Кожна карпатська річка особлива. На кожній річці риба поводиться по-своєму, має оригінальні вподобання та смаки. Отже і мухи на кожну річку треба мати відповідні. За тиждень до початку чергового чемпіонату України з нахлисту, усі готувалися до Свічі. Громом серед ясного неба став дзвінок від Дмитра Петруняка – головного організатора таких змагань. За його словами, ситуація на Свічі геть катастрофічна – вище запланованого місця проведення готують ліс до вирубки, відповідно, річка стала дорогою для вантажівок. У терміновому порядку слід було щось змінювати.Часу було мало, але все ж одна ідея у нас зі Сколівським визріла. Чому б не провести змагання на річці Опір, розбивши табір на базі «Карпати»? Місця там достатньо, умови на будь-який смак, а сама річка багата на різноманітну рибу. Особливих заперечень від учасників не було, директор бази погодився прийняти 25-30 людей, віддавши їм трикутні будиночки з зручними ліжками, матрацами та всім необхідним. Хто хотів міг жити в наметах чи навіть в авто.Мій будильник задзеленькав о 4-ій ранку в п’ятницю. В цю ж мить прокинулися також Ганна (Юра обіцяв приїхати трохи згодом, після роботи) і Арсен. Уже за півгодини вони допомогли спакувати манатки і втиснути мене на заднє сидіння. Хоча загалом їхалося доволі комфортно. По суті, ми були останніми – усі інші учасники чекали на жеребівку. Хоча, ми все ж були передостанніми, адже по дорозі обігнали Сколівського, який ритмічно крутив педалі.Нарешті бачу друзів і знайомих, які приїхали зі Сходу і Центру нашої держави. Одразу ж відчуваю, що потрапив у казанок, де варяться такі ж вар’яти, як і я сам. Наразі з машини нічого не витягали, адже відповідно до жеребкування, я мав судити Діму Голенкова на одному з дальніх верхніх пулів.
Я навіть не перевдягався, просто закинув в кишеню банку пива і пішов оглядати ситуацію.
Річка катастрофічно мала, води мало. Однак вона була чистою, що давало оптимізму. Загалом Діма відловився непогано – два харіуси і два голавлі.
У підсумку це 6 балів. У Стьопи Чеха, який ловив поруч, ситуація трохи краща – 4 харіуси і купа сходів. Сашко (Борода) не упіймав нічого, Руслан Пугач видурив форельку та кілька голавликів. Єгор з Луганська також упіймав клеників, а також парочку харіусів. Макс і Ганна, на жаль, не зловили нічого, а Сколівський спромігся дістати лише одного голавля.
І це на рідній річці… Все ж риба ловилася, але треба було її знайти і переконати вхопити муху.На вечір вже мені треба було ловити. Доля визначила 20-ий пул, який знаходився за 4 кілометри від бази, униз по течії. Я дуже сподівався, що людей там не буде, але коли ми з Єгором продерлися повз хащі борщовика, який попік нам ноги, то посеред річки, на острівку, побачили ниву, мужика і двох голих німф, які засмагали на матрациках. А ще лабала якась дурнувата музика. Ми підійшли, вибачилися за турботу і прояснили ситуацію зі змаганнями. Хлопець виявився адекватним, тому сказав, що за 20 хвилин поїде зі своїми німфами засмагати в інше глухе місце. Тим часом я обдивився пул. І він мене, чесно кажучи, не вразив. Мілкий зливчик, озеро, ще один злив, невелика заглибина. Оце й усе, якщо не брати до уваги, що все дно було поросле травою. У підсумку я упіймав 30 бистрянок, не дотягнув одного непоганого харіуса і все. Перепробував різні варіанти з мухами, але це, на жаль, нічого не дало.Комусь пощастило більше. І з рибою, і з місцями. Арсен взагалі показав рівень і клас: 5 голавлів і 5 харіусів. Усе на суху. І це при тому, що він займається нахлистом лише півроку. А Женя Федоренко спіймав подуста і марену… Взагалі, за його словами, на пулі була лиш ямка, де стояла крупна біла риба. Натомість, харіусом там і не пахло. Уперше, участь в змаганнях брав і Дмитро Петруняк: він упіймав кілька харіусів і голавлів. Таким чином, перед другим ігровим днем, шанси на чемпіонство зберігали усі, за винятком лише тих, хто не зловив нічого. Як відомо, на нахлистових змаганнях насамперед цінується стабільність.У суботу зранку мені довелося ловити на 4-му верхньому пулі, а судити мене мав Діма Голенков. Поруч ловив Арсен. Він мав шалені шанси на чемпіонство, справа була за малим – йому треба було зловити бодай щось. Цього разу до пулу я не мав претензій – є кілька дрібних перекатиків, є сяка-така ямка, є місця для голавлів.
Словом, ловити можна. У п’ятницю Єгор зловив тут кілька харіусів. Однак мені ловилася бистрянка. Одна з них виявилася харіусом, розміром з мізинець. Але коли я закинув його в підсак, то рибка втекла крізь отвори. Залишалося лише сміятися. Все ж трьох харіусів я виманив. Останнього, до слова, узяв на мокру, о 9:59 – за кілька секунд до фінального свистка.
Шість балів – непогано, звісно, але зважаючи на попередні результати, нічого особливого мені не світило. По шість балів зранку набрали також Діма Петруняк та Макс. А от Арсен усі шанси на золото втратив – на превеликий жаль, він не впіймав геть нічого… Усе найцікавіше мало відбутися ввечері наступного дня. Я дуже хотів, щоб сильному нахлистовику випав 20-ий пул. Я б перевірив – чи справді він «мертвий» чи у мене руки криві. От і претендент був адекватний – Сколівський. Але зважаючи на те, що він забирав з роддому свого малюка, прийти на змагання не зміг. Так що питання залишилося без відповіді.А судити мені довелося Степана Чеха. Коли я побачив його пул, то одразу ж привітав з чемпіонством. Для золота йому треба було зловити мінімум трьох харіусів. А на цьому шикарному перекаті їх, очевидно, було значно більше. Степан зловив 11 штук, словом, сумнівів та інтриги вже бути не могло. Правда, Єгор теж непогано відловився. У нього був весь набір: харіуси, марени, подусти, голавлі. Словом, просто красень.
Класно виступив і Діма Голенков, який виманив з ями красуню-форельку, що розлякала своїм шумом весь пул. Таким чином, за нехитрими підрахунками, перше місце справедливо і заслужено дісталося Стьопі Чеху, який повіз додому ексклюзивну вудку. Єгор знову повіз додому медальку, правда, срібну. А Діма Голенков став третім. Але задоволеними залишилися усі. Комусь просто більше пощастило, а комусь менше. Усе залежало від того, яку карту підготувала для тебе доля.

ПС. Це коротенький звітик, без аналізу та моїх думок. Детальнішу статтю я підготую для журналу, після чого опублікую її на блозі.

Використано фото: автора, Євгена Федоренка та Дмитра Голенкова

Цікавий нахлист