Блог двох мухарів

До уваги спортсменів два рейтинги змагань за 2010 – 2016 роки. Тут включені змагання на Кубок та чемпіонат України. У першому рейтингу (простому) мого авторства все просто – перемога 100 балів, друге місце – 75 балів, третє – 50 балів, участь – 10 балів.

1. Степан Чех (Мукачево) 465
2. Ростислав Ящишин (Львів) 350
3. Євген Федоренко (Київ) 330
4. Андрій Коваль (Львів) 290
5. Єгор Бабіч (Красний Луч) 250
6. Іван Повхан (Ужгород) 240
7. Голенков Дмитро (Львів) 235
8. Дмитро Петруняк (Івано-Франківськ) 190
9. Орест Дейнека (Харків) 150
10. Руслан Пугач (Київ) 140
11. Юрій Щербатий (Дубно) 130
12. Максим Кусакін (Львів) 120
13. Олександр Міловський (Львів) 120
14. Богдан Цебрик (Ужгород) 100
15. Віктор Гаврилко (Заболотів) 85
16. Олексій Куцанов (Донецьк) 85
17. Роман Яковченко (Свалява) 75
18. Ганна Вербицька (Львів) 70
19. Мирон Федорович (Самбір) 60
20. Сандро Кахоберашвілі (Тбілісі) 50
21. Олег Степаненко (Львів) 50
22. Арсен Грабчук (Львів) 50
23. Михайло Швець (Львів) 40
24. Олександр Свида (Ужгород) 40
25. Тарас Мороз (Сімферополь) 30
26. Ян Подшибякін (Херсон) 30
27. Геннадій Головко (Львів) 30
28. Сергій Карабут (Київ) 30
29. Дмитро Чейлитко (Київ) 30
30. Ніна Бортник (Запоріжжя) 20
31. Олексій Ігнатюк (Київ) 20
32. Нестор Мицак (Болехів) 20
33. Олег Литвиненко (Київ) 20
34. Дмитро Галаш (Київ) 20
35. Василь Гримут (Міжгіря) 20
36. Володимир Немцев (Чернівці) 20
37. Володимир Романенко (Пирятин) 20
38. Сергій Діденко (Херсон) 20
39. Анатолій Новіков (Київ) 20
40. Сергій Тищенко (Львів) 10
41. Олександр Морозов (Київ) 10
42. Олександр Матвійчук (Вінниця) 10
43. Едуард Зизда (Свалява) 10
44. Олег Мушка (Свалява) 10
45. Михайло Шунинець (Міжгіря) 10
46. Іван Фіцколинець (Міжгіря) 10
47. Петро Шкварок (Івано-Франківськ) 10
48. Дмитро Петровський (Київ) 20
49. Олександр Попко (Львів) 10
50. Віталій Смігановський (Київ) 10
51. Микола Степанов (Київ) 10
52. Андрій Скворчинський (Малин) 10
53. Костянтин Терлецький (І.-Франківськ) 10
54. Іван Головко (Рогатин) 10
55. Руслан Хащевський (Рогатин) 10
56. Віталій Мазуренко (В. Березний) 10
57. Михайло Дорохов (Херсон) 10
58. Віктор Жиденко (Біла Церква) 10
59. Олег Шевчук (Київ) 10
60. Денис Левченко (Київ) 10
61. Антон Лисиця (Рівне) 10
62. Віктор Форманюк (Рівне) 10
63. Сергій Іщенко (Мукачево) 10
64. Віктор Михайлов (Одеса) 10
65. Сергій Борис (Івано-Франківськ) 10
66. Іван Литвин (Івано-Франківськ) 10
67. Дмитро Захаров (Полтава) 10

Другий рейтинг від Андрія Скворчинського – він більш математичний і враховує безліч усіляких ньюансів. Там і бонуси, і кількість зловленої риби – словом, складний. 

