Блог двох мухарів

Кожна карпатська річка особлива. На кожній річці риба поводиться по-своєму, має оригінальні вподобання та смаки. Отже і мухи на кожну річку треба мати відповідні. За тиждень до початку чергового чемпіонату України з нахлисту, усі готувалися до Свічі. Громом серед ясного неба став дзвінок від Дмитра Петруняка – головного організатора таких змагань. За його словами, ситуація на Свічі геть катастрофічна – вище запланованого місця проведення готують ліс до вирубки, відповідно, річка стала дорогою для вантажівок. У терміновому порядку слід було щось змінювати.Часу було мало, але все ж одна ідея у нас зі Сколівським визріла. Чому б не провести змагання на річці Опір, розбивши табір на базі «Карпати»? Місця там достатньо, умови на будь-який смак, а сама річка багата на різноманітну рибу. Особливих заперечень від учасників не було, директор бази погодився прийняти 25-30 людей, віддавши їм трикутні будиночки з зручними ліжками, матрацами та всім необхідним. Хто хотів міг жити в наметах чи навіть в авто.Мій будильник задзеленькав о 4-ій ранку в п’ятницю. В цю ж мить прокинулися також Ганна (Юра обіцяв приїхати трохи згодом, після роботи) і Арсен. Уже за півгодини вони допомогли спакувати манатки і втиснути мене на заднє сидіння. Хоча загалом їхалося доволі комфортно. По суті, ми були останніми – усі інші учасники чекали на жеребівку. Хоча, ми все ж були передостанніми, адже по дорозі обігнали Сколівського, який ритмічно крутив педалі.Нарешті бачу друзів і знайомих, які приїхали зі Сходу і Центру нашої держави. Одразу ж відчуваю, що потрапив у казанок, де варяться такі ж вар’яти, як і я сам. Наразі з машини нічого не витягали, адже відповідно до жеребкування, я мав судити Діму Голенкова на одному з дальніх верхніх пулів.
Я навіть не перевдягався, просто закинув в кишеню банку пива і пішов оглядати ситуацію.
Річка катастрофічно мала, води мало. Однак вона була чистою, що давало оптимізму. Загалом Діма відловився непогано – два харіуси і два голавлі.
У підсумку це 6 балів. У Стьопи Чеха, який ловив поруч, ситуація трохи краща – 4 харіуси і купа сходів. Сашко (Борода) не упіймав нічого, Руслан Пугач видурив форельку та кілька голавликів. Єгор з Луганська також упіймав клеників, а також парочку харіусів. Макс і Ганна, на жаль, не зловили нічого, а Сколівський спромігся дістати лише одного голавля.
І це на рідній річці… Все ж риба ловилася, але треба було її знайти і переконати вхопити муху.На вечір вже мені треба було ловити. Доля визначила 20-ий пул, який знаходився за 4 кілометри від бази, униз по течії. Я дуже сподівався, що людей там не буде, але коли ми з Єгором продерлися повз хащі борщовика, який попік нам ноги, то посеред річки, на острівку, побачили ниву, мужика і двох голих німф, які засмагали на матрациках. А ще лабала якась дурнувата музика. Ми підійшли, вибачилися за турботу і прояснили ситуацію зі змаганнями. Хлопець виявився адекватним, тому сказав, що за 20 хвилин поїде зі своїми німфами засмагати в інше глухе місце. Тим часом я обдивився пул. І він мене, чесно кажучи, не вразив. Мілкий зливчик, озеро, ще один злив, невелика заглибина. Оце й усе, якщо не брати до уваги, що все дно було поросле травою. У підсумку я упіймав 30 бистрянок, не дотягнув одного непоганого харіуса і все. Перепробував різні варіанти з мухами, але це, на жаль, нічого не дало.