Десь там далеко з-поміж карпатських гір,  бере свій початок ріка Тересва. Утворюють її дві менші річки Брустурянка і Мокрянка, які об’єднуються в селі Усть-Чорна. Річка сама по собі не велика, але є ями, в яких глибина досягає 2-3 метрів. Річка багата на рідкісні види риб: дунайський лосось, харіус європейський, райдужну та струмкову форель, марену. Є у нас і мнюхи (мині), андруги, голавлі та бички.Найцікавіші наші риби – це харіус і дунайський лосось. Харіуса цього року було дуже багато. Може це через те, що його перестали бити струмом, і він спокійно собі нерестится. Відомо, що харіус занесений до Червоної книги і ловити його заборонено, але ж я не винен у тому, що народився тут, де плавають рідкісні види риб.Ловлять харіуса у нас багатьма способами. Найпоширеніший такий: вудочка довжиною 4-5 метрів, до якої кріпиться проста оснастка: жилка і маленький гачок з кімнатною мухою. Ще ловять на опариша в проводку. Такий метод використовують в такий час, як зараз. Вже стає прохолодно і харіус відходить на глибину. Ще один давній способ – це ловля харіуса на «кораблика». Із дерева робиться кораблик, до ньго прив’язується повідок з міліметрової жилки. На нього примотують по 5-7 мушок. Кораблик пускають на воду і за допомогою цього повідка, він відпускається на другу сторону річки. Мушки висять на цьому повідку над водою, в метрі одна від одної. Харіусові нічого не залишається, як лише стрибнути за мушкої. Але цим способом вже давно ніхто не ловить.Нещодавно, один мій знайомий знайшов мені б/у нахлистовий комплект. Я його купив і почав вчитися ловити рибу нахлистом. Спочатку нічого не вдавалося, але з часом все приходить. Згодом я купив станок для в’язаня мух і тепер сам потихеньку їх виготовляю. Вже більш-менш навчився ловити, але ще є багато чому вчитися! Ловлю я харіуса в основному на сухі мушки, парашутики, зазвичай всі вони темних кольрів: сіро-коричнева чи чорна – харіус в нас особливо не вибагливий.Стараюсь, якщо є вільний час, проводити його на річці. В середу було свято Михайля. Ось я і зібрався, встав в 9-ій годині, одівся, взяв вудку і бігом до річки. Спочатку нічого особливо не стрибало. Думаю, почекаю я обіда, щоб сонце трішки прогріло воду. Так і сталося. В обід, коли вода прогрілась, харіус неначе здурів. Він брав все, що плило на воді! Мені вдалось зловити близько 15 штук. Рядом зі мною харіуса ловив мужик на снасть сбіруліно. Не знаю, чи він щось зловив, чи ні, але був дуже здивований, коли я витягав рибу, фотографував її і відпускав! Він спитав в мене чи є щось, а я йому «Ні, не є нич». Так ми і розійшлись. От я і порибалив на Михайля, отримав заряд позитиву до кінця неділі. Річка була кришталево-чистою, було видно, як харіус з півтораметрової глибини піднімається за мушкою. Одним словом – красота! Нахлистовиків у нас не багато, я був другим в нашому селі. Тепер потихеньку бачу, що їх стає все більше і більше. Я стараюся агітувати їх до того, щоб вони відпускали рибу. Вже в крайньому випадку, щоб брали 3-4 штучки, якщо їм вже так кортить. Ну нічого ми не зробимо, що харіус плаває в нашій ріці. Зрозумійте і ви нас. Я спочатку, коли ловив харіуса, то теж забирав пару разів його додому. Але далі чогось мене совість замучила-загризла і я перестав просто-напросто брати рибу. Може це в нас в селі і дивно, але я хотів стати живим прикладом для інших рибаків. Можу сказати одне: хріуса в річці багато