1. Чех Степан 267,1
2. Ящишин Ростислав 200,8
3. Петруняк Дмитро 179
4. Коваль Андрій 134,2
5. Повхан Іван 110,6
6. Федоренко Євген 97,6
7. Юрій Щербатий 94,1
8. Кусакін Макс 92,6
9. Бабіч Єгор 78,7
10. Богдан Цебрик 71
11. Голенков Дмитро 68,4
12. Дейнека Орест 68,3
13. Грабчук Арсен 67,4
14. Віктор Гаврилко 66,4
15. Савицька Ганна 65,2
16. Свида Олександр 52,8
17. Пугач Руслан 52,6
18. Степаненко Олег 49
19. Федорович Мирон 48
20. Скворчинський Андрій 41,4
21. Михайло Швець 35
22. Петровський Дмитро 30
23. Фіцколинець Іван 29
24. Новіков Анатолій 29
25. Чейлитко Дмитро 26
26. Головко Геннадій 24,4
27. Подшибякін Ян 24
28. Куцанов Олексій 23,2
29. Сергій Тищенко 23
30. Смігановський Віталій 20
31. Попко Олександр 20
32. Карабут Сергій 19
33. Зизда Едуард 18
34. Немцев Володимир 17
35. Тарас Мороз 15
36. Міловський Олександр 15
37. Литвиненко Олег 12
38. Сандро Кахоберашвілі 12
39. Захаров Дмитро 11,3
40. Гримут Василь 11
41. Бортник Ніна 11
42. Мицак Нестор 10
43. Литвин Іван 10
44. Морозов Олександр 9
45. Матвійчук Олександр 9
46. Третьяков Вадим 9
47. Діденко Сергій 9
48. Яковченко Роман 8
49. Степанов Микола 8
50. Борис Сергій 7,4
51. Віктор Михайлов 7
52. Шунинець Михайло7
53. Левченко Денис 6
54. Галаш Дмитро 6
55. Терлецький Костянтин 6
56. Романенко Володимир 4
57. Жиденко Юрій 3
58. Мушка Олег 2
59. Шкварок Петро 2
60. Ігнатюк Олексій 2
61. Лисиця Антон 2
62. Форманюк Віктор 2
63. Іщенко Сергій 2
64. Іван Головко 2
65. Руслан Хащевський 2
66. Віталій Мазуренко 2
67. Дорохов Михайло 2

 

Шановні спортсмени! Із 7 по 9 жовтня, на ріці Опір (Львівська область, село Дубина, Сколівський район), відбудеться турнір «Кубок сухої мушки», участь в якому може взяти кожен охочий. Регламент змагань буде ідентичним до регламенту чемпіонату України, тобто учасники розіб’ються на пари, але у якості експерименту, підрахунок вестиметься відповідно до кожного етапу, а не дня, як це було раніше. Таким чином, кожен учасник ловитиме чотири рази, по одній годині (зважаючи на короткий день), на чотирьох різних пулах і матиме чотири результати. За підсумком цих результатів буде визначений переможець змагань, який отримає красивий кубок, авторства майстра Артура Шіца.

Проживати учасники змагань будуть у хатинках в садибі пані Марії (30 гривень за добу) або ж у власних наметах чи автівках на території садиби. Нагадую, що у пані Марії є чотири будиночки, загалом 17 місць. Дамам будуть виділені окремі апартаменти.

Протягом всього турніру учасники зможуть харчуватися. Вартість триразового харчування із вечері п’ятниці до обіду неділі складає 200 гривень з людини. Зауважу, що тут не включена вечеря суботи, оскільки на цей час планується спеціальний бограч або дзяма від наших міжгірських друзів.

Меню на час змагань:

П’ятниця вечеря
Картопля, відбивна, салат, чай, хліб-масло

Субота сніданок
Яєшня, сосиска, хліб-масло, чай-кава

Субота обід
Солянка, вареники зі шкварками, малосольний огірочок, компот, хліб-масло

Субота вечеря
Бограч або дзяма від Міжгірських бугаїв

Неділя сніданок
Гречка, гуляш, салат, чай-кава, хліб-масло

Неділя обід
Борщ, жарке, салат, хліб-масло, компот

Участь у змаганнях складе 50-100 гривень з учасника (кошти будуть використані на поточні потреби, купівлю продуктів для бограча тощо). Учасники, які зголосяться ЯКІСНО розмітити пули, отримають гонорар.

