Змагання, семінари та зміни…
Нещодавно у мене відбулася розмова з Дмитром Петруняком, який, нагадаю, є віце-президентом федерації риболовного спорту України та керівником нахлистового напрямку. Спілкувалися ми понад годину. Теми – чемпіонат та Кубок України, семінари та зміни до правил.
Як відомо, першим офіційним змаганням цього року буде Кубок України, що відбудеться з 30 травня до 1 червня на ріці Свіча. Дата вже змінюватися не буде, а от з місцем проведення можуть виникнути деякі питання. Справа в тому, що під час революційних подій в нашій країні, були і свої «терки» в середовищі рибінспекції на Франківщині. Відразу скажу, що ситуація виявилася непроста: стара гвардія трималася всім чим могла за свої посади, браконьєри мали свої інтереси, нормальні рибалки – свої. Одним словом, вийшла натуральна гризня з бійками, тож зараз ситуація залишається доволі непевна. В разі чого місце доведеться змінити. Запасні варіанти є, але наразі називати ці річки ми не будемо.
Щодо регламенту, то він не буде відрізнятися від попереднього. Єдине, Дмитро Петруняк наполягає на проведенні окрім особистих ще й командних змагань. Вони ні на що особливо не впливатимуть, але дадуть нам можливість звикнути до того, що в світлому майбутньому на нас чекатиме на міжнародних турнірах, якщо ми колись до такого щастя доживемо. Зі спонсорами цього разу складно, наразі буде лише компанія Strike!, але Дмитро Петруняк звернеться до Еда Ковалевського та Олега Желтовського з пропозицією підтримати змагання своєю продукцією. Організаційний внесок цього року складатиме 100-150 гривень, харчування самостійне. Ми вирішили, що так буде краще, зважаючи на непевну фінансову ситуацію в країні.
Ще один важливий момент стосується членства в федерації. Зважаючи на те, що навіть за перемогу на турнірі ніхто з нас не отримає жодного звання (мс, кмс тощо), відповідно, є резон поцікавитися, а навіщо взагалі нам платити внески? Якби участь в змаганнях брали представники бодай половини від усіх областей України, то ми могли б розраховувати на звання. А зараз, судячи з усього, на змагання приїдуть всі ті ж люди, можливо, буде кілька новачків. Тому хто наразі не платив внесків, можете не поспішати. У разі чого, якщо без печатки в посвідченні не обійтися, перед змаганнями ми обов’язково про це повідомимо. Бо мені особисто не зрозуміло, на що йдуть наші, нахлистові, гроші.
У червні відбудеться другий семінар Strike! Торік на ньому було задіяно десяток інструкторів та майже півсотні учасників, а сам семінар, який ввечері плавно переходив у фестиваль, пройшов направду дуже здорово. Цього року більше уваги буде присвячено практиці: в’язанням мушок та риболовлі. Ймовірні місця проведення заходу обговорюються. Це може бути Лімниця, Бистриця, Чечва, Мізунка, Опір тощо. Одним з важливих моментів під час вибору річки має бути наявність в ній головня. Організатори обіцяють виправити недоліки попереднього семінару, щоб учасники не думали ні про що, окрім нахлисту. Щодо фінансової складової, то внесок становитиме 150 гривень плюс харчування. Як і минулого року організатори планують домовитися з навколишніми закладами про трьохразову доставку вже готової їжі. Проживання буде залежати від місця проведення.
Чемпіонат України цього року відбудеться на Ріці. Справа в тому, що серпень забирає людей з міст і змушує їх окуповувати гірські річки. Натомість на Ріці туристів практично нема, там тихо і спокійно. До того ж, закарпатці є надзвичайно гостинними людьми і всім, хто брав участь в попередніх змаганнях там сподобалося. Попередньо, на Ріці відбудеться і Кубок Карпат, але, не виключено, що цей турнір перенесеться в інше місце.