Комусь пощастило більше. І з рибою, і з місцями. Арсен взагалі показав рівень і клас: 5 голавлів і 5 харіусів. Усе на суху. І це при тому, що він займається нахлистом лише півроку. А Женя Федоренко спіймав подуста і марену… Взагалі, за його словами, на пулі була лиш ямка, де стояла крупна біла риба. Натомість, харіусом там і не пахло. Уперше, участь в змаганнях брав і Дмитро Петруняк: він упіймав кілька харіусів і голавлів. Таким чином, перед другим ігровим днем, шанси на чемпіонство зберігали усі, за винятком лише тих, хто не зловив нічого. Як відомо, на нахлистових змаганнях насамперед цінується стабільність.У суботу зранку мені довелося ловити на 4-му верхньому пулі, а судити мене мав Діма Голенков. Поруч ловив Арсен. Він мав шалені шанси на чемпіонство, справа була за малим – йому треба було зловити бодай щось. Цього разу до пулу я не мав претензій – є кілька дрібних перекатиків, є сяка-така ямка, є місця для голавлів.
Словом, ловити можна. У п’ятницю Єгор зловив тут кілька харіусів. Однак мені ловилася бистрянка. Одна з них виявилася харіусом, розміром з мізинець. Але коли я закинув його в підсак, то рибка втекла крізь отвори. Залишалося лише сміятися. Все ж трьох харіусів я виманив. Останнього, до слова, узяв на мокру, о 9:59 – за кілька секунд до фінального свистка.
Шість балів – непогано, звісно, але зважаючи на попередні результати, нічого особливого мені не світило. По шість балів зранку набрали також Діма Петруняк та Макс. А от Арсен усі шанси на золото втратив – на превеликий жаль, він не впіймав геть нічого… Усе найцікавіше мало відбутися ввечері наступного дня. Я дуже хотів, щоб сильному нахлистовику випав 20-ий пул. Я б перевірив – чи справді він «мертвий» чи у мене руки криві. От і претендент був адекватний – Сколівський. Але зважаючи на те, що він забирав з роддому свого малюка, прийти на змагання не зміг. Так що питання залишилося без відповіді.А судити мені довелося Степана Чеха. Коли я побачив його пул, то одразу ж привітав з чемпіонством. Для золота йому треба було зловити мінімум трьох харіусів. А на цьому шикарному перекаті їх, очевидно, було значно більше. Степан зловив 11 штук, словом, сумнівів та інтриги вже бути не могло. Правда, Єгор теж непогано відловився. У нього був весь набір: харіуси, марени, подусти, голавлі. Словом, просто красень.
Класно виступив і Діма Голенков, який виманив з ями красуню-форельку, що розлякала своїм шумом весь пул. Таким чином, за нехитрими підрахунками, перше місце справедливо і заслужено дісталося Стьопі Чеху, який повіз додому ексклюзивну вудку. Єгор знову повіз додому медальку, правда, срібну. А Діма Голенков став третім. Але задоволеними залишилися усі. Комусь просто більше пощастило, а комусь менше. Усе залежало від того, яку карту підготувала для тебе доля.

