Блог двох мухарів

Черговий чемпінат України з ловлі риби нахлистом проходитиме 9-11 серпня 2013 року на річці Свіча, неподалік села Мислівка, Долинського району, Івано-Франківській області. 

Організаторами змагань виступають: Федерація риболовного спорту України, Івано-Франківський риболовний клуб «ТАНДЕМ», Інтернет-ресурс www.fly-fishing.com.ua, Компанія «STRIKE flyfishing co.».

Спонсорами змагань виступають Інтернет-магазин www.fly-fishing.com.ua, Компанія Extreme Exspedition, Компанія CarpSport. За зайняті призові місця від спонсорів змагань будуть вручені цінні призи.Змагання проходитиме на річці Свіча. Організаторами змагань відібраний участок річки (ЗОНА) довжиною 6 кілометрів для проведення змагань. Відповідно до кількості учасників зона розділиться на сектори. На березі є простора поляна для розміщення наметового табору.

Ширина річки 15-20м, є ями до 3-х метрів. В річці водиться форель струмкова та райдужна і харіус європейський. Вартість участі у змаганнях 350 грн з чоловіка. Для гостей вартість участі 150 грн з чоловіка. На місці проведення змагань буде організована вечеря для всіх зареєстрованих гостей та спортсменів.Учасники та гості проживають у власних наметах, на поляні в таборі змагань. З собою потрібно мати намет, спальник, туристичний коврик або надувний матрас , запас харчів на 3 дні, все спорядження, необхідне для участі в змаганнях, теплий та водонепроникний одяг на випадок дощу і зниження температури. Всім бажаючим, у випадку попереднього замовлення, будуть заброньовані номери в готелі, що знаходиться на відстані 5-10 км від зони змагань.Зверніть увагу: щоб цього року приймати участь в чемпіонаті України з ловлі риби нахлистом потрібно обов’язково бути членом Федерації риболовного спорту України. Для цього слід звернутися Обласну ФРС будь-якої області України. Якщо у вашій області з певних причин нема можливості стати членом Федерації, ви можете стати членом будь-якої іншої Обласної Федерації.Нагадуємо, що змагання відбуваються за принципом «зловив – відпусти». Фіксація виду риби здійснюється візуально суддею, який знаходиться на одному пулі поруч з учасником. Зловлену рибу слід демонструвати судді у підсаку. Також звертаємо вашу увагу, що гачки, на яких виготовлені мушки, на які учасник ловить рибу, повинні бути без борідок або з загнутими борідками.Щодо класифікації риб, то райдужна і струмкова форель оцінюються трьома балами, харіус європейський – двома. Підрахунок балів ведеться по кожному ігровому дню окремо, після чого результати сумуються. Переможцем оголошується той спортсмен, який показав найкращі та найстабільніші результати за обидва дні.

Кожен спортсмен повинен виступати у зручному для нього взутті (бажано вейдерси з черевиками та шипами), мати сонцезахисні окуляри та головний убір. 

Регламент змагань:

Четвер (8 серпня)

Прибуття спортсмені і готей змагань (протягом дня)

П’ятниця (9 серпня)

08:00 – відкриття чемпіонату

09:00 – жеребкування

10:00 – старт першого етапу

12:00 – фініш першого етапу

17:00 – старт другого етапу

19:00 – фініш другого етапу

20:00 – оголошення результатів першого дня змагань

20:30 – вечеря

21:00 – вільний час

Субота (10 серпня)

8:00 – сніданок

9:00 – жеребкування

10:00 – старт третього етапу

12:00 – фініш третього етапу

17:00 – старт четвертого етапу

19:00 – фініш четвертого етапу

20:00 – вечеря

20:30 – вільний час

Неділя (11 серпня)

8:00 – сніданок

9:30 – риболовля, виступи інструкторів

13:00 – обід

13:30 – оголошення результатів, нагородження

14:30 – закриття чемпіонату

Будь-які запитання та реєстрація:

+38 096 607 51 08

+38 066 840 39 10

strike@fly-fishing.com.ua

День І

Ми приїхали на річку в обід. Павел (стражник) опікувався цілим автобусом французів, переважно пенсіонерів. Більшість сиділи у віаті (колибі по-нашому), ховаючись від сонця, попиваючи пиво, щось там балакали по-своєму і явно готувались до вечірньої рибалки. Усі вони, за словами Павла, були драй-флай-маньяками, і ловлею на німфи нехтували.

