайних дні у рідних Карпатах?

Частина перша. Збір та виїзд на місце проведення Чемпіонату України.

Не одноразово до проведення змагань з лову риби нахлистом у телефонному режимі з Максимом Кусакіним (Макс) з’ясовували хто, коли і як буде добиратися до місця проведення Чемпіонату. Вирішено виїхати автомобілем зі Львова у четвер біля 15:00 год. В силу невідомих мені обставин в 11.00 год. дзвонить Макс і каже Ми готові. Готові то готові, але робота є робота і до 13.00 години ногою за поріг кантори ніяк неможна, про що повідомляю Макса. У голові вже далекі від роботи думки, тільки фізична присутність. 13:00 всім на роботі: «ДО ПОБАЧЕННЯ, буду у понеділок» і починається долання дистанції з роботи додому швидкою ходою, яка переростає у плавний біг після дзвінка і повідомлення «Ми тебе чекаємо». Витираючи сьомий піт з чола бачу біля заїзду у двір задоволений вираз обличчя Макса, який вже рветься покинути весь цей гам і шум. Пару хвилин і ми наближаємось до авто де я знайомлюсь з дуже приємною і неординарною людиною – паном Мироном. За розмовами, пивом і приємною музикою час у дорозі минає швидко, ось і місто Болехів, де нас гостинно зустрічає наш спільний з Максом друг і нахлистовик Нестор. Філіжанка доброї кави підбадьорює з дороги, а слова Нестора «Вам ще 30-40 «кеме» і Ви на місці» вселяли надію ще сьогодні привітатись з річкою і видурити її мешканців. Не доїжджаючи до місця розташування табору кілометрів 15 бачу хмари, які висять над горою чорним рукавом і не дають такої надії на рибалку як Нестор, а телефонний дзвінок Ореста, який вже є на місці до Макса з проханням привести якомога більше «клійонки» від дощу ламає всі надії на рибалку. Нарешті довгоочікуваний місток через річку, не втримавшись вибігаю з машини і навипередки Максу біжу дивитись на стан води. Не вірю своїм очам: основна ріка на якій має проводиться чемпіонат – чиста, а її притока бурхливим потоком кольору «капучіно» зносить все на своєму шляху.

Заходимо у базовий табір, де нас з усмішкою на обличчі зустрічають: організатор заходу Дмитро Пертуняк, Орест Дайнека, хлопці з Києва та Рівного. Знайомство, дружні обійми. За зустріч, за кубок, за знайомство… Почало сутеніти. Не втримавшись комплектую заряд німф і на річку. До настання темноти вище «потічка» обловив половину перекату, який запам’ятав з минулої поїздки. Мої намагання щось піймати у цей вечір були марними. Повернення у табір до дружньої компанії, яка розростається за столом, мов гриби на поляні після дощу. Приємне спілкування, спів під гітару файних пісень, так посиденьки потягнулись до півночі.

Частина друга. Жеребкування, ловля, підсумки першого дня

День почався зі слів, які прокотились над табором: «ЖЕРЕБЙОВКА зачинається за 10 хвилин біля бесідки». Всі гуртом збираємось на жеребкування у визначений час та місце. Перед тим глянувши на стан річки і прозорість води, яка вже була майже чистою, 16 учасників, наполовину сонних (я), з кефіром в руках (Макс), з пивом і кавою, втягнули з колоди карти на яких кожен побачив етап у якому буде його час показати своє вміння ловлі риби. Ще раз і 8 учасників витягнули свої пули. Настав час суддів. Моїм суддею був Євген Федоренко. Підготовка до рибалки тривала не більше 10 хвилин. До пулу недалеко, можна випити ранкову каву.

І ось ми на пулі. До старту залишається 15 хвили, коли на сусідній пул виходить Степан Чех і його суддя Анна Савицька. Дружня розмова, викурена папіроска та обговорення пулів у буферній зоні і ось судді дають «відмашку». Я обрав звичну для себе тактику лову з кінця пулу за течією, на три мушки, які не міняв протягом всіх змагань, що викликало у Жені невеличкий подив. На перших п’яти хвилинах відчув першу і таку знайому «покльовку» харіуса, який показав себе у всій красі пропливаючи повз мій підсак. НЕВЖЕ зійшов! Ото я… Виходжу на берег закурюю сигарету, на що Степан Чех каже: «злови, а потім кури». За пару секунд повертаюся в річку. Продовжую обловлювати перспективні місця і ось довгоочікувана зупинка індикатора «покльовки», підсічка, виважування і є! Євген з фотокамерою у руках фіксує струмкову форель, яка подарувала перші три бали. Він підбадьорює, каже, що часу ще вдосталь. «З нуля вийшов, з чим і вітаю!»

