Кабмін ухвалив постанову (від 7 листопада 2012 р. № 1030 Київ) про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування.

Чи доцільно прирівнювати реліктового лосося, який є на грані вимирання, до харіуса?

Відповідно до цієї постанови, відтепер, за вбивство одного харіуса порушнику доведеться заплатити аж 14 тисяч гривень! У стільки ж оцінили і дунайського лосося (головатицю). За пошкодження марени та єльця доведеться сплатити 330 гривень. А от всюдисущу бистрянку російську (відповідно до офіційних джерел ця риба поширена в басейні Дністра, отже не виключено, що мова йде саме про нашу бистрянку) оцінили в 660 гривень.

WANTED! 14 000

Наразі не зовсім зрозуміла процедура стягнення коштів з порушників. Ви собі тільки уявіть. Вийшов вуйко з села на річку наловити на обід рибки. Ну, зловив, скажімо з два десятки харіусів, забив ними сумку. Тут на нього рибінспектори з кущів накинулися. Давай рахувати. Нарахували на 280 000 гривень. Кажуть, плати, вуйко! Чувак в шоці, клянеться-божиться, що таких грошей в житті в руках не тримав, а про новий закон і знати не знав. От і що робити в такому випадку? Йти додому, виносити свиню і корову, заначку з-під подушки, віддавати все це інспекторам і тупо бухати. З одного боку, ловити рибу йому перехочеться, що буде корисно для річки і природи. З іншого боку, людина в черговий раз обізлиться на країну, яка його вкотре обідрала. І десь буде права, оскільки вона на цій ріці виросла і з неї годувалися батьки та діди. Не винна ж людина в тому, що народилася вона на берегах ріки з харіусом та фореллю, а не з карасем та окунем.

Форелі не пощастило – її і надалі можна носити додому мішками

Звісно, ми, нахлистовики, пропагуємо гуманне ставлення до природи. Напевно, ніхто з нас не показуватиме пальцем на діда, який прийшов на річку зловити на обід дві-три риби. Ми виступаємо проти заготівлі, заморозки, роздачі сусідам, годування курей тощо. Споконвіків люди ловили рибу і їли її. Так, попри те, що світ вже змінив своє уявлення про живу природу, ми у цьому плані залишаємося на рівні неандертальців з кроманьйонцями. Такими є наші сумні реалії. Але чи варто в такий спосіб оцінювати рибу? Це рашде нагадує середньовічні порядки, коли сюзерени нагружали своїх васалів податками на вікна, колеса, варіння пива і так далі. Чи не доцільніше ввести ліцензовану рибалку, а отримані кошти вкладати в розвиток рибного господарства, так, як це відбувається в Польщі. Тоді ж місцевим хоч не хоч, але доведеться знайти якусь тисячу гривень, щоб мати право цілий рік ловити рибу, звісно, з певними обмеженнями. Але якщо таких рибалок назбирається кілька сотень, одразу ж з’явиться непоганий бюджет, можна буде зариблювати річки і зберегти стан екології. Утопія, звісно, я це розумію. Бо в нашій країні в кожному бюджеті є дірки, з яких хтось та й буде наживатися. Але вже є це кращий розвязок ситуації, ані ж оцінювати харіуса в 14 тисяч гривень…

Цікавий нахлист