Крім французів, біля віати стояло ще кілька авто з польськими номерами, тож ми лиш послухали останні новини від Павла, поспостерігали разом з ним, як харчується дрібний харіус, дійшли згоди, що вечором має бути добра рибалка, оплатили ліцензії, та й поїхали униз по ріці – шукати менш людну ділянку.

Знайшовши один з небагатьох під’їздів до ріки (інший був малопрохідний, а на ще одному стояло аж 4 намети – не уявляю як їх власники там жили серед такої кількості комарів і гедзів), швидко вскочили у вейдерси і розійшлись по воді. Під берегом активно мігрували оранжево-сірі бокоплави, на воді можна було спостерігати виліт поодиноких великих світлих одноденок Ephemera – не то жовтих, не то зелених Дрейків.  Гануська відразу змонтувала снасть під суху мушку, я ж вирішив трохи пройтись по ріці униз з мокрими (ну люблю я ловити на мокрі). Спустившись униз по доволі однорідній ділянці ріки метрів на 300, перепробувавши різні комбінації мух і спіймавши лише 4 невеличких риби (2 харіуси, 2 форелі, усі до 20 см), набираю Ганку. У неї ще сумніше – лише три рибки. Приймаємо рішення повернутись на ділянку біля віати – там ріка різноманітніша. З сумом дивлюсь на зарослі хащами береги, і розумію, що вертатись доведеться по ріці, де швидка вода і жорсткі пасма подорослів сильно утруднюють рух проти течії. Щоб було веселіше, ставлю суху. Ловлю ще одного невеликого харіуса, але загалом риба кооперувати відмовляється. Повільно бреду вгору, шльопаючи мухою «на автоматі». В один з пропливів мухи бачу якийсь рух. Зупиняюсь, довго вдивляюсь у те місце і раптом око виокремлює посеред плям каменів і трави велику рибину, півметра, не менше. Завмираю і спостерігаю за нею. Це форель, вона повільно рухається вгору, якихось метрів 5 від мене, по дорозі щось вибираючи з трави. Акуратно пропоную їй суху поденку. Ноль. Іду за нею вверх, по дорозі міняю муху, знов з трудом знаходжу силует риби, пропоную, міняю, пропоную. Ноль. Пробую поставити легкі німфи. Нічого. Риба не боїться мене, але і на мухи уваги не звертає. При тому продовжує харчуватись. Отак, за рибою, і доходжу майже до машини, де й гублю її з виду нарешті. Привела мене додому :).

Ми піднімаємось поближче до місця впадіння води з турбін електровні, знаходимо місце поміж французьких пенсіонерів,
і починаємо перебирати мухи. Виходів риби не багато, але то тут то там – «буль» або «чмок». Я ловлю непоганого харіуса, трохи пізніше Гануська ловить і довго виважує свого, який мені здається суттєво більшим за мого, однак коли пізніше порівнюємо по вудках, виявляються близнюками, десь 35-36 см. Мій трішки менший. Усе це відбувається під акомпанемент «тусіжур і женемашпа» – французи повертаються повз нас до місця висадки. Один якраз фотографує боротьбу Ганни з харіусом, потім манить мене до себе. Я підходжу, сподіваючись побачити знимку своєї коханої з рибою в підсаку, натомість він показує мені фото якогось мальця з харіусом в руках (більшим правда), і гордо похлопує себе по грудях. Дивні вони, ці французи. Далі у мене – по нулям, а Гануська щось тягне час від часу. Починає сутеніти, ми вирішуємо повернутись на плесо біля віати, щоб половити там при останньому світлі дня. По дорозі зустрічаємо польського риболова Грегожа, який прямує в нашому керунку, щоб зайняти пост на краю обширного глибокого плеса з майже стоячою водою, де живуть головатиці. У руках у нього вудка 7-8 класу, на грубому тіпеті (1х-2х) прив’язана імітація бичка. Він добровільно дарує Ганні кілька мух, займає своє місце на воді, і скоро ми втрачаємо його з виду. Сутеніє. (Наступного дня Павел скаже нам, що Грегожу на його бичка спокусились дві головатиці).

Ми розходимось по перспективних точках, і починаємо підбирати мухи. Скажу відразу, що Ганусьці це вдається, а мені – ні. Риба дуже селективна. І наприклад, на майже однакові Deer Hair Caddis на 14 гачку – які незначно відрізняються між собою лише кольором тіла, і довжиною крила – у Ганни добре беруть пструги і харіуси, а у мене – повний нуль.

