Уже менше ніж за місяць відбудуть перші цьогорічні змагання, переможець яких повезе додому красень-кубок ручної роботи від майстра з Мукачевого Артура Шіца. 22 учасника уже на повну силу готуються до турніру – хтось в’яже мухи, хтось закуповує необхідний реманент, хтось вивчає попередні матеріали. Ще раніше вдалося домовитися із єгерями, які дуже скрупульозно охороняють річку, де пройдуть змагання, про тренування. Єдина умова – не приїжджати раніше кінця травня, щоб риба спокійно віднерестилася.

Таким чином, перша вилазка на ріку відбулася якраз 20 травня, при чому складалася із двох груп. Перша вирушила з самого ранку, друга прибула на місце о другій дня. Під час зустрічі хлопці поділилися новинами – риба є, вона підросла і доволі активно харчується. Тішила й сама річка, адже вона була доволі повноводною і чистою. Ми залишили першу групу на місці, а самі вирушили уверх за течією. Після короткого обіду та збору вийшли до води. Ясна річ, снасті облаштували за правилами FIPS: обрізані підліски, відстань між мухами 50 см тощо.
Швидка течія змусила трохи корегувати розмір мух. Дуже вже кортіло поставити щось значно більше за 4 мм, але щоб уникнути спокуси, коробка з великим вольфрамом залишилася в машині. Ставлю на низ найбільшу з дозволених головок, що прикрашає основну, як на мене, робочу муху на цей період. Зверху – імітація волохокрильця, мабуть, улюблений корм тутешньої риби. Перші проводки дають зрозуміти, що цього замало, аби пробити яму, тому доводиться імпровізувати. Кілька маніпуляцій із новим підліском, індикатор занурюється, кінчик вудки опускається ледь до самої води і нарешті відчувається такий приємний удар. Форель у яскравих, темно-лимонних барвах, після нетривалої боротьби випливає, опиняється в підсаку і дуже швидко зникає в глибині. Робоча муха дала результат практично одразу. За нею слідує менша форелька.
Схожа ситуація і в Володі-старшого, який розташувався на виході з ями. Він теж ловить два пструга і кайфує. Володя-молодший спустився до іншої ями, нижче за течією, тож ми слідуємо за ним.
Яма шикарна – глибока, зі змінною течією, великим каменем, зливом, словом, пісня, а не яма. Акуратно кладу німфу у спокусливу місцину, одразу ж відчувається удар. Пробую ще раз – ще один удар, але цього разу результативний.
Це американська палія, яка конкретно підросла, порівняно з минулим роком. Фотографувалася вона не надто охоче – тріпнула хвостом і поминай як звали.
Після мене на цьому ж місці Володя-старший упіймав форель, я ж рухався до низу. Ям вже не було, а перекати не надто охоче ділилися рибою. У підсумку, півгодини спроб і намагань принесли лише одну невелику форель. Вирішуємо повернутися до ям – стає очевидно, що крупна риба стоїть лише на глибоких місцях. Так і вийшло. З місця, де був упійманий брук, за дві проводки дістаю спершу харіуса, а за ним і форель.
Уся риба дуже активна, бадьоро опирається і швидко відходить, якщо, звісно, не мацати її. Повертаємося до першої ями. Одразу ж ловлю одну форель – знову на робочу муху, а після чергової спроби пробити дно, тіло пробивають дрожаки. Таку нереально-приємну важкість я відчував хіба за кордоном. Вудка скрутилася в дугу, риба впевненими ривками намагається врятуватися і не виходить на поверхню. Дрижчить фрикціон, дзвенить підлісок. Володя-старший, який розташувався нижче, відклав вудку і зайняв бойову позицію з підсаком. Перші спроби були невдалими, але зрештою, фантастичної краси пструг опинився у рятівних тенетах.
Німфа була не у роті, а внизу, під  зябрами. Чи то вона промахнулася, чи то я її трохи підбагрив – сказати важко.
Але все ж ця форель невимовно потішила і після короткої фотосесії та реанімації повернулася до рідної стихії.
Вирішуємо переїхати вниз і спробувати порибалити на тих точках, де вже була перша група зранку. У першій же ямі на муху сідає райдужка, з нею пстружок. Трохи нижче, у самому бурлі, відчуваю потужний удар і різкий ривок вниз по течії. Усе відбулося настільки швидко, що ліва рука не встигла дістатися до котушки.
Риба трималася секунди зо дві, після чого зійшла. Помандрувавши околицями, я відірвав останню робочу муху, а її альтернативи особливо нічого не принесли, за винятком ще одної райдужки, правда, трохи більшої. У підсумку, за кілька обідніх годин вдалося упіймати з десяток пстругів, дві райдужки, одного харіуса та одну палію.
Дуже хороший результат, який залишив приємні спогади та відчуття вдалих змагань.

Цікавий нахлист