Також Дмитро Петртуняк звертається до усіх, хто бачать себе в організації нахлистових змагань. Він готовий приїхати в регіони, допомогти в проведенні та надати спонсорську допомогу.
Тим часом на Дунайці…
Як я вже описував, на суху муху у наших краях риба не ловилася, але за дрібнотою стрибала, особливо на тихих місцях без течії. А от на спеціальній нахлистовій ділянці на Дунайці, поляки здорово на суху муху половили форель. Ось що пише про риболовлю Войтек Кудлач на своєму сайті wedkarskapolska.pl:
“Минулі вихідні були дійсно особливими. Не тільки з точки зору красивих місць, де ми ловили на суху муху, але й завдяки дружній компанії. Ми з Дареком та Бартеком прибув на OS (спеціальна ділянка) Дунайця з конкретною метою – ошукати форель на суху муху. Якщо ви хочете відпочити від повсякденного життя, проблем і турбот, треба їхати на найкрасивіше місце OS – Ксьонзове поле. Знаючи, що форель починає активно харчуватися на поверхні після обіду, зранку ми пройшлися із німфами та стрімерами. Але найцікавіше почалося згодом, коли риба почала збирати комах. Вудки третього класу, тонкий конусний повідок і суха муха – те, що треба! Словом, вихідні минули в надзвичайно дружній атмосфері. На десерт Дарек зачепив красивого “кабана” (може, мова йде про підуству, яку поляки називають “швінка”, а може так кажуть про велику форель, – прим. Блог), але риба зійшла з-під ніг. Доведеться повернутися… ;)”.
Червоними і чорними кольорами
Невелика гірська річка, слабенький вітерець і сонце, яке вже почало припікати. Можна було позбутися зимових курток та шапок, насолоджуватися блакитним небом, свіжою зеленою травичкою, першими квітами. Вода ідеально чиста, рівень нормальний, в повітрі вже літають різноманітні комахи, правда, під камінням порожньо.
Автівка зупинилася неподалік води. Виходимо і розминаємо плечі, швидко монтуємо снасті і вибігаємо на воду. Ми з Ганною рухаємося вверх по течії, у нас німфи. Юра прив’язує стрімери і спускається вниз. Ганна розташовується на перспективному місці – злив, який плавно переходить в яму. Обходжу її і зупиняюся в бурхливому перекаті, чомусь здалося мені, що варто спробувати пошукати рибу саме тут.
Перша ж проводка закінчується різким ривком і я підтягую до себе срібного харіуса. Узяв на червоно-чорну німфу, ту, яку я описував в пості з попереднього виїзду. Проходжу ще кілька метрів – біля поваленого дерева бачу перспективну ямку. Присідаю – вода дуже чиста, треба ховатися від риби. Проводка закінчується сильним ривком і за кілька секунд з ями випливає красивий, досить крупний харіус. Краса! Повертаюся до Ганни – вона все ще стоїть на попередньому місці. Махаю, пропоную рухатися вгору разом. У відповідь вона показує мені долоню з пальцями – ніби все в порядку.
На чергового харіуса довелося чекати значно довше. Чи то місця нерибні траплялися, чи то були якісь інші причини, але третю рибу вдалося виловити з чергового буруна. Досить дивно, що харіус тримався в літніх місцях. Нарешті, підходжу до великої ями з ледь помітною течією. Проводки слабі – мухи відверто не встигають опуститися на дно. Можна було не паритися і піти далі, але щось змусило мене залишитися і змінити муху. Замість німфи із 3-міліметровою голівкою, ставлю ідентичну, але з важкою 4,5-міліметровою золотою «вольфрамкою». Спробую влучити на межу течії і за якусь секунду індикатор завмирає. Легкий рух кінчиком вудки і тіло пронизують стріли ейфорії. У темній ямі на сонці починає блистіти шмат золота. Це точно форель, скидається на райдужку. Реактивні ривки з боку в бік, реально сильна риба, яка не хоче покидати свого притулку. У цій ямі вона, мабуть, народилася, виросла і уникала зустрічей із місцевими рибалками.