Швидко темніє. У мене в підсаку жодної риби. Я злий. Серйозний облом.

День ІІ

Встаємо рано, о 5 годині. Я покладаю надії на ранкову стрімерну ловлю. Ганна висаджує мене біля елєктровні, а сама їде до віати, щоб першою в цей день провірити німфами перспективну ямку, в якій живуть всі народи Сяну – і головатиця, і форель, і харіуси.

Я починаю ловити у швидшій воді, повний надії і впевненості, що «ну зараз відіграюсь за вчорашнє…», поступово рухаючись до глибокого плеса з головатицями.

Проходить з півгодини безрезультатного стрімерування, як у мене оживає рація. Ганна зачепила на дні ями німфи, які посмикуваннями відчепити не вдалось, і Гануська полізла їх відчіпляти, сподіваючись, що довжини вейдерсів вистачить. Натомість зацеп ожив і поплив геть, застрекотівши гальмами «Росса». Пару хвилин боротьби але шансів не було. Вудка третього класу, тіпет 6Х. Напевне, головатиця. Голос Гануськи тремтить, і мине кілька хвилин, поки вона заспокоїться і продовжить ловлю.

Я продовжую впиратись в стрімери, але всі мої старання закінчуються лише кількома непоганими покльовками, одним обривом (форель біля 45-50 см атакувала стрімер в лоб, проти руху, і з ходу відірвала тіпет 5х, вудка навіть не замортизувала), і однією фореллю біля 35 см в підсаку.Приходжу до віати, і вислуховую – Гануська на німфи піймала більше 30 риб нижче острова, усі в межах 30-35 см. І це не рахуючи риб з ями з головатицею, і пійманих по дорозі униз!

Я явно роблю щось не так…

Однак ми голодні і трохи втомлені, тож вирішуємо поїхати в Лєско на обід, поміняти гроші, і продовжити уже після обіду. Безцільно вештаємось по містечку, п’ємо каву, їмо морозиво. Матраснічаємо, тобто.

По обіді вертаємось на ріку. Починається злива, пробуємо перечекати її. Однак просвіту в небесах не видно, і приймаємо рішення ловити в дощ. Тим паче, згадується звіт Андрія про фантастичну ловлю в дощ на Дунайцу. Злива усіх розігнала, окрім пари рибацюг з Гданська, один з яких нудиться у віаті, а інший завис на ямі з головатицею.

Я знов берусь за стрімери. Зневіра кудись поділась, у мене якесь дивне відчуття, що все буде в порядку. І справді, уже на першому десятку закидів маю «брання». Настрій покращується.

Кілька десятків метрів униз, некрупна ямка під деревом, вода трохи мутнувата від дощу. Кладу стрімер, скидаю петлю вниз, починаю стріпати.. ГУП!З перших же секунд розумію, що сіло щось порядне. Воно тікає вниз по ріці, давить до дна, іноді вивертається і я бачу лиш вишневий відтінок на боках/спині. Не можу зрозуміти – що за риба? Вона не робить свічок, тож роздивитись неможливо. По відчуттям у ній сантиметрів з 70. Добре, що ловлю п’ятим класом. Правда, тіпет усього 5Х. Однак з такою рибою відчуваєш не лише брак товщини тіпету (це частково компенсує гнучкий бланк і гальмо катушки), а й брак запасу міцності бланку вудки… Коли риба тікає униз, і вудка гнеться аж з ручки, гальмо тріщить – залишається тільки перебирати ногами :).

Біля 10 хвилин пізніше, і 50 метрів униз по ріці, я вже бачу, що це – райдужка. Сюрприз. Мені вдається завести її у підсак (як добре, що недавно придбав підходящого розміру у Степана – у мій «карпатський» L.L.Bean помістилась би хіба половина риби), я нарешті даю волю емоціям. Підходить Гануська, яка слідувала за мною з фотоапаратом, ми роздивляємось рибу, міряємо довжину. Цю рибу уже явно ловили. У неї голова в шрамах від жилки, одне око частково або повністю незряче. Довжина 55-56 см.Видно, що вона сильно змучена, і я хочу відпустити її якнайшвидше. Тому кілька знимок – і ставлю її в канавку з нешвидкою течією. Вона стоїть там нерухомо хвилин з п’ять, однак коли я знову пробую взяти її за хвоста і переставити в інше місце – різко вивільняється і ривком тікає угору. Отже, віджила. Рости далі. Далі були ще риби, пструг атакував стрімери агресивно, піймався навіть один окунь :), на німфи ловився і харіус. Але рибалку уже можна було завершувати, емоцій було достатньо. Дощ не вщухав, тож до повної темряви ми не затримувались. По дорозі до ночівлі прямо перед машиною дорогу перебігла сім’я кабанів, а перед тим, у дощ, я бачив на березі смішних ласок чи тхорів, а за ними прийшла лисиця. День звірів, чесслово. І жили ми у Звєжині :).

Наступного ранку ми попрощались з гостинними власниками господи, у якій мешкали, (дуже приємні люди) і вирушили додому. Але не прямо на кордон – це було б сумно. Вирішили зробити коло по Велькєй Петлі Бещадзкєй (біля 150 км), щоб помилуватись краєвидами польських Бескидів, а заодно подивитись на інші річки регіону – верхній Сян, Солінка, Волосатка 🙂 та інші.Однак усі вони були мутні, окрім Сяну і гарної, але мілкої Волосатки – тож уже за кілька годин ми тряслись по Хировій дорозі у бік Самбору, лихословлячи на ямах. Дорога жахлива, особливо якщо поїхати «короткою» Самбір-Хирів, а не через Старий Самбір/Стару Сіль.

До побачення, містичний Сяне зі своїми туманами і загадковими рибами. До скорого побачення.

Юрій Гудзь, спеціально для Блогу двох мухарів
Фото автора

Віце-президент Федерації риболовного спорту України Дмитро Петруняк розповів про майбутні змагання та поділився думками щодо їх можливого реформування.– Цього року відбулися вже дві нахлистові події, до яких ти приклав руку – Кубок України і навчальний семінар на Мізунці. Прийшов час підвести підсумки…

– Перше враження: нахлист в Україні розвивається. Все більше нових людей з різних регіонів України цікавляться та займаються нахлистом. Прогрес очевидний і я цьому радію. Не лише тому, що це бізнес. Справа в тому, що нахлистовик не буде нищити природу, а навпаки, допомагатиме їй, відпускатиме рибу. Жоден рибалка не ставиться до природи так, як нахлистовик. На жаль, багатьом людям не вдалося приїхати на Кубок. Я розумію, що зараз в нашій країні не найкращі часи, люди не можуть всюди встигнути. Тому цьогоріч учасників було не більше, ніж у минулому році. Але я маю переконання, що на змагання людей приїде значно більше. Відповідно і боротьба буде затятіша. Щодо семінару, то я дуже задоволений ним, а також роботою інструкторів. Вони дуже професійно розказували і показували.
Це справді була робота, а не базар братви. От і люди відповідно реагували – ніхто не втікав, усі слухали і дивилися. Бо вони приїхали вчитися, отримувати нові знання. За це мені дуже радісно. Семінар безумовно вдався. Пощастило і з погодою, яка не дуже вередувала. Приємно було  те, що на семінар зібралися люди зі всіх регіонів України. І ми, зокрема й я, змогли дізнатися багато нового про нахлист. Я зміг дізнатися, яка риба і на які мушки ловиться в Луганську, Одесі чи в Чернігові. Люди змогли отримати якісні географічні знання. Єгор розповідав про ловлю коропа, Влад Сударенко про голавля, закарпатці про подуста. Нахлистовий туризм займає не останнє місце в нашому світогляді. Люди хочуть відкривати нові горизонти, а такі зустрічі в цьому сприяють. А який азарт був під час конкурсів! Усі боролися, насолоджувалися краєвидами і вчилися. Це було класно! Відповідно, у мене вже зріють плани про наступний семінар, який буде в новому році. Він буде ще потужній і ще цікавіший.  – На носі чемпіонат України. Місце те саме, що й торік. Чи може будуть якісь зміни?

– Я хочу усіх запросити з 9 по 11 серпня на річку Свіча узяти участь в змаганнях, або просто гарно провести час. Хто був, той знає, як там класно, а хто не був, той у підсумку виявиться дуже задоволеним. Окрім того отримає величезний досвід. Справа в тому, що коли у тебе ліміт часу і підтискають конкуренти, треба думати. Треба приймати рішення. Це не звичайна рибалка «на розслабоні». Одні змагання у плані досвіду заміняють півроку рибалки. У мене також визріла пропозиція зробити змагання не лише індивідуальними, але й командними. Тобто буде особистий залік, переможця оголосимо чемпіоном України, але буде і командний залік. Це цікаво тим, що буде проводитися не тільки робота над собою, буде і командний дух. А це вже інший рівень. Як це має виглядати? Ну, наприклад, реєструється команда з тебе і Макса під назвою «Львівські козаки», а Єгор з ким забажає зможе зареєструвати команду «Луганські піонери» (сміється).
Відповідно, буде два заліки. Хто не знайде пари – тому допоможемо. З іншого боку, можна й відмовитися від цього. Думаю, буде непогана тема для обговорення на блозі. Справа в тому, що змагання на чемпіонаті світу відбувають в командному форматі. Команда – це п’ять учасників і тренер. У нас також можна з собою тренера привезти. Щодо риби, то є і струмкова форель, і райдужна. Торік зловили харіуса на 37 сантиметрів. Можуть і гості приїхати, які не бажають змагатися. Ми всім раді. Три дні на річці – що може бути краще! Інформація, спортивний дух, спільна вечеря, гітара…   – Призи…

– У нас вже є три спонсори. Це Інтернет-магазин fly-fishing.com.ua, компанія Extreme Exspedition і компанія CarpSport, яка представляє інтереси всесвітньовідомих виробників Hardy та Greys. Наскільки я знаю, Extreme Exspedition представить на змаганнях команду, а отже поганих призів не дадуть (сміється). Детальніше поки не можу говорити, але розкрию велику таємницю. Отже, переможець отримає ексклюзивну вудку, ціна якої становить близько шести тисяч гривень. Це буде вудка з бланку, на якому буде написано «Чемпіон України 2013 року». Як бачите, приз дуже серйозний. Відповідно, призи за другі і треті місця також будуть пристойні. Я планую зробити так, щоб нагороджувати людей до 10 місця. Щодо організації – то тут без змін. Буде вечеря, буде класно.   – Чим планує здивувати компанія Strike! своїх клієнтів найближчим часом?  

– З Японії до нас нарешті прибула величезна коробка з гачками. Мова йде про шість видів та усі розміри дуже якісних гачків, які продаватимуться під нашим брендом. Є і дуже тонкі гачки для сухих мушок, і грубші на німфи, і на стрімери, і на чеські німфи, і на емерджери. Словом, усе, що треба. Окрім того, буде поповнення головок. Прийде велика партія вольфраму і латуні. Будуть усі розміри. Також я закликаю нахлистовиків спробувати нові лещата STRIKE Profi True Rotary. Перші відгуки про них дуже позитивні. Є також серйозний попит на інструменти, які ми привезли з Пакістану. Це спеціальні речі для CDC, голки, ножиці тощо. Вони справді класно зроблені і їх приємно в руках тримати. Ще я розробляю дизайн нової нахлистової куртки. Вона буде синього або синьо-чорного кольору, під колір вейдерсів Strike! Я спробую втілити в цій куртці усе найкраще від Vision, Simms та Patagonia. Нарешті, ми чекаємо на величезну коробку з Америки. До нас за тиждень приїде Wapsi – велика партія різноманітного матеріалу та ниток. Ми майже рік вели переговори і ось є результат.

Блог двох мухарів

Крап. Крап-крап. Крап-крап-крап. Наче за всіма правилами геометричної прогресії чорний автомобіль заляпувало з усіх сторін водяними візерунками. Четверо відчайдухів, можна навіть сказати, вар’ятів та авантюристів реготали. Звісно, чого б журитися, коли дощ за вікном? Правда, з кожним кілометром, що віддаляв нас від Львова, у душі закрадалася думка про те, що на найближчому повороті сам час звернути назад у місто. Але вголос ніхто цю крамольну і малодушну фразу не висловив. Раз зібралися, значить треба їхати. Сьогодні ж четвер, а четвер, як відомо – рибний день!Олії в багаття наших сумнівів підлив Петро зі Стрия. Щойно ми оминули центральний корок, як він зателефонував і сказав, що передгірне містечко заполонила густа чорна хмара і рясно поливає усіх дощем. Ще й вітер, ледь не шквальний. У мене, Юри та Геника по одному рюкзаку, де місця на вейдерси, ясна річ, не знайшлося. Водяні сандалі, шорти та куртки на випадок дощу. А от Олег (Сова) виявився куди передбачливішим, зрештою, чого б не кинути у власне авто усяку всячину?Ми тримали курс на річку, де ловили в попередній четвер, а також суботу. Місце перевірене, риба є. А зважаючи на те, що на місце ми прибули опів на восьму вечора, вже нічого не вигадували. Дощ, до слова, падав, але вже не такий рясний. Перевдягалися та перевзувалися по двоє – добре, що багажник позашляховика це дозволяв зробити практично безболісно.Я одразу ж відкинув варіант з французом. По-перше, вітер, а по-друге, тривали мої експерименти з новим шнуром SA Nymph. Працювати з ним весело і приємно, але тільки тоді, коли риба активна.
Натомість харіусовий перекат був похмурий і зовсім непривітний. Після першого десятка закидів риба мала б бодай показатися – та ж ні. Лише час від часу проскакувала бистрянка. Стало зрозуміло, що в таких умовах пир не ловитиметься, принаймні на німфу.Тим часом Геник упіймав на суху голавлика, за лобастим пішов і Юра, ставши на улюблену яму. Олег прочісував усе довкола, я ж стояв на одному місці. Харіус тут точно є, але ж як його виманити? Я спробував додати в мушки природніх кольорів трохи фарби.
Замість шоколадки з темним тораксом, поставив аналогічну модель з помаранчевим. Бистрянка активізувалася, харіус продовжував ховатися. Нарешті, після серії проводок я таки його побачив. Це тривало неповну секунду, і бачив я лише бік риби, що блиснув бронзою у перших сутінках. «Геник, він є! Вийшов на Курноцика в момент, коли я піднімав німфи, щоб зробити новий кидок» – сказав я товаришу.
Геник тим часом намагався виманити харіуса своїми найсокровеннішими мушками, але прив’язати їх до повідка було досить складно. Від холоду руки тремтіли, а мушка одразу ж намокала – тут вже флотанти не допомагали.Я міркував, що ситуація геть несправедлива. Ми вирвалися з міста, потрапили в дощ, змерзли, як цуцики, а риба не ловиться! Було сподівання на те, що бодай один харіус має упійматися, щоб наші намагання не були марними. Вихід риби на підвісну мокру змусила мене зняти німфи і приладнати мокру мушку –  pink spider.
На неї я славно половив торік, особливо під час дощу. Спершу довелося вистояти чергу, бо на рожевого мокряка одна за одною сідали то бистрянки, то верховодки, причому непоганого розміру. Аж нарешті, після енної презентації, я відчув такий бажаний та довгожданий удар! Є!Харіус борсався як навіжений, стрибав та брикався, не даючи зняти гачок без борідки. Але потрапивши до води він не поспішав зникнути у глибині – довелося провести йому кількахвилинну терапію, після чого риба таки повернулася у своє укриття.
Цікаво, що взяла вона не на початку перекату, як це було раніше, а вже в самому його кінці, там, де течія була зовсім повільною.Геник спробував обловити цю територію сухими, але брала сама дрібнота. Коли спина вже прилипла до футболки, я запропонував повертатися. Єдине, треба було закликати Юру, який стояв вище по течії, метрів за 200. Дійшовши до середини, я загукав його, але він йти не поспішав. «Йди сюди, тут тааааке!» – крикнув Юра у відповідь. «Таааааке» робилося на досить однорідній і швидкій ділянці ріки. Виліт одноденки був і в нас, але ознак того, що риба нею харчується ми не бачили. Натомість тут раз за разом щось вистрибувало з води і хапало необачних комах. Це був справжній вечірній хетч.«Юра, та це верховодка, просто крупніша» – сказав я. І тут таки перед моїм носом з води на повен зріст вискочив харіус. За ним ще один. Ріка просто кипіла. У мене була мокра мушка, а ставити суху я не бачив сенсу – все одно вже було темно (22:00). Натомість Юра після серії кидків а-ля тенкара таки крикнув «є!» і потягнув рибу до себе. Ех, якби не мокра спина…Річка магнітом тримала нас і не хотіла відпускати. А ми й не дуже пручалися. Останні секунди перед темрявою, поодинокі стрибки підводних легкоатлетів. І повна тиша навкруги.

Фото: Gennadicus

Цього разу є нагода ще раз передивитися тактичні моменти нахлистової рибалки. Євген Федоренко розповідає про стрімери, Єгор Бабич про суху мушку та жука, а Степан Чех про французький та чеський способи лову на німфу. 

1. Євген Федоренко. Стрімер

2. Єгор Бабич. Суха мушка

3. Степан Чех. Чеська і французька німфа