В суботу вибралися з Дімою і Юрою у «Озерний край». Моя поїздка була під сумнівом до останнього моменту, але переконавши усіх вдома що я буду недалеко і тільки до обіду, а опісля помию усі вікна в хаті мене відпустили. Як завжди перед кожною рибалкою мій «біологічний» будильник розбудив мене і десь по сьомій ранку за мною заїхав Юра, потім забрали Діму і поїхали.«Озерний край» я б переіменував у «платний край», бо щойно заїздиш у ворота відразу всюди треба скидати касу – парковка 10 грн. (неясно за що), рибалка 25 грн. (на квитках вказано «Карпатський водограй» – нічого карпатського я тут не бачу). Та і добре, йдемо ловити. Було по восьмій ранку як ми розклали вудилиша, продегустували Дімин виріб «калганівка». Поки я ще курив біля Діми і дивися як він ловить, було видно атаку щуки на його стрімер. Клас! Ще щука зранку досить агресивно атакувала малька і це вселяло більше надії. Після минулої поразки на цьому озері, я вирішив починати з малих приманок; першою була – «мухо-воблер». На якомусь закиді в мене був гарний удар. Так, контакт відбувся, але і надалі прийшлося змінити ще на меншу приманку. Як не дивно мій вибір впав на жереховий стрімер, який ще колись давно виставив чи то Вася чи Стьопа на закарпатському форумі (Гачок Тімко 100, №10, тіло і крило з мякої іграшки). Оскільки кінчик мого шнура був тонучий, я міг досить глибоко занурити стрімер під воду і отримати швидко результат. Приблизно на третій проводці мені сідає щупачок. Діма в підсак ловить, довго витягуємо з морди стрімер. Ще зубами щука встигає мені добре царапнути палець. На жаль мушу її забрати, згідно з правилами на ставі. На наступних закидах стрімерок перестав працювати.Ставлю наступну приманку «зонкер» білого кольору із вольфрамовою головкою. О так, ця приманка мене не раз виручала. Одного разу я вже ловив на неї щупачка і райдужну форель на ставі. Після декількох закидів ловлю другу щучку, вже більшу. Удар, боротьба дуже приносять багато задоволення, тим паче такою зігнутою моя «свинка» (вудилище «Flying pig» http://www.flyingpigflyrods.com/, яке я придбав спеціально для стрімерів і не проміняю його ні на що) ніколи не була. Щучка вже бала трошки більшою і хотілося ще…

Робимо малу перерву на чай-каву-калганівку і перекур, продовжуємо ловити далі. В мене знову відчуття, що щось ніби кусає мій стрімер і знову сильний удар. Третя боротьба була найдовшою, бо щука клюнулю досить далеко від берега.На жаль моїм колегам не довелося відчути в цей раз подібного, окрім багатьох ударів, але такою вже є рибальська вдача… На наступний тиждень заряд емоцій отримав, що і є найголовнішим на природі!!!

Автор: Максим Кусакін

Цікавий нахлист