Вже давно мені кортіло виїхати на річку посеред тижня, після роботи. Десь недалеко, просто порибалити, постояти босоніж в швидкій воді, яка буде охолоджувати післямештові ноги. Досить швидко і компанія підібралася – Юра, Арсен і його приятель Олег – лікар-терапевт, якого ми забрали просто з місця роботи. Отак вчотирьох і вирушили подалі від міста о шостій вечора. Власне, не так і далеко ми заїхали та й трохи дорожні пригоди заважали. Спершу якесь ДТП одразу за Львовом створило майже київський корок, а потім, в Миколаєві, почалася злива, яка взагалі не входила в наші плани. Та невдовзі дощ припинився, а суха дорога красномовно натякала нам, що тут опадів не було.Ми їхали на місце, де торік заявив про себе зелений бокоплав. Однак приїхавши на річку я був шокований – вона повністю змінила своє русло, і того перекату, де я планував ловити, просто не було. Трішки побродивши по березі, побачив інший перекат, до якого і направився. Юра відразу піднявся вище, ловили голавлів, а ми утрьох спробували погодувати харіуса.
І невдовзі Олег, який вперше в житті тримав нахлистову вудку, з радісними криками тягнув першого пиря, яких до того бачив лише на малюнках. Передати його радісні емоції і фрази типу «А ти бачив, як воно тягнуло?», «А ти бачив, яке воно файне?», «А ти бачив, який в нього плавник?» я просто не можу – це були неповторні емоції щасливої людини.
Напевно, кожен з нас через це пройшов. А за Олега та його немаленького харіуса можна лише порадіти.Невдовзі відловився Арсен, який розташувався на початку перекату. Він мав схід крупного харіуса, а потім таки упіймав кілька штук. Я ж знайомився з новою снастю. Вудка KOLA SALMON SF Czech Nymph довжиною 10 футів і 2 дюйми третього класу, котушка DANICA Compo Reel і шнур SCIENTIFIC ANGLERS Nymph. Власне, котушка з французьким підліском залишилася в рюкзаку, натомість я розмахував двоколірним шнуром, що приносило мені не менше задоволення. Зелений бокоплав чомусь не працював, напевно, ще не час, а от золота Курноцика та фезентейл в природніх тонах, постійно перебували під пресингом риби.
Двох харіусів, дуже пристойного розміру я виманив на підвісну, з три десятки бистрянок на фезентейла. Коли ж почало темніти я змінив котушку і трішки половив на сухарика. Спрацював роял-вульф, який колись мені подарував Андрій Красота (дякую, друже!). Раніше на нього ловити не наважувався, бо мушка дуже гарна, а тут вона просто мені в око впала. На класичній проводці виходів не було.
Але коли я скористався методом «короткого сухаря», як одразу ж вирахував, де сидить риба. Тричі вона виходила на муху, а на четвертий раз таки її ухопила – це, знову ж таки, був пристойний пир.
Тим часом Юра з Арсеном розважалися з голавлями, яких натовкли десь біля десятка. До машини ми прийшли десь пів одинадцятої, після чого з задоволеними, хоч і покусаними комарами мармизами, відправилися по домівках. «Але ж то було файно» – не втомлювався повторювати Олег. І як з ним посперечаєшся?

Цікавий нахлист