Реєстрація учасників триватиме до 5 жовтня включно. Замовити харчування можна також до 5 жовтня, але не пізніше. Щодо хатинок, то їх треба замовляти раніше, адже кількість місць обмежена.

Станом на зараз до участі в змаганнях зареєструвалося 15 учасників: Антон Лисиця, Іван Головко,  Ніна Бортник, Степан Чех, Сергій Тищенко, Сергій Карабут, Олександр Попко, Ростислав Ящишин, Іван Фіцколинець, Михайло Шунинець, Ганна Вербицька, Максим Кусакін, Руслан Хащевський, Дмитро Петруняк, Іван Повхан.

Бажано, щоб кількість учасників була парною. Тоді ми зможемо розбитися на пари і провести змагання в оновленому варіанті. Нагадаю також видовий склад залікової риби: форель струмкова, райдужна та американська палія – 3 бали, харіус європейський – 2 бали, головень, підуства і марена – 1 бал.

План-графік проведення змагань:

П’ятниця, 7 жовтня

10:00 – 13:00 збір учасників на базі

13:30 – відкриття змагань і жеребкування пулів (пари уже будуть прожеребковані)

15:00 – 17:10 – перший етап (+10 хвилин другому учаснику на «тишу» в пулі)

18:30 – вечеря

Субота, 8 жовтня

8:30 сніданок

10:00 – 12:10 – другий етап (+10 хвилин другому учаснику на «тишу» в пулі)

13:30 – обід

15:00 – 17:10 – третій етап (+10 хвилин другому учаснику на «тишу» в пулі)

18:30 – вечеря

Неділя, 9 жовтня

8:30 – сніданок

10:00 – 12:10 – четвертий етап (+10 хвилин другому учаснику на «тишу» в пулі)

13:30 – нагородження переможців

14:00 – обід

15:00 – закриття змагань

 

Додаткова інформація та реєстрація 067 672 55 80 та 095 21 21 297, а також на Блозі двох мухарів, у групі “Нахлистові змагання і семінари” у Фейсбук.

Невдовзі усі учасники вже були на базі, готувалися почути результати змагань. Підрахунком займався Олег Степаненко, який став одним із головних героїв змагань. Головний суддя ходив по пулах, контролював ситуацію і взагалі тримав увесь змагальний процес у своїх руках.

Зрештою, я отримав результати і взявся заповнювати дипломи, що їх виготовив Дмитро Голенков, а також розпаковувати мішечки із призами. Довелося робити невеликі зміни, адже так виходило, що володар першого місця ніяк не може отримати призи від Strike!, що й логічно.
Дмитро Петруняк таким чином став чемпіоном України, показавши дуже хороші результати у перших трьох турах, однак у завершальному етапі він не зловив нічого. Зрештою, йому вистачило гандикапу з попередніх етапів. Цей факт викликав певні суперечки серед учасників.

Дехто звертав увагу на те, що учасник з «нулем» не може стати чемпіоном. І все ж змінювати регламент під час змагань ніхто не став, але на майбутнє будуть внесені зміни у підрахунок.
Відтепер, суддя рахуватиме бали за кожен окремий етап і таким чином визначатимуть переможця. Якби ми так рахували зараз, то чемпіоном став би більш ніж стабільний Юра Щербатий.
Але попередній підрахунок відрядив його на третю сходинку.
Друга ж дісталася Віктору Гаврилку, який переловив усе, що плавало у Свічі.

Дуже потішив Андрій Скворчинський, який мало того, що дебютував на нахлистових змагань, але й посів четверте місце. Кажуть, коли у нього зійшла форель, річка отримала довгого ляпаса від його вудки. А ще Зарт бігав по пулу, старався і працював до сьомого поту. Пятим став Степан Чех, якому піднятися вище завадили не дуже переконливі виступи у кількох етапах. Лише шосте місце дісталося Максу Кусакіну, який шикарно стартував, але потім десь розгубив свій запал або ж просто не пішло.

