Про неї, одну з найкрасивіших карпатських рік, добре знали в колишньому Союзі. Воно й не дивно, адже її прозорі хвилі протікають через недоторкану природу, подалі від населених пунктів, уздовж дороги, що ніколи не знала асфальту. Колись тут було стільки риби, що годі й говорити – розповідають мешканці навколишніх сіл. А що зараз?..

Водійський стаж у мене невеликий, далі Сколе не заїжджав. Але компанія вимагала поїхати аж на Франківщину, по розбитій дорозі. Чесно кажучи, я і сам хотів половити на цій мальовничій ріці, бо Опір і Стрий, навіть попри те, що завжди діляться своїми мешканцями, вже трохи приїлися. Отож, о четвертій ранку забираю усіх бажаючих. Ганна і Геник активні і бадьорі, Юра (Тіроль) ледь на ногах стоїть після корпоративу. Стрибаємо в блакитну автівку і несемося крізь нічне місто у сторону Карпат.

Їхати доволі легко – траса практично порожня. Франківщина нас зустрічає неприємними і прихованими ямами, доводить зменшувати швидкість, навіть зупинятися. Зрештою, три години і 150 кілометрів позаду. Перед нами повна тиша. Камерність надзвичайна – річка, гори, сосни, чисте повітря. Милуємося, оглядаємо територію, розцінюємо шанси на успішну риболовлю. Геник бере суху і вирушає дорогою вверх по течії.
Ганна бере тубус і йде в ліс по гриби. Ми з Юрою оснащуємо німфи. Юра зловив одразу ж – узяла середнього розміру форель, якій сподобалася чорна німфа. Невдовзі форель ловиться і в мене, трохи меншого розміру, вже на німфу червоного відтінку.
Ось і харіус вискочив у Юри, а потім і в мене. Ще одна невелика форель затріпотіла на німфі, а за нею черговий харіус, сантиметрів на 25. Класна рибалка, думаєте? Справа в тому, що це все було зловлено години за три. Я не міг зрозуміти, чому в такій ріці так мало риби!
Це просто в голові не вкладається! Як ми не отримали в кількох перспективних ямах жодного удару? Мухи не ті, руки криві – ок, може бути, але швидше за все, риби просто нема.
Тобто є, але настільки мало, що в неї нема і крихти конкуренції. Корму багато, на всіх вистачить.

Змінюємо вудки – пробуємо ловити на мокрі і сухі. Перші не працюють, другі вимагають досконалих навичок вудіння на такій ріці. Течія дуже швидка, багато бурунів, словом, це не Сян.
Доводиться знову повертатися до німфи. Вище нашої зупинки ловлю харіуса, задоволення це не приносить. Тим часом Ганна повертається з грибів – накосила півсумки. Склавши вудку вона одразу ж виманює рибу, але не може її витягнути: форель міцно тримається в хвилях і не піддається на жодні вмовляння. Біжу по каменях із підсаком за трофеєм. Виявляється, що форель невелика, просто нижня німфа зачепилася за каменюку…
А Геник таки примудрився упіймати дві форелі на суху, ще кілька йому зійшли. Розмовляємо про все за обідом, після чого вирішуємо повертатися, але не до Львова, а кудись вниз по течії.

Знаходимо перспективну галявину, а головне, високе дерево, яке заслонить автівку від палючого сонця – я планував покімарити годинку, щоб мати сили на повернення. Усі порозходилися в різні боки, а мій сон проходив під акомпанемент мух і бомків, які встигли залетіли і безперестанку «жужати».

Після відпочинку приєднуюся до компанії. Результати не вражають. Ганна ловила на мокрі, але харіус хоч і ловився, але вперто не дотягувався до підсака. Зате упіймався не то ялець, не то рибець (так і не допитався). Аналогічна ситуація і в Геника, який змінив суху на німфу.
Кількох пирів він таки витягнув. У мене ловилася переважно верховодка і не покидала та ж думка: чому так мало риби…

Не знаю, може справа в погоді, що спричинила низьку активність риби в цілому регіоні. Знайомі спінінгісти та поплавочники також не могли похвалитися нічим особливим. Ще одна з причин може полягати у нашому пізньому приїзді, навіть попри те, що зі Львова ми вирушили по четвертій ранку.
Можливо, ми прибули на місце вже тоді, коли риби припиняла харчуватися. Не виключено, що з самого ранку ловилось би краще. Так само ми не залишилися на вечірній кльов, бо я хотів засвітла проїхати усі ями, щоб вибратися на трасу. Словом, ріка залишила по собі дуже багато запитань, відповіді на які я поки не знайшов.

Фото Геника, Юри та автора

Цікавий нахлист