Але спокусилася на велику чорну німфу із червоною точкою атаки. Під час останнього виїзду, коли я боровся з фореллю такого ж розміру, у мене тряслися ноги та руки. Цього разу я почувався на диво спокійним та впевненим. Тож після кількох хвилин боротьби форель почала здавати свої позиції і підпливати до берега. У підсак риба потрапила вже з відчуттям капітуляції…
Струмкова форель вразила яскравими та насиченими червоними крапками. Два фото і акуратно кладу її у воду. Рибі навіть не знадобилося часу на акліматизацію, крутнула хвостом і поминай як звали. Повернулася у рідну стихію, де й надалі уникатиме зустрічі із рибалками.
Певний час просто стою. Вудка лежить на камінні, стріпаний підсак повернувся на спину. Відчуваю якесь приємне блаженство і внутрішній спокій. Дзвоню до Ганни, яка каже, що упіймала трьох харіусів та крупну форель. Тішуся за неї – у нас нічия.
Вирішую повертатися, на півдорозі зустрічаю Ганну, обмінюємося радісними знимками з фотоапаратів. На іншій ямі наша нахлистовичка не дотягує ще одну красиву форель, яка сходить біля самих ніг. Але за мить чіпляє нового харіуса. Біля автівки у нас рахунок знову зрівнявся, але поки я балакав з Юрою, Ганна мене випередила.
Ми то обрали легкий шлях – німфи, а от Юра так і не отримав від річки подяки за свої стрімери. Тож вирішуємо переїхати на іншу річку, щоб ще трохи порибалити і посмажити м’яса.
Сонце почало сідати за гори, але харіус продовжував харчуватися. Одразу ж я упіймав двох середнього розміру пириків. Один узяв на чорну німфу з мідною головою, інший на принца. Підійшла Ганна – черговий схід, а за ним ще кілька. У мене ж на німфу більше не ловилося, тому я спробував мокру – один удар і тиша. Коли риба почала стрибати за мікроскопічними комашками, прийшов час спробувати суху. Знову усе марно. Зрештою, не час.
Повертаємося до автівки. Якраз прийшов і Юра. Стрімери знову не дали результату попри перспективні місця. Але за саму спробу зловити рибу на щось інше за німфи – великий респект.
Я впевнений, що найближчим часом Юра «розкусить» стрімери і всі ми будемо кусати лікті за те, що не прогресували в плані різновидів нахлисту. Мабуть, над цим варто задуматися.
А поки заходило сонце, м’ясо, вже ароматно пахло і крутило наші голодні шлунки.
Вечеря на свіжому повітрі і неквапливе повернення додому. Невдовзі на рибу чекає нерест, а на нас обмеження в просторі…
Фото автора, Юри та Ганни
Флайбокс на головня
На останньому чемпіонаті України я заглянув в флайбокс Єгора Бабича і ахнув. Там було стільки всіляких імітацій жуків, бабок і ще там всякго добра, що захотілося також мати схоже щастя. Клен (голавль, головень) не є моїм улюбленим об”єктом пошуків, але іноді є резон ловити саме його. Чи то жука закинути під куща, чи то мокрою провести від берега до середини плеса. Словом, риба корисна і цікава, отже і готуватися до боротьби з нею слід відповідним чином. Саме тому я виділив кілька вечорів і забив новий флайбокс 77-а мухами.
Ліва сторона коробочки присвячена гусеницям, чорнобильським мурахам, коникам та жукам. Мені, чесно кажучи, практично ніколи не вдавалось зв”язати нормальних, красивих, жуків, але голавль ловився і на те, що було.
Тут моделі доволі експериментальні, зокрема, на імітацій коників я ніколи не ловив. Та й з гусеницями справ не мав. Щодо використаних матеріалів, то це, звичайно, пінка. На “чорнобильців” йшло по кілька шарів пінки, лапки робив з різних вінілрібів та схожих матеріалів. Тіла для гусениць і коників досить незле виконувалися із SYBAI Foam Bodies Ant Double, думаю, оця червона “дупка” має цікавити рибу з червоними плавниками.