Сьоме і восьме місця дісталися Дімі Петровському та Анатолію Новікову – хлопцям з Шулявки, які виступили дуже достойно і очевидно, сподівалися на більше. Толік взагалі закінчив змагання без нулів – прекрасний результат. Видно, що обидва кияни володіють прекрасними навичками і невдовзі стануть реальними фаворитами майбутніх змагань.

Напевно, на вище місце розраховував Андрій Коваль, але цього разу Свіча була до нього не така люб’язна, тому нагородила лише дев’ятою сходинкою. Десятим став дебютант турніру Віталій Смігановський із Києва, який знову ж таки, ловив рибу у кожному етапі. Участь таких людей неодмінно підніме рівень майбутніх змагань.
Ще один новачок Сашко Попко, який ловив зі мною в парі, посів 11-е місце. Піднятися вище завадив саме той прикрий «нуль» в останньому етапі. Але загалом виступ Сашка став дуже пристойним.

Провал у перший день і сякий-такий результат у день другий виперли мене на 12-е місце. Сприйняв це все як належить, із розумінням того, що це не Свіча мене обломала, а я сам її не прочитав. Який би не був пул, які не були б умови, під час змагань, учасник насамперед має прочитати свою ділянку. Тільки після цього ловити. Висновки зроблено, а чи будуть вони дієвими, побачимо у новому році. Діма Чейлитко став 13-им, хоча показав такий самий результат, як у мене. Програв він лише в тому, що свою першу рибу спіймав пізніше.

Ще двоє товаришів Сашко Свида та Іван Повхан повезли з собою до Ужгорода 14 і 15 місця. Як це можна пояснити, зважаючи на блискучі результати під час тренувань, знову ж таки, пояснити важко. Так само не ясно, яким чином на 16 і 17 місця спустилися Ганна Савицька та Арсен Грабчук. На жаль, нема на це ради… Коля Степанов на Свічу їздив тренуватися доволі часто, але самі змагання йому не вдалися. Одна форель перенесла його лише на 18-у позицію.

Два завершальні місця уже не оголошувалися, адже Сергій Карабут травмувався на етапі і вимушено знявся, а Руслан Пугач, після невдалого старту, вирішив зайнятися відеозйомкою. У результаті світ побачив суперський ролик з несамовитими кадрами.

Щодо призів, то спонсори не поскупилися. Генеральний спонсор чемпіонату України з нахлисту компанія Extreme Expedition презентувала в якості головного призу вудку Sage Vantage, два шнури від «вчених», а також величезний набір різноманітних матеріалів для в’язання мушок. Компанія Strike! також презентувала вже готові пакети із матеріалами, зокрема й власного виробництва. Магазин «Нахлист на Шулявці» виділив переможцю новенький шнур від Hends, сертифікований для змагань. А ще переможці отримали спеціальні набори хендмейдних шнурів від гостя з Молдови Кості Дегтярьова, а також набір милих дрібничок від нього ж.
Олег Степаненко отримав особливий подарунок за свою відмінну роботу – класнючий фішпонд, в якому можна записувати про усі свої виїзди.

На цьому змагання завершилися. Але це був не кінець. Велика кількість різноманітних думок та пропозицій зробить наступні змагання ще кращими, а учасників ще сильнішими.

Підготовка до другого дня змагань пролетіла дуже швидко. Я вже знав, що мені треба буде ловити другим на першому пулі. До мене там змагалися Іван Повхан і Юра Щербатий, чий бальний результат становив 2 – 9 на користь останнього. Першим на пулі мав ловити Саша Попко – новачок змагань, але рибалка досвідчений, солідний спінінгіст, тепер вже очевидно, колишній. На місце ми прибули завчасно, щоб як слід проглянути наш пул.

