Кубок сухої мушки 2018: від заходу до світанку. Частина четверта

Кубок сухої мушки 2018: від заходу до світанку. Частина четверта

Після двох етапів визначилася група лідерів, до якої входив і я. Звичайно, обігнати Івана, який узяв два перші місця, уже видавалося нереально, але досвід на змаганнях доводив – битися треба до останньої секунди. Я мав ловити із Андрієм Скворчинським, однак мій добрий друг погано почувався, через що практично пропустив ранковий етап. Тому Олег Степаненко знову усе переіначив і поставив мене у пару до Діми Голенкова, відрядвши нас на 17-ий пул. Цікаво й те, що для визначення того, хто ловить першим довелося кидати монетку – випало мені починати і закінчувати. В принципі, ніхто з нас не зрадів і не засмутився – що є то є. Знизали плечима, гарно пообідали і пішли на пул.

Вода вже реально просвітліла, можна було сподіватися на активну рибу. На небі не було ані хмаринки, лише пронизливий вітер задував в усі закамарки. Ми доїхали до грушки, а далі пішли пішки, вниз по ріці. Минули 15-ий та 16-ий пули і вийшли до того місця, де торік, упіймавши харіуса на останній секунді четвертого етапу, я виграв Кубок Сухої Мушки. Місце знайоме, риба тут є. Я навіть пригадав, де саме вона стоїть, і в яку сторону дивиться. Діма дав команду починати. Поїхали!

У мене півтори години часу, купа мух в коробці, і одна мета – піти від нуля. Вирішую понишпорити спершу на козирних точках (там глухо, сама бистрянка), далі на менш перспективних (аналогічно), і врешті-решт переходжу до берегової зони, там де синіють водяні лабіринти. Закид, вихід і маленький харіус опинився в підсаку. Фух, тепер можна розслабитися – третій тур без нуля!

Доволі висока вода та сильний вітер не давали можливості повноцінно провести мушку. Закиди виходили поламані, муха стрибала по воді як навіжена. Однак, коли вітер стихав, шнур лягав плавно та спокійно, на «лапочку» двічі виходили харіуси. Обидвох вдалося упіймати з першого разу і продемонструвати судді. Цей результат вже був хорошим, але я вирішив спуститися трішки нижче, до швидкого зливу. У відверто харіусовій точці, на мою мушку кілька разів виходив невеликий харіус, але врешті-решт вколовся і зник. Більше нікого там підчепити не вдалося.

За мною вийшов Діма. Досить довго він шукав точку, аж нарешті знайшов. Після серії холостих виходів, він нарешті завів харіуса до підсака – перша риба на цих змаганнях! Далі стало тихо, до того ж почало темніти – сонце от-от сховається за гору. Діма перейшов трішки вище, майже до початку свого пулу, де знайшов клондайк – три харіуси за якихось кілька хвилин! Це означає, що на своєму пулі рибу треба шукати – вона є, головне підібрати правильний підхід.

Третій етап виявився найбільш рибним за усі змагання. Перше місце дісталося Максу Кусакіну, який ловив аж в самому кінці, на останньому пулі. Він упіймав 5 гарних харіусів. Стільки ж вдалося зловити Івану Повхану, але він поступився лідерством через кілька сантиметрів. Діма Голенков зі своїм квартетом опинився на третій сходинці. Три харіуси (про які ви, безперечно, читали у звіті Габора) підняли Діму Путруняка на четверте місце.
П’яту позицію виборов Юра Кінчик – також три харіуси. Шоста дісталася мені – два «з половиною» пирі. Іван Фіцколинець також зловив три, але два з них були дрібними, тому в нього сьома сходинка. Арсен Грабчук, який ловив на верхньому від нас пулі, зловив дві риби, але одна невелика – і це восьме місце.
Ідентичний результат в Романа Савки, от тільки він на сантиметр поступився Арсену. Один харіус на 23 сантиметри приніс Мирону Федоровичу та Степану Чеху десяту позицію. Ганна Вербицька, яка таки встигла на свій етап, і ловила після Макса, упіймала трохи меншу рибу – 12 місце.
Два малих харіуси принесли Саші Дроботу 13-у сходинку. Ігор Анісімов зловив лише одного малого харіуса – і це 14-а позиція. Решта учасників, на жаль, залишилися без риби.

За підсумками трьох етапів, без нулів залишалися ми з Ігорем Анісімовим та Іван Фіцколинець. Розуміння того, що його вже не доженеш було, але залишався останній, четвертий, найбільш непередбачуваний етап.
Іван мав ловити першим на дуже хорошому пулі, я другим на дуже поганому. Ловити першим зранку – справа невдячна. Можна попасти на тіньовий пул і рибі на голові кіл тесати. Тому, власне, спрогнозувати бодай щось – марна справа.

Ми з Дімою вирушили на не надто мальовничий 11-ий пул, оточений з обох берегів бетонними плитами та безперервним шумом поїздів. Тут, чесно кажучи, вийшла лажа з мого боку. Коли ми розмічали пули, то, не мали робити перший пул, бо кількість учасників перед самим початком зменшилася. Але згодом, пожалівши того, хто буде ловити саме на цій території, віддали йому перший пул.
Однак я сплутав номери і у підсумку, отой найгірший, як видавалося, пул, дістався нам з Дімою, а трохи кращий, десятий, залишився без хазяїна. Хоча, як згодом виявилося, уся та територія виглядала геть не добре і в майбутньому там пулів більше не буде – так ми вирішили вже після змагань. Практично усі, хто ловив там залишився без риби.

