Вечорниці

Травень 18th, 2018 | Автор: rostyslav

Білий, трохи кошлатий собака породи вестхайленд уайт тер’єр на ймення Харді терпляче чекав, замкнений в будиночку. Він добре знав, що отримає на горіхи за знівечений тюль та невелику купку на підлозі, проте, відчуття любові і туги за друзями було сильнішим за страх перед покаранням… Вранці його не взяли на меншу річку, остерігаючись гадюк, що зустрічаються там в кількості. Та й загалом, кілька місяців тому він добряче “накосячив” на своїй другій у житті риболовлі. Харді не знав, що таке гадюка, проте був певен, що став дорослішим і серйознішим. І зможе бути на ріці не тільки тягарем, а й помічником. Тому покірно сприйняв ті самі “горіхи”, коли друзі, нарешті повернулись, і був “тихішим за воду, й нижчим за траву”. На його щастя, вечірня риболовля відбулась у повному складі 🙂

Друзі Харді, на жаль, мали клопіт – риба не клювала. Дивно, але ретельне опрацювання культових і завжди рибних місць біля садиби пані Марії результатів не принесло. Що стало тому причиною, аномально низький рівень води чи сумлінна робота старосамбірських нахлистовиків, яких ми зустріли, і почули, що вони непогано ловлять тут вже два дні – так і не вдалось з’ясувати.

Зрештою, рибу ми локалізували під високим берегом (гадаю, багато хто в курсі, де це), Коля навіть потримав одну наче незлу (в результаті – прикрий обрив мушки), Альона з Сашком мали кілька клювань, ну а я більше релаксував: все ж, налаштуватись на потрібний лад після ранкової риболовлі не вдалось. Тому трохи познімав фото та приділив увагу собаці, який був просто щасливий розділити з нами цю ділянку прекрасної карпатської ріки, і почувався чудово. Ну хіба тільки трохи лапи та пузо намочив 🙂

Тим часом, сонечко сховалось за гори, і раптом з’явився Ростик. Ми дуже тішились товаришеві, теплі привітання плавно перетекли у вечерю. Ну а які вечері там, ви вже й самі добре знаєте 🙂 Кульмінацією стала пляшка калганівки – комплімент від шефа. Зважаючи на дуже бадьору прохолоду, що домінувала над рікою, а також той факт, що наші спальні не опалювались, це було якраз те, що треба! Найголовніше те, що ніхто не зловживав, і решту вечора займались ретельним аналізом німф у наших коробках – ну що може бути цікавіше? 🙂