Перше, що ми побачили – величезна кількість людей, які розташувалися на галявинах поблизу. Виявилося, що розмічена ділянка – традиційне місце відпочинку. Як цього можна було не побачити і не прорахувати під час розмітки, для мене залишається загадкою. Цілком логічно, що цю всю територію слід було зробити буфером, натомість перший пул розмітити на рівній ділянці, що розташувалася у верхній частині течії. Більше того, це місце не підходить під пул, зважаючи на те, що від «точки» до «точки» слід було продиратися через чагарник на пустелю із каменів. Можливо, у п’ятницю ввечері, поки не приїхали люди, тут ще можна половити, але точно не в суботу.

Але нам не залишалося нічого іншого, як змиритися. Якби я претендував на якесь солідне місце, то, напевно, підняв би скандал, викликав би головного суддю тощо. Зараз же, зрозумів, що ці змагання для мене у будь-якому випадку провалені. І все ж треба було поговорити з народом. Говорив Сашко. Менторським тоном поважного адвоката він заявив відпочиваючим, що тут відбувається чемпіонат України з нахлисту, відповідно, заходити в річку протягом трьох годин категорично заборонено. Народ погодився. Хтось неохоче, хтось злякано.

Саме місце було мені доволі знайоме, я вже тут одного разу рибалив, коли приїжджав на Свічу разом з Арсеном, Мішою і тим же Сашком. На головній купальній ямі за шість проводок зловив три прекрасні риби – два крупних харіуси і одну форель, трішки меншу. Зараз же ця яма не виглядала такою привабливою.

Починати мав Сашко. Ми перемістилися через зарості до кінця пулу, там, де була ще одна ямка, куди перспективніша. Мій підсудний поклав на камінь сигару та довгі сірники, а сам узявся за монтаж снастей. Пригостившись запашним трунком я розглядав частинку нашого пулу (все решта побачити було нереально). Нарахував шість точок, де могла б триматися риба, а також прикинув, скільки хвилин доведеться витратити на банальну біганину. Відстані між «точками» вимагали саме біганини.

Сашко почав обловлювати територію – спершу злив, потім яму. Один за одним на його німфу спокушалися гольяни. У той же час, я відкидав точки, де ловитиму за ним. Ось вона – перевага того, хто змагається другим. Саша побіг далі, я за ним. Досить довго він обловлював головну яму, однак не витягнув звідти нічого, потім перейшов на іншу яму, але й там було порожньо. При цьому мій підсудний, схоже, даремно проігнорував місцинку, що знаходилася вище ями. Бурхлива течія з кількома зливчиками – очевидно, добротна територія для комфортного перебування дрібної форелі.

Коли часу залишалося все менше, Саша повернувся на місце, звідки починав. Нарешті, після чергової проводки, у його підсаку затріпотіла форелька, яка тут же опинилася у протоколі. А коли час закінчився і я сказав «все», Саша поклав до підсака другу рибу. Спершу я не вніс її до протоколу, бо не знав, як поступити в цій ситуації, але після консультацій із головним суддею, дописав. Таким чином Саша закінчив вечірній етап із шістьма балами.

У моєму розпорядженні було дві вудки-трійки. Одна легша – на мілини, одна важка – на ями. Почав з легкої, на самій межі пулу. Мене одразу ж зацікавила лагуна під протилежним берегом, до слова, необловлена. Тож виконавши точний закид німф я одразу отримав гарний удар. Сашко подумав, що це харіус, але у мене не виникало сумнівів – у таких точках сидить форель, та й опиралася вона гідно. Маючи певність, що риба не зійде, я спустив її в яму, обійшов гострі виступи і спокійно завів красуню до підсака. Боротися із крупною рибу чи то легше, чи то зручніше. Так чи інакше, на третій хвилині у мене вже було перші три бали на цих змаганнях. Узяв цей пструг на доволі об’ємну чорну «шоколадку» із червоною точкою атаки біля хвоста. Непоганий початок.

Йдемо далі, вниз по течії. Акуратно прочісую ямку, але натикаюся на ігнор. Доводиться зриватися з місця і гнати через чагарники до наступної точки (локацію гольянів пропускаю – робити там нічого). Зупиняюся на мілкому каскаді і намагаюся сповільнити рух німф, однак користі це не приносить, тож доводиться бігти далі, до ями, у яку я хоч і не вірю, але було б глупо бодай трохи там не половити важкими німфами. Яма-басейн, однак, мовчить, що й не дивно.