ПС. Це коротенький звітик, без аналізу та моїх думок. Детальнішу статтю я підготую для журналу, після чого опублікую її на блозі.

Використано фото: автора, Євгена Федоренка та Дмитра Голенкова

Шановні друзі! Попри усі кілометри, які довелося учасникам подолати на шляху до річки Опір, попри усі капризи погоди, а також руки тих, хто розмічав пули (!!!), особливо, 20-ий, чемпіонат України з нахлисту пройшов успішно. Мабуть, усі учасники були задоволені – місця вистачило усім, умови були цілком адекватними, річка чиста, різноманітна риба ловилася. Одним словом, свято вдалося. Поки готуються фото та тексти, дозвольте ознайомити вас з результатами змагань і привітати нового чемпіона – Чеха Степана, який довів, що є справді найсильнішим нахлистовиком-практиком в Україні. УРА! 

1. Чех Степан (Мукачево, Закарпатська область)
2. Бабич Єгор (Красний Луч, Луганська область)
3. Голенков Дмитро (Львів)
4. Пугач Руслан (Київ)
5. Петруняк Дмитро (Івано-Франківськ)
6. Грабчук Арсен (Львів)
7. Степаненко Олег (Львів)
8. Подшибякін Ян (Херсон)
9. Федорович Мирон (Самбір, Львівська область)
10. Ящишин Ростислав (Львів)
11. Кусакін Максим (Львів)
12. Дейнека Орест (Харків)
13. Немцев Володимир (Чернівці)
14. Міловський Олександр (Львів)
15. Федоренко Євген (Київ)
16. Савицька Ганна (Львів)
17. Коваль Андрій (В. Синевидне, Львівська область)
18. // 19 Романенко Володимир (Пирятин, Полтавська область)/ Іщенко Сергій (Мукачево, Закарпатська область)

Шановні друзі! Як ви знаєте, через форс-мажорні обставини, організатори були змушені перенести змагання зі Свічі на Опір. Як завжди, організатори забезпечували учасникам вечерю, але цього разу так зробити не вдасться. Зважаючи на це, організатори прийняли рішення внести зміни до стартових внесків учасників. Отже, змагання для учасників коштуватимуть 200 гривень, а гості зможуть взяти участь в чемпіонаті абсолютно безкоштовно. Одначе, харчуватися усі будуть змушені власними силами. Зрештою, це не проблема. Поблизу, у Сколе, є і супермаркети, і ресторани, і кафе з місцевою кухнею. Гадаю, що можна буде на місці домовитися і з місцевими мешканцями. На жаль, поставити цей процес на конвеєр не вдасться, адже готувати на 30 людей буде доволі проблематично.

Ще одне питання, яке наразі залишається невирішеним, стосується видового складу риб, які брались би до заліку. Є дві пропозиції. Перша: форель струмкова і райдужна, голець американський – 3 бали; харіус європейський – 2 бали; марена, головень, підуства, єлець – 1 бал. Друга: форель струмкова і райдужна, голець американський – 3 бали; харіус європейський – 2 бали. Я гадаю, що буде справедливо, коли учасники методом голосування визначать який варіант буде оптимальний.

Також звертаю вашу увагу на те, що відбулися зміни зі списком учасників. Так, досвідчені нахлистовики Геннадій Головко та Hudz зі Львова повідомили, що не зможуть взяти участь в змаганнях. Тим часом до переліку учасників долучився Нестор Мицак з Болехова. Роль головного арбітра виконає усіма нами шанований Олександр Каплун з Харкова.

НАЙСВІЖІША ІНФОРМАЦІЯ! В АНДРІЯ КОВАЛЯ (СКОЛІВСЬКИЙ) ЩОЙНО НАРОДИВСЯ СИН! ВІТАЄМО МОЛОДОГО БАТЬКА І ЧЕКАЄМО НА ЗМАГАННЯХ. ЄДИНЕ, ВІН ПРОСИВ ДАТИ ЙОМУ МОЖЛИВІСТЬ ВЗЯТИ УЧАСТЬ В РАНКОВОМУ ЕТАПІ, ЗВАЖАЮЧИ НА СІМЕЙНІ ОБСТАВИНИ. ДУМАЮ, ЩО НІХТО НЕ БУДЕ МАТИ ЗАПЕРЕЧЕНЬ. ТАКИМ ЧИНОМ, ВІН СТАВ 20, І, СХОЖЕ, ОСТАННІМ УЧАСНИКОМ ЧЕМПІОНАТУ УКРАЇНИ З НАХЛИСТУ.