Також під ніж пішли різного роду синелі. Із них робив не лише тіла для жуків, але й лапки. Не знаю, чи це доцільно, але виглядало ніби не зле. Найбільше використовував WAPSI Ultra Chenille Medium, але брав і мікросинель, яка також дозволяла формувати тіла жуків.
Права частина флайбокса – це сухі, мокрі та стрімери. Нижній ряд присвячений дрібним мурашкам. Все в них добре, от тільки одна біда – бувають періоди в дні, коли таку дріботу просто не видно на хвилях. Тіла робив із пінки, зокрема й тої, що йшла на гусениць і коників. Обмотка – традиційний чорний когутик, іноді додавав білого антрону – може знадобиться. Правда, якісь ті мурахи коряві в мене вийшли. Не буде риба ловитися на них – поріжу. Дві вищі лінії – ред-таги. Ну, воно й зрозуміло, куди без них? Праворуч – класичні, ліворуч і згори – парашути, які досить не зле себе проявили у минулому році. Бюджетних та дефіцитних матеріалів тут нема.
Вище – лінія із “монтанами”. Це німфи, які, схоже, не дуже популярні в наших коробках. Колись мені подарували набір німф французького виробництва, там була така “монтана”. От якось під осінь я намагався зловити щось інше крім верховодки і запустив цю “монтану” під кущ. За мить відбулося клювання і обрив мого повідка. У будь-якому разі буду пробувати ловити і на неї. Матеріали – чорна та яскраво-зелена синель, свинець, коричневе чи жовтувато-салатове перо когута.
Ще вище – щось спільне із мокрим ред-тагом та ред-блек зулу. Достойна муха, яка принесла мені багато-багато форелі, правда, не в нас, а на Дунайці. А у нас на таку в кінці літа славно ловився саме кленик. Матеріали: пару пір”їн чорної курки, куріпка, чорний натуральний даббінг (на тіло), яскраво-червоний синтетичний блискучий даббінг (на задок). Куріпку можна і не давати. Але от на одну муху витратити три пера чорної курки мус.
Ну і з самої гори – стрімери. Поки що вони мене не надто тішили, але я продовжую вірити у краще. Чорні вулі-багери із оранжевою головою та невеликі мадлери. Останніх я робив найдовше. Тут потрібно трохи намахатися і знайти досить багато матеріалів: пера індика та вальдшнепа, біле марабу, срібний люрекс, сірий олень. Насправді муха робоча – правда, у мене на неї ловилася форель, знову ж таки, в Польщі. Але досвід Hudzя показує, що цим стрімером можна досить успішно ловити і в наших краях.
Словом, таке. У кого будуть якісь запитання, критика, побажання, пропозиції – то звертайтеся, не соромтеся.
Увага: нерестова заборона
З 1 квітня до 10 червня встановлюється традиційна нерестова заборона. На мою особисту думку – то повна єресь, тому що не забороняти треба, а працювати з людською свідомістю, так як це роблять в Польщі. Усі нормальні рибалки знають, коли в якої риби нерест і не заважають природному процесу. А у нас й надалі кам’яний вік.
Менше з тим. Отже, на території Львівської області в цей період буде заборонене будь-яке рибальство. Щодо Карпат, то в басейні Дністра дозволено рибалити на чітко визначених ділянках Опору (від впадіння р. Орява до впадіння р. Кам’янка) та Стрия (на правому березі по течії в межах смт. Верхнє Синьовидне). Це означає, що традиційну для останніх років «точку» в межах міста Сколе трішки розширили. От тільки не ясно, яким боком до рибалок наші нахлистовики. Цитую: «вилов риби в нерестовий період дозволити всім громадянам однією поплавковою або донною вудкою з одним гачком і спінінгом і тільки з берега». А ми тоді хто? Марсіани?

















