Блог двох мухарів

Минулі вихідні потішили нахлистовиків чудовою погодою, чистими ріками та гарною риболовлею. Перша група нахлистовиків вирушила на Львівщину, де відловилася по харіусу. Арсен, Ганна, Геник, Сергій, а також Тарас, який змінив спінінг на нахлист відловилися на суху. Харіус ловився досить хорошого розміру, трапилася навіть одна підуства, також на суху муху. Усі фото від Геника.

А друга група вирушила на закарпатську Лютянку, де за допомогою стрімерів виманювали трофейні екземпляри райдужної форелі. на жаль, реального трофею ніхто не зловив, але це компенсувала природа, погода та дружнє і душевне спілкування. Усі фото від Володимира Пугача.
Будемо сподіватися, що наступні вихідні виявляться не менш вдалі…

Після прочитаних книжок про Олексу Довбуша і фільму «Тіні забутих предків» я вже давно мрію потрапити на річку Черемош, не важливо який. Звичайно, не скарби опришків шукати (хоча, чому б і ні?), а помандрувати берегами древньої, легендарної карпатської ріки. Можливо, в 2014 році і вдасться пройтися Довбушевими стежками, а ще половити форель.Не впевнений, що вдасться половити на Черемоші в Чернівецькій області, але за повідомленнями обласної рибохорони, на території одного з районів (не називатиму його зі зрозумілих мотивів) запустили понад тисячу «ремонтного поголів’я» струмкової форелі.Цю форель виростили в одному з сіл цього району. На базі фермерського господарства працює також лабораторія, де займаються проблемами зникаючих видів риб. Цікаво, що на відміну від наших починань (маю на увазі проект «Домівка для форелі»), буковинці запустили рибу вагою в 100 грамів, яку називають «ремонтною». На думку фахівців, виживання такої риби становить 95%.Звичайно, порівнювати 1000 форелей з тонами риби, яку систематично запускають до польських рік не варто, але будемо сподіватися, що це не одноразова акція, а також на те, що інші обласні структури звернуть увагу на проблему наших рік…

«Останні теплі деньки» – ця фразу моя кохана дружина вже чула від мене тисячу разів. Правда, останнім часом вона вже не чинить мені опір у спробах вирватися в Карпати, за що я їй дуже вдячний. Біда лише в тому, що провести в горах повноцінний день у мене ніяк не вдавалося, до дому треба було приїхати не пізніше шостої вечора. А тут ще й перебої з транспортом: Арсен не зміг поїхати, Тіроль в Кіровограді, моя машина в жінки… Їхати на маршрутці зовсім не хотілося. Досить спонтанно виник варіант з Юрою і Ганною, які з самого ранку забрали мене і повезли в улюблені гори.10-а ранку, сонце, чисте небо і досить навіть чиста річка. Все супер за винятком лише вітру. Вітер сильний, поривистий. Ловити на суху? Погана ідея, не зможу нормально закинути і провести мушку. Француз? Аналогічна ситуація – німфи по-людськи не проведеш.
Добре, що зранку закинув до рюкзака котушку з німфовим шнуром. Це панацея – SA Nymph вітру не боїться. До кінця шнура кріплю одноразовий індикатор від Wapsi оранжевого кольору. На повідках дві «сирітки» – верхня з латунною голівкою, нижня з вольфрамовою – це експеримент.
Раніше ловив лише на латунні «сирітки», причому ці мухи доводять свою ефективність вже кілька років.Усе почалося в 2010-у, коли мій арсенал матеріалів був доволі скромний. У мене було кілька латунних мідних голівок, які вже потьмяніли, кілька пакетів з натуральним білчаним даббінгом, зокрема, сірим та цегляно-помаранчевим. З сірого я зробив тіло, з помаранчевого торакс. На той час, така проста муха здавалася мені доволі складною, бо треба було сконструювати конусне тіло тощо. Але результат така муха принесла.
Вже потім я зрозумів, що мимоволі виготовив імітацію волохокрильця. Згодом на інші імітації пізньою осінню теж ловилася риба, але «сирітка» – оце нещастя, на яке страшно глянути, залишилася моєю улюбленою осінньою мушкою.Правда, на початку вони не працювали. Не виключено, що я просто не там ловив. Ганна примудрилася упіймати харіуса на суху, тож і я спробував повторити її рухи.
Нічого не вдавалося – вітер усе зносив, а те, що все ж вдалося закинути, було проігноровано. Я пішов до низу, до чарівного перекату, де завжди тримається харіус. Перша ж проводка німфи – є!Кидаю у теж місце – знову удар і риба. Харіус не трофейний, але досить приємний, сантиметрів на 25, може трішки більший. Головне, що риба активно ловиться і «сирітки» працюють. Експериментальна вольфрамова німфа приносить більшу рибу, підвісна – меншу.Тим часом прийшов Юра, який ловить на стрімер з тонучим шнуром. З ями витягнув худого харіуса в районі 30-и сантиметрів, біля мене хапнув меншого. Працює невеликий мадлер, стріпи систематичні, досить швидкі. Ми рухаємося далі, риба продовжує ловитися, а її кількість доходить до двох десятків.Біля відомої під скельної ями переходжу річку на інший бік – спершу зривається хороший харіус, а потім з того ж місця виловлюю трохи меншого. Згодом ще двох – все на вольфрамову німфу.Батарея зарядилася, відчуваю спокій і задоволення. Але ще залишається трохи часу, тож ми вирішуємо половити на іншій ріці. Вона зустрічає нас прозорою водичкою і таким вітром, порівняно з яким ранішній був легеньким бризом.
На що ловити? В якості експерименту вирішую спробувати на француза, з додатковим індикатором. Зверху ще й суху муху ставлю – цікаво, чи в таку погоду риба буде стрибати? Словом, французька оснастка такого ще не бачила…Для того, щоб ловити в таку погоду, на мою думку, треба мати довгу і швидку вудку, щоб хоч якось пробити вітер. Моя Кола CN цілком відповідає таким вимогам, але крім довжини і ладу довелося вигадувати, як закинути мухи і як їх проводити. Закидати я пробував максимально швидко і різко, виходило, правда, не завжди.