Залишається ще одна яма і описана вище цікава місцина. На глибині порожньо, а от на бистрині отримую очікуване клювання. Після кількох проводок з води вилітає маленька форелька, яку я ловлю підсаком просто в повітрі. Біжу до судді, показую рибу, швиденько її відпускаю і продовжую прочісувати річку. Спрацював старезний фезентейл із помаранчевим тораксом. Ще одне клювання, риба в повітрі, але цього разу вона падає просто перед ногами. Халепа.

Пролетівши повз натовп глядачів, зникаю в чагарнику – хочу проловити першу ямку за відведений час. Але усе марно – жодного натяку на активну рибу, тож із води виходжу всього лише із двома форелями. Тепер залишається відловитися зранку на 19-у пулі, після чого провести глобальний аналіз власних помилок.

Вечір ми провели у затишній компанії. Сидячи біля вогнища, цмулили пиво. Час від часу до нас хтось заходив «на вогник», поспілкуватися про річку, мухи та рибу. Вражень та емоцій вистачало у кожного. О шостій ранку задзеленькав будильник – треба було вставати і готуватися до останньої битви. Задзвонив Сашко – його машину підперли, він шукає порушника.
Часу залишалося ще багато – якби що, можна було б підсісти до когось іншого. Але все обійшлося і вже хвилин за 20 ми зупинилися біля останнього пулу разом з іншими учасниками. Праворуч ловили Саша Свида з Іваном Повханом, ліворуч Андрій Коваль і Діма Петровський.

19-ий пул я забракував ще під час розмітки, якою займалися Віталік Смігановський і Руслан Пугач. Я жодним чином не втручався у неї, але зверху бачив, що пул слабий. Тим не менше, на ньому доволі успішно відловилися «шулявські», які упіймали і харіусів, і пстругів, і палій. Знизу пул виглядав не таким вже й поганим; за приблизними оцінками там було з десяток перспективних точок.
Почати я вирішив з ями, від якої не сховаєшся. Тому я просто присів і зробив перший закид. Практично одразу відчув удар, підсік рибу і побачив палію, що піднімалася з глибини. Ліва рука метнулася за спину до підсака, але схопила повітря. У мене почалася паніка, де в біса подівся мій підсак, невже я залишив його в машині? Зрештою, виявилося, що все на місці, брук опинився в сітці, а три бали в протоколі.

Поза тим, метушня із підсаком неймовірно заплутала мені легку снасть. Ухопивши важку вудку я продовжив прочісувати яму і побачив, як на підвісного сухарика вийшла ще одна риба. Сівши просто на дупу і звісивши ноги у воду, зробив ще одну проводку – цього разу харіус виявився сміливим і впевнено ухопив маленького ред-тага. Йшла 5-а хвилина етапу…

Не впевнений, чи варто описувати подальші хвилини, за які у мене не було абсолютно нічого на всьому пулі, зате перенесуся до останніх десяти. Зрозумівши, що німфа відпочиває, я примонтував до французького підліска білого зонкера. Справа в тому, що за ямою знаходився великий валун, а поруч стояча і досить глибока вода. Спустивши стрімера, я просто тримав його на течії, і тут почув: «Вийшла риба!».
Сашко, який стояв з іншого боку, побачив атаку палії, мені ж сонце світило в очі. Змінивши дислокацію і ще раз провівши приманку, цього разу вже я побачив, як з глибини стрілою метнулася підводна мешканка, однак зонкера не атакувала.

Після мене почав ловити Сашко, але риба була геть не активною. Біля підпорної стіни у нього був схід брука і все. Так само з нулем вийшли Андрій Коваль і Саша Свида. А от Ваня Повхан, який ловив разом зі мною, показав ідентичний результат – голець і харіус.
Треба було повертатися на базу – змагання закінчилися.

Прекрасним відеороликом потішив нас усіх Руслан Пугач – представник генерального спонсора змагань компанії Extreme Expedition. Насолоджуйтеся!