Спускаючись за течією доходжу до ями, у якій є і досить середня течія, добрий вихід з рельєфом дна, який підходить як для харіуса так і для форелі. З третьої проводки видурюю струмкову форельку: фотосесія і назад у рідну стихію. Не встигає суддя внести результат у протокол, як у підсаку поблискує харіус. Женя повідомляє, що до закінчення залишилось близько 40 хвили, а за плечима тільки половина пулу. Продовжую ловлю у процесі якої вдається піймати ще одного річкового красеня. Женя повідомляє, що до закінчення першого етапу залишається 1 хвилина. Непоганий результат: 10 балів, який, як виявилось був третім, за підсумками першого етапу так і першого дня проведення змагань загалом. Поступився я тільки Чеху Степану (19 балів) і Пугачу Руслану (13 балів).

У другому етапі довелось бути суддею у єдиної нахлистовички Анки Савицької, якій вдалось піймати одну струмкову форель. Надихавшись чистого карпатського повітря, смачно повечерявши я забрів до намету з якого через декілька хвилин лунав храп.

Частина третя. День другий 

Швидкий сон, який мене скосив у 22:00 дався у знаки. 05:30 ранку, музика лісу, дзюркіт потічка та шепіт річки, яка крізь туман ледь помітна. Швидкі збори і німфи прочісують дно річки біля табору. Так до «жеребйовки» мені вдалось піймати пару «райдужних» стругів, що принесло гарний настрій на весь день. Волею долі мені довелось бути суддею у Євгена Федоренка, який в цей же час тільки днем раніше судив мене. Йдемо на пул, який був перший за течією після табору. Перші закиди дають Євгену два бали, що помітно піднімає спортивний азарт. Не встигаю занести результат у протокол як у підсаку красується «радужка». Переміщуємось, як назвав Євген на «ступєнькі», на яких підібравши правильну проводку йому вдалось виловити, на мій погляд, всю райдужку, яка була в цей час на цьому місці. Відповідно, це принесло спортсмену перемогу у третьому етапі. Якщо б Євгену вдалось підібрати у підсак ще 3 спущені поспіль «райдужки», то він міг стати беззаперечним лідером Чемпіонату.

У таборі за приємними розмовами, купанням у потічку, майстер класу по в’язанні мух час підійшов до четвертого заключного етапу. Жеребкування і вихід на пул, який особливих надій не дарував, враховуючи нульовий результат попередника. Однак пул видався мені досить гарним. «Прочісування» ямок дає нульовий результат. Роблю ставку на єдиний перекатик та маленький тягун за ним. Саме там мені вдалось реалізувати три з трьох покльовок харіуса. Після закінчення часу, по дорозі назад, закидаю німфи у останню ямку, яку на старті обловив. Перша проводка і бачу супровід харіуса за мухою, у голові зразу виникає багато запитань. Тактика ловлі та проводка мух зацікавила Антона, який був суддею. По дорозі у табір домовляємось про рибалку на вечір, яка не відбулась по причині підрахунку балів учасників Чемпіонату та оголошенню неофіційного результату, а також готової гарячої, смачної вечері, яка затягнулась до пізньої ночі.

Частина четверта. Офіційне оголошення результатів, нагородження

Прокинувся в 6:00. Підгоджу до палатки Антона, якому обіцяно спільну рибалку: «Антон, на рибалку йдеш?». Сонний голос з палатки: «Ага». Допоки Антон та Віктор надягали свої вейдерси я встиг обловити одну ямку, де впіймав на собі на подив харіуса. На його місці за тим самим каменем вчора була райдужна форель. Ось і Антон з Віктором підійшли. Віктор зразу вирушив у низ по течії. Ми з Антоном рухаємось помалу, обловлюючи перспективні стоянки риби. Добираємось до пулу на якому ловив Женя Федоренко. На «ступєньках» не вдалось піймати жодної форелі, зате на ямі я, та Антон, після декількох порад, піймали харіусів. Так потрохи ми добрались і до пулу на якому у першому етапі довелось ловити мені, де нас знову порадував своєю красою харіус. На жаль, форель ми не піймали. Це був день харіуса.

Повертаємось у табір, де під запах борщу проходять підготування до урочистого закриття Чемпіонату України з лову риби нахлистом 2012р. Ось і настав приємний для кожного учасника, а особливо для переможців цього спортивного змагання момент нагородження та вітання. Пообідавши смачним борщем, ідемо гуртом до річки, щоб охолодитися у прохолодній карпатській воді перед від’їздом. Невимушені збори, дружні обійми, обмін контактними даними і словами: «До зустрічі». Вирушаємо до Лємбергу. Дорогою задрімав. Проснувся від гулу та смороду вихлопних газів машин, які стоять у дорожній «пробці». НЕВЖЕ це був сон?!

PS. Принагідно хочу подякувати організатору заходу – Дмитру Петруняку, Дімі (поплавку) та Алєксу за смачну їжу, яку вони готували для нас, Оресту Дейнеці та Руслану Пугачу за виконання пісень та гру на гітарі, Степану Чеху за майстер-клас по в’язанню мух та їх дарування.

Всім учасникам та гостям: до зустрічі на Карпатських річках!

PPS. Як повідомили деякі жителі нашого табору, на другий рік до кобили і коня, які нам не давали спати? ходячи між палатками, приєднаються ще три кентаври. 

Автор: Андрій Коваль

 

 

Цікавий нахлист