Тобто, апстріму, ясна річ, не було, але вдавалося провести мухи кілька метрів, це головне. До того ж, треба було класти обидва індикатори на воду, а разом з ними ще й метр-півтора підліска. Інакше, вітер просто підносив усе догори.Навіть попри такі експерименти риба ловилася дуже активно. Працювали обидві мухи, крім того харіус регулярно стрибав на сухарика, але жодного разу його не зловив. Пориви вітру просто кидали ним у різні сторони. Тим часом Ганна теж озброїлася французом, але ловила «на знос». Без додаткового індикатора мені теж довелося б так ловити.
Цікаво, що Ганна також упіймала з десяток харіусів і всі вони були зловлені на «сирітку». Натомість нижня німфа у неї не працювала. Власне, ми ловили на одному перекаті, йти ще кудись сенсу не було. Тож за годину ми вже пакували манатки і верталися додому.
Подалі від вітру…

Троє наших друзів Юра, Ганна та Нестор знову відвідали чарівні береги польського Сяну і привезли нам трішки фотографій, з якими і пропоную ознайомитися. Усі фото від Hudz.

Уявіть собі ситуацію – ви приїжджаєте восени на гірську річку, виходите на берег і міркуєте, на що краще ловити. Варіантів не так і багато: німфа або суха. Взагалі, вважається, що осінь – це час сухої мушки, особливо для харіуса. Але бувають такі моменти, коли риба віддає перевагу німфі, натомість на суху муху не реагує. Як перевірити чим харчується риба, при цьому не втрачати час, якого восени не так і багато?Останнім часом я намагався експериментувати і пробував визначати спосіб ловлі за кілька хвилин. Насправді, річка може швидко дати відповідь на це питання, достатньо зробити лише кілька маніпуляцій. Отже, на ріку я виходжу з двома вудками – одна з класичним підліском для сухої мушки, інша – німфова, з французьким підліском. Однак тут є деякі відмінності від класичного француза.Монтаж моєї снасті виглядає так: до індикатора монтується 10-сантиметровий повідок 0,14. До кінця я прив’язую довший повідок 0,12, а потім ще один такого ж діаметру. Зрідка, ставлю 0,10. Таким чином ми отримуємо снасть для трьох мух. Дві нижні – це, зрозуміло, німфи. Підвісна німфа – «сирітка», нижня – фезентейл чи шоколадка, залежно від ситуації. Відразу скажу, що на ями ця снасть не годиться. Для глибоких місць треба все перев’язувати і ставити важкі німфи. Але зараз не про це. Отже, залишається місце для мушки біля самого індикатора. Туди я прив’язую сухого ред-тага парашута або «розвідника» – дуже простого сухарика (благенький хвостик, тіло з коричневого суперфайну, щільна обмотка пером коричневого когута). Обидві мухи дуже ефективні, риба їх любить. Можливо, ця снасть нагадує новозеландський метод, але суть його не полягає в тому, щоб наловити більше риби. Уся справа, як я вже казав, у розвідці. Ще одне зауваження – не можна ставити на верхню підвісну мушку з CDC. Причина, думаю, зрозуміла. Перша ліпша бистрянка чи харіус наслинять пера, які за допомогою французького підліска висушити буде просто нереально. Тому ставити треба лише мухи з обмоткою когута, перед тим змазавши флотантом.Що нам дає така незвична снасть? За її допомогою можна дуже швидко визначати харчові вподобання риби. Цікаво, але французьким підліском можна провести суху муху краще (можливо, це не дуже влучне слово, але така у мене думка), аніж шнуром. Жоден мендінг не зможе так природно втримати муху у потрібному місці, як це вдасться французу. Думаю, немало читачів, за такі слова готові мене каменувати, але що поробиш зі мною? Ну люблю я вигадувати всякі дурості, пробачте… Проводка сухої мухи відбувається грубо кажучи «на короткому повідку». Контроль ідеальний.Практика показує, що риба абсолютно байдуже ставиться до індикатора, який рухається біля підвісної мушки. У Польщі, наприклад, ловити на три мухи заборонено, тому мені доводилося знімати одну німфу, але і форель, і харіус все ловилися на суху, натомість німфи ігнорували. Така сама ситуація не рідко відбувається і в наших Карпатах. Якщо за перші хвилин десять у мене були виходи на суху і не було ударів на німфи, то я спокійно складаю цю снасть, беру в руки іншу вудку з сухою мушкою і ловлю собі в задоволення. І навпаки – коли суху муху риба ігнорує, то я її знімаю з повідка і ловлю на дві німфи.Мінуси такої снасті також є. Ну, окрім, звичайно, косих поглядів від крутих нахлистовиків. Чи не кожна атака риба може закінчитися заплутаною снастю. Дві нижні німфи будуть хаотично літати поки не поперекручуються так, що їх годі буде розв’язати. Саме тому ловити постійно таким способом неефективно. Але перевірити рибу, дізнатися на що краще ловити, можна.