Попередній тиждень закінчився для мене черговою безсоноою робочою нічкою, а новий, відповідно, розпочався довгим сном, який затягнувся майже до 12-ї дня. О першій годині задзвонила Нокіа і мій товариш Вова запропонував сходити «трошки помахати палицями на річку». Я, відмінивши справи, похід в спортзал та інші речі, які заважають жити, із задоволенням відгукнувся на пропозицію.

Прекрасний весняний день, тепло… Відносно сильний прохолодний вітер не сильно псував картину загального щастя і задоволення життям, а дві пачки гарбузового насіння куплені в попутньому магазині, взагалі, змусили думати, що ми знаходимся в, так би мовити, філіалі раю на землі)))) Ще 150 метрів і ми на річці.

Вода ідеально чиста, рівень катастрофічно низький. Розкладаєм вудочки, травим анекдоти з іншим товаришом, який романтично сидів на березі річки з дівчиною, сміючись з того, шо в мене дуже сексуальні чоботи. Французька німфа: нижня з золотою головою 3.5мм на 12-му номері, нижня – 16 номер, голова – 2.8мм. Потрохи починаємо свій шлях вниз по річці. Глухо…
Приємний шум ріки раз за разом хвилюють звуки пострілів пістолета, яким колгоспники десь в кущах стріляють по скляних пляшках, попиваючи вогняну воду. Україна – це Європа? Я вас прошу…

Перший кілометр річки залишився безрезультатним. Ця ділянка і влітку не радує високою результативною потужністю. Перекат. У жовтні на ньому я зловив непоганого розміру форель на CDC-емерджер. «Тут зараз буде потужний пструг» – сказав я і зайшов у воду. Перша проводка – тихо. Мені не сподобалось, як я провів німфи, вітер здув снасть, коли я старався її закинути. Кидаю другий раз. В цьому місці річка повертає ліворуч, я кинув із зовнішньої сторони перекату, проводка, сильний удар, крик «Є, бляха! Я тобі шо казав?!».
Тягну форелика до берега: гарний, жовтий, жирний. Вова фоткає мене на Нокіа. Шматка жаберної кришки в нього не було. Зовсім малого куска. Видно, що рана уже зажила. Часто зустрічаю таких риб у нас. «Кришка пішла на озброєння» – сказав Вова. Довго ми не фотографували рибу, бо я не знаю в якому вона зараз стані. Акуратно відпустив. Спрацювала нижня Несторова німфа на 12-му номері. Хвіст у неї з коричневого півня, тіло з коричневого спектрадабінгу і темний торакс. Нічого особливого, але працює, як годинник. Трохи нижче цього місця, в жовтні, я зловив форель, яку потім сфотографував у воді.
Проходим ще 100 метрів і Вова починає тягнути не менш потужну форель! Не довго музика звучала, недовго фраєр танцював. Через кілька метрів риба сходить. В тому місці завжди важко виважити рибу. Літом там гідно ловиться харіус. Нижче на порогах я побачив перспективне місце. Кілька проводок – нуль. Великий перекат, обмежений великим каменем. Ще одна проводка, удар – і чергове фото з фореллю летить на мою стіну вконтакті. Після цього з того самого місця почав тягнути форель, розміром 6-8 см, яка зірвалась на відстані 15 см від берега…

Ми вирішили піти далі. Пропустили понад кілометр річки, йшли лісовою дорогою, говорили в основному про минулі роки, баб і про то, що мужики в російському селі викопали бочку мідних монет масою 210 кг. Біля річки багато ящірок і велика кількість диких качок. Дуже жаль, що дегенерати їх скоро знищать, але зараз все виглядає дуже приємно. Ще одна перспективна коса. Після зачепу за камінь мої німфи вистрілили і дуже сильно заплуталися. Я сів на камінь їх розв’язувати і побачив як Вова тягне пристойну рибину. Він був далеко від мене і я не біг до нього з фотокамерою. За його словами це була ще одна непогана форель. Минулого року з цього самого місця я, рибалячи з Нестором, теж витягнув непоганий екземпляр. Зав’язав свої німфи і ще кілька хвилин порибалив, але це не увінчалося успіхом. Ми перейшли на іншу сторону річки, співаючи непристойні пісні. Я показав нові мухи, які зв’язав після того, як отримав нову партію матеріалів, поділився з Вовою зразком мухи для того, щоб поставити виробництво на конвеєр, змотав вудочку, ще раз глянув на красиву природу Карпат і ми вирушили додому.
Зайва вага і похилий вік в даній ситуації зіграли проти мене, йти було важко, але час проведений на рибалці цього вартував. По дорозі ми бачили ще кілька диких качок, гольянчиків, які скакали за мухами на тихій воді і колгоспників, які бухали, їли шашлик і не дивилися за дітьми, які бігали над річкою. Приємно насолоджуватись такими моментами, як ті, які пощастило пережити сьогодні. Жаль, що через кілька років цього всього не буде. Варто цінувати момент 🙂

Автор: DJ VovKING, спеціально для Блогу

Цікавий нахлист