Наразі до участі в змаганнях зареєструвалося 20 учасників:

1. Максим Кусакін (Львів)
2. Степан Чех (Мукачево, Закарпатська область)
3. Ганна Савицька (Львів)
4. Нестор Мицак (Болехів, Івано-Франківська область)
5. Ростислав Ящишин (Львів)
6. Євген Федоренко (Київ)
7. Єгор Бабич (Луганськ)
8. Мирон Федорович (Самбір, Львівська область)
9. Руслан Пугач (Київ)
10. Орест Дейнека (Харків)
11. Арсен Грабчук (Львів)
12. Дмитро Голенков (Львів)
13. Олег Степаненко (Львів)
14. Ян Подшибякін (Херсон)
15. Володимир Романенко (Пирятин, Полтавська область)
16. Володимир Нємцев (Чернівці)
17. Дмитро Петруняк (Івано-Франківськ)
18. Сергій Іщенко (Мукачево, Закарпатська область)
19. Олександр Міловський (Львів)20. Андрій Коваль (с. Верхнє Синевидне, Львівська область)

Завдяки Hudz ми маємо можливість оцінити ситуацію з рікою Опір, де в п”ятницю розпочнеться черговий чемпіонат України. Видно, що рівень води низький, але не критичний. Добре й те, що вода чиста, що останнім часом було великою рідкістю. Щодо людей, то вони є, але найбільший наплив людей передбачається на неділю, що нам вже не загрожує. До того ж, на суботу передають дощ, що взагалі було б ідеально. Словом, якось будемо. І ще, треба добровольці, які допоможуть в четвер Дмитру Петруняку розмітити верхні і нижні пули. Що ж, до зустрічі на базі. Якщо в когось є якісь запитання щодо логістики – то дзвоніть або пишіть.
Фото: Hudz