Але нехай вже. Зараз пул виглядав не так критично як в четвер. Вода впала, вигулькнули досить перспективні ділянки. Ми з Дімою прийшли до висновку, що там можна ловити і знайти рибу. Діма почав першим і так само, як в суботу, дуже довго бродив у пошуках риби. Нарешті, під протилежним берегом у нього був вихід, але зловити рибу не вдалося.
Уже на кінці пулу, стоячи на крутій плиті, Діма зміг зловити харіуса – це було реально круто! Ми його поміряли і відпустили – отже, риба є навіть тут. Правда, більше нічого путнього побачити не вдалося.

Під час короткої перерви Діма сказав, що Іван відловився – 4 риби. Стільки ж зловив і Стьопа Чех. Отже, про перемогу можна було забути – залишалося боротися за друге місце. Для гарантії срібла я мав знову ж таки зловити бодай щось. Виявилося, що це не так просто – річка мовчала. Свій пул від початку до кінця я пройшов кілька разів – повертався на найбільш перспективні місця, обловлював ділянки вільні від тіні, маневрував мухами, але усе марно – жодного виходу харіуса так і не заробив. Тому прикрий нуль і тепер вже усе залежало не від мене, а від інших учасників.

У певній мірі, звичайно, можна говорити про «пощастило», бо Іван Повхан, який рвонув після першого нуля, був змушений поїхати ще в суботу ввечері – кликали невідкладні справи. Схожа історія трапилася із Ігорем Анісімовим, який поїхав до Львова, в «Малевич», на нічне діджейство, а от із запланованим поверненням виникли труднощі – тому приїхав він вже аж під обід. Кожен з них міг би серйозно вклинитися в боротьбу за медалі, а так – пропустили вперед інших учасників.

Останній тур став бенефісом Габора Варги, який після трьох нулів витягнув трьох пирів, при чому ловив він після Дмитра Петруняка. Дуже добре відловився Роман Савка – два харіуси, які принесли йому четверте місце в турі. Єдиний пир Діми Голенкова підняли його на п’яту позицію, слідом розташувався Юра Кінчик. Ганна зловила двох малих харіусів, Саша Дробот одного. Далі пішли нулі.

Прийшов час проводити підрахунки та визначати переможців. Після славного обіду (солянка, вареники зі шкварками та м’ясною підливкою) ми з Олегом засіли за протоколи. Олег прекрасно справлявся і сам, але велика кількість цифр – штука непевна, краще другий раз перевірити, щоб не потім нікого не образити.

Перше місце однозначно дісталося Івану, єдиному, хто зловив рибу в усіх чотирьох турах. Він наочно довів: рибу можна зловити в будь-яких умовах, на будь-якому пулі і в будь-який час. Майстерність найвищого рівня, по-іншому і не скажеш.
Нулі Повхана, Анісімова та Петруняка залишили мене на другому місці, навіть попри провальний останній етап. А от Стьопі Чеху не допомогло перше місце в останньому турі – лише четверте загальне місце.
Зате наш новачок, Роман Савка, дуже впевнено увійшов на третє місце, чому сприяв хороший результат в 4 етапі.

Загальна картина виглядала так:

  1. Іван Фіцколинець
  2. Ростислав Ящишин
  3. Роман Савка
  4. Степан Чех
  5. Іван Повхан
  6. Дмитро Петруняк
  7. Дмитро Голенков
  8. Ігор Анісімов
  9. Арсен Грабчук
  10. Юрій Кінчик
  11. Мирон Федорович
  12. Максим Кусакін
  13. Габор Варга
  14. Ганна Вербицька
  15. Олександр Дробот
  16. Андрій Скворчинський
  17. Данило Секунда
  18. Олена Антонюк
  19. Сергій Кушинський

Зважаючи на кількість спонсорів, призи дісталися всім учасникам – навіть дрібничка, але все-одно, приємна.
Переможці ж отримали грошові сертифікати від УЛН аби використати їх в магазині fly-fishing.com.ua, класні шнури Varivas від компанії «Риболов-сервіс», медалі та дипломи. А Іван Фіцколинець вже вдруге став переможцем Кубка Сухої Мушки і повіз у рідне Вучкове красень-трофей.

Обійми, прощання, сум на обличчях. Прийшов час їхати додому, повертатися до буденної рутини. Разом з Арсеном та Габором ми вирушили на Львів.
Літак до Лондона мав відвезти Габора лише в вівторок, тож ми гарно посиділи в мене на кухні, спорожнили дві пляшки доброго віскі, смакували справжній закарпатський бограч – Габор готував з великою любов’ю, саме тому страва вийшла нереально смачна. Було дуже класно та душевно, дуже шкода, що ці дні пролетіли так швидко.

Що ж, УЛН провела останній турнір в 2018 році. Він показав, що в нашої організації є значно більше ніж назва, герб, прапор чи регалії. У нас є справжня міцна дружба, є потенціал і бажання розвиватися, є плани на майбутнє.
Тепер можна сказати точно і впевнено: ми – сила!

Фото: автора, Р. Ящишина, Д. Голенкова, А. Грабчука, Д. Секунди, М. Кусакіна, Д. Чейлитка.

Прокоментувати
І'мя:

Емейл:

Сайт:


Отримувати оновлення


Отримувати оновлення на почту:

Архів записів

Нахлистовий магазин