Блог двох мухарів

Ексклюзивно для наших читачів діджей Вовкінг зв”язав свою коронну мушку VovKing CDC Dun-Tun. Чесно кажучи, по різних каталогах ми її не шукали, не факт, що така взагалі існує в них. Тим не менше, це одна з найулюбленіших мушок форелі і харіуса в краях Володі. В”яжеться вона не просто, чесно кажучи, для початківців можна щось інше придумати. Мушка потребує специфічної техніки виконання, з чим ми зараз вас і познайомимо.

Отже, для цієї мушки треба гачок №16 для сухариків, монтажна нитка Hends Synton, мікрофібретц на хвостик, даббінг SLF з білки rusty brown і gray natural, два пера cdc blue dun і два пера cdc tun.

Обмотавши гачок ниткою прив”язуємо дві волосини мікрофібретц і розводимо їх у сторони. На тіло наносимо іржавий даббінг і йдемо до торакса.
Тепер беремо два “блакитні” пера і витягуємо їх за кінчики, утворюючи крило мушки. Воно має закінчуватися там, де закінчується тіло.
Після цього беремо залишки від цих пер і общипуємо борідки. Їх можна підрізати. По довжині крила закріпляємо їх ниткою. Це додає об”єму і кращу видимість на воді.
Після цього треба провести доволі складу процедуру – розщепити нитку. Саме тому слід користуватися вище названим продуктом від чехів. Якщо вже нема такої нитки, тоді робимо звичайну петлю. На одну сторону петлі наносимо сірий даббінг.
Тепер беремо два пера cdc tun. Відводимо борідки убік і щипаємо їх. Оскільки мушки невелика, борідки можна розрізати на дві частини і накласти одну на одну. Це зекономить вам матеріали.
Тепер треба вставити борідки в петлю на даббінг і скручуємо. З отриманого йоршика формуємо ніжки.
Тепер треба акуртно це все зафіксувати лаком. Формуємо головку і закінчуємо мушку накидними петлями або фінішним вузлом, який додатково покриваємо лаком.
Мушка гарно проявила себе в травні-червні. Чудово плаває і завдяки поєднанню сірого та блакитного кольорів її добре видно на воді. Нехай щастить!

Оскільки ніхто на мою пропозицію не відгукнувся, до діджея Вовкінга я поїхав сам. І наразі про це аніскілечки не шкодую. Володя – дуже приємна людина, не заражена зірковою хворобою (хто не знає, він дуже популярний і відомий виконавець). Ми трішки погуляли на річці, після чого пішли вечеряти і роздивлятися його нахлистове майно. Ну, це просто магазин – стільки матеріалів, знаєте. Ну, і мухи в нього дуже класні виходять. Основний звіт буде завтра, а поки коротенький фотозвіт з вечора. До речі, невдовзі буде покрокова інструкція улюбленої мухи діджея. Гарного вечора усім!

Буває, що в нахлистовика нема ані бажання, ані можливості, ані часу (або всього разом водночас) в”язати мушки. Тоді доводиться або “позичати” їх в товаришів, або звертатися по допомогу в магазини. Компанія Strike! пропонує новий модельний ряд різноманітних мушок від Дмитра Петруняка – досвідченого нахлистовика, який готовий поділитися своїми секретами. 

Для рибалок, які мешкають неподалік річок зі спокійною течією і полюють на головня (гоавля, клена) чи язя, незамінними будуть “жуки” – імітації хрущів чи інших великих комах, що падають з гілок дерев. Взагалі, жук – приманка універсальна. Нею можна ловити як ранньою весною, так і пізньою осінню – голавль не відмовляється від такого смаколика. Головне вгадати з розміром та кольором. До речі, буває, що голавль ловиться на жука і зимою.

Новачкам не варто лякатися кольору чи вигляду цих жуків – голавль їх оцінить. Так само, як і любителі бабців (бичків-підкамінників), імітацій яких у простому нахлистовому народі називають “скальпінами”. Вони виготовлені зі спеціальних голівок, а жало “стирчить” до верху. Форель та інші хижаки полюбляють їсти бабців, отже мають добре ловитися і на такі стрімери.

Ніколи не в”януча класика – це вулі-багери у різних виглядах. Спробуйте половити на чорного “вуліка” з чорвою точкою. Не виключено, що той же голавль, форель, окунь чи щука зможуть проплисти повз нього. Зрештою, не варто забувати, що “вулік”, зокрема, імітує п”явку, а п”явки не лише на ноги пенсіонерам ставлять. Вони становлять серйозну складову раціону багатьох риб.
   На завершення, варто звернути увагу на ще дві мушки. Одна з них – так звана польська в”язана німфа, історія якої вже публікувалася на блозі. Про її переваги розповідати марно – наші сусіди жити без неї не можуть.
 А імітація хробака – це муха на всі випадки життя. Хробака їдять всі – від пічкурика до сома, залежно від розміру. Ті ж поляки постійно ловлять форель на імітацію хробаків і мають успіх.
  Тож якщо вам потрібні свіжі мухи – звертайтеся до відповідного розділу інтернет-магазину і замовляйте те, що підходить до ваших умов. До речі, ви також можете замовити собі комплекти мушок за зниженою ціною: там і стрімери, і жуки, і мокрі, і сухі, і все, чого душа бажає. Успіхів!

У п”ятницю доля закинула мене в сонячне Закарпаття, на футбол між Говерлою та Карпатами. В обід у нас було трохи часу, тож я намовив своїх співробітників поїхати на річку Уж, там де дозволені ділянки. А щоб моїм товаришам не було дуже сумно, я сказав, що на горі є руїни старого замку 14-го століття і туди можна навідатися. Отож ми з Ужгорода взяли курс на Перечин (ті місця я знаю досить непогано, бо частенько гостював там літом) і зупинилися в ресторані “Під Замком”, де нас почастували дуже смачним бограчем (умммм) та іншою добрятиною, як то кажуть в Закарпатті.

Ну а після відвідин замку я на півгодини занурився в річку у намаганні спіймати якогось голавлика чи ше когось. Але я не мав жодного виходу – мовчали і жуки, і мокрі, і всі інші мушки. З іншого боку ані часу, ані знання місцевості у мене не було. Попри це мій співробітник Тарас Кузьменко, який працює у нас фотографом видав кілька класних знімків.

А користуючись нагодою хочу привітати з Великодніми святами колектив компанії Strike!, а також усіх наших нахлистовиків. Всього вам найкращого! Христос воскрес!

Сумно… Поїхав зранку в гори. Взагалі, то Сколівський в усьому винен. Це він без жодних підстав розкритикував одну з моїх публікацій. Мовляв, не на одному місці треба ловити, а шукати нові горизонти і все таке. Ото і познаходив їх собі я на голову… Три години добирався я до пункту призначення – місця на улюбленій річці, де жодного разу не був, хоча частенько проїжджав. Певно і правильно робив, що проїжджав. Вода була низькою і чистою. Хоча весною вода не буває чистою. За моїми особистими спостереженнями, саме такою “чистою” вона є лише в кінці квітня – на початку травня. Здається, що вода солодка – такий у неї неповторний колір. В принципі, я мав намір половити форель, тому і поїхав в таку далечінь. Спеціально для пстружка я нав”язав цілу смужку прінців – нової для себе мухи, фото яких не виставляю з етичних міркувань – раз вони нічого не зловили, отже й показувати їх не личить.Почав я з двох бистрянок і сходу харіуса, який взяв на маленьку підвісну шоколадку. Потім було два гольяни, один удвічі більший за німфу – симпатична картина, ге?По великому рахунку – це все. Ще одну більш-менш крупну верховодку я спіймав під обід, плюс ще один схід невеликого харіуса, або більшенької бистрянки.   Причини? Будемо рахувати і заперечувати. Цілком логічно, що в харіуса зараз нерест. Очевидно, він в самому розпалі. Почався він ще тоді, коли Макс ловив. З іншого боку, нижче по течії, у вівторок ввечері було зловлено 6 харіусів, а Сколівський у середу ввечері зловив 15.
Про що це говорить? Про те, що риба, вочевидь, спустилася вниз, де їй комфортніше, а також те, що під вечір у неї прокидається апетит. Або це говорить про те, що в мене криві руки і погані мухи. Все може бути.  Щодо умов, які переслідували мене в середу зранку – то це неймовірно сильний вітер, який не давав по-людськи закинути французького повідка чи суху мушку. Ловити було дуже і дуже важко. І не дуже приємно. Але відсутність результат – це по-своєму корисна інформація. ПС. Вужів я бачив більше ніж риби. Їх там просто гать гати. А жаби взагалі організовують шведську сім”ю – по троє. На фото видно їхню ікру – як автомагістралі в розвинутих країнах (вид зверху).