Цього вікенду нарешті випала нагода відвідати такі милі серцю Карпати. Так як через певні особисті причини довелось пропустити два цьогорічні меганахлистові заходи: Кубок України та семінар Strike-2013, а поїздка на Чемпіонат лишається під питанням, ми з подачі Віктора вирішуємо скористатись нагодою і приділити найближчі вихідні для вилазки в гори.Спершу планували вирушити в п’ятницю, але потрібно було завершити нагальні робочі справи, тому виїзд перенісся на суботу. Тож рано-вранці наш екіпаж рушив в напрямку Франківська. Була спроба заманити з собою спочатку Ростика, потім  Діму Петруняка, проте Ростик подумки був вже десь біля Сяну, а Дімі домашні клопоти ніяк не дозволяли скласти нам компанію. Тим паче, що наш виїзд «на рибів» носив досить неочікуваний характер і заздалегідь ми ні з ким не домовлялись. Ми не засмучувались, дізнались номер Макса та спробували звабити на поїздку його, проте і в нього не виходило долучитись до нас.Скорегувавши місце дислокації  по телефону з Дімою та Максом, вирушаємо на в гори. І зручно, і фактично весь наш досвід лову на гірських річках тісно пов’язаний саме з цими місцями. По дорозі нас наздоганяє радісна новина. Компанія все ж таки буде! Макс здзвонився з Орестом і дізнався, що він з сином Арсеном уже декілька днів мандрують гірськими просторами.  Зідзвонились, домовились зустрітись біля відомого урочища.Ми дістались місця трішки раніше і побачили не дуже втішну картину. Вода  в ріці була сильно замутнена. Приймаємо спільне рішення суттєво піднятись вверх по течії, пошукати місце для нічлігу та можливо дістатись ділянки з чистішою водою. Вже двома автівками підіймаємось вище кілометрів на 8. Вода все така ж мутна, зупиняємось і розбиваємо табір на підвищенні прямо над рікою, компанію нам склали Стрийські пластуни.Перетягуємо речі через річку, бо під’їхати на наших авто безпосередньо до місця нашої стоянки, як ми гадали було проблематично.  Але трішки пізніше наші здогадки були спростовані місцевими жителями, які форсували річку всіма видами транспорту, починаючи від мотоциклу закінчуючи лісовозами. Отже вирішили попоїсти та зачекати ранку аби річка трішки очистилась.Вечір пройшов у дружній та веселій атмосфері: смажене м’ясо, пиво, в’язання мушок. Прокинувшись вранці розділюємось на дві групи, Віктор з Орестом їдуть у розвідку у верхів’я,  довідатись причину замутнення води, а я лишаюсь біля табору. Швиденько встрибнув у вейдерси взяв вудку і пішов вверх по течії. Буквально на першому пулі , уже на розвороті німфи, в самій ямі муху хтось зупинив…
Підсічка і грубенький пирик почав пручатись на повідку. За декілька десят секунд він уже позував для камери. Я швиденько сфоткав його і відпустив додому. Спрацювала маленька шоколадка на №16 гачку з срібною 2.5 мм голівкою. Відходжу від того місця на 7-8 м вище і на першій же проводці в затишку, збоку від бурляки характерна форелева покльовка, кілька секунд боротьби і… схід. Знову спрацювала маленька шоколадка. За 20 хв проходжу ще трохи річки і бачу хлопців, вони повернулись з розвідки. Вони відразу пропонують їхати вище, там вода швидше очищається. Я ж показую фото, розповідаю ситуацію. Рибка є і вона голодна – значить лишаємось. До слова, річка мутна через розробку нової рани Карпат. Лісівники рубають нову ділянку. Розробляти її будуть аж до осені, а отже і вода буде потерпати від цього ще не мало. Каміння в ріці покрите шаром мулу від того мутняку, який спускається по ріці… Але не будемо про наболіле.Ми з Віктором рушаємо вверх по річці, а Орест з Арсеном вниз. Вітя майже відразу ловить форельку вище того місця де рибалив я. Згодом має схід, покльовка за каменем вверх по течії, миттєво переміщається вниз метрів на 4-5 і ховається в глибині бурла під каменем. Він заходить в ту бурляку куди майнула рибка, але там уже нікого немає. Майже одночасно добираємось до цікавого місця. Досить довга та глибока яма з прогонами та «квартирами» вздовж струменю. Вона відразу проявила себе. Форель у Віктора і ще один пирик до 30 см у мене. Обидвоє взяли на зеленого бокоплава, у мене знову на розвороті німфи. Стаю вище і ловлю манюньку форельну, проте на шоколадку на 12 номері і теж з срібною голівкою. Загалом я мав ще 2 покльовки і один хороший схід, а Вітя – одненький схід і одну форельку в плюсі.На обіді вже навіть і їсти не хотілось. Швиденько поповнюю запаси мух і нашвидкуруч перехопивши знову у воду. Під час обіду Орест зв’язав декілька мух, на які йому вдень вдалось з одного місця припаркувати близько 10 харіусів розміром 20-25 см. Відповідно і у наших флайбоксах з’явилось кілька схожих. Та муха і дала мені одну єдину результативну клюваку за вечір. Як виявилось непогано працювала муха з срібною головкою та шартрезним тораксом, бо всі мої а-ля Орест покінчались, то ще одне спрацювання було на німфу з такими ж характеристиками. В ямі за бурлякою зупинка німфи, підсічка, біля 5 серйозних жимів і прикрий схід….Вечір. М’ясо. І пов’язухи, пов’язухи, пов’язухи… Пішов дощ, сховались в палатку, взяли ліхтарик і далі в’язали. В останній день я вирішив спуститись вниз по ріці, але пройшовши метрів 300 повернувся назад, тому що більшість місць придатних  для якісної проводки розташовувались  так, що постійно давали тінь на воду. Віктор з Орестом пішли по дорозі набагато вище і почали спускатись до табору.За той ранок вдалось здобути тільки один схід і найважливішу для мене покльовку за всю поїздку. Знову нижче бурлячої води в затінку десь з 10-ої проводки сіла ВОНА. Боролась дуже достойно, декілька хвилин і метрів 10 вниз по течії…

Автор: Антон Лисиця (Рівне), спеціально для Блогу двох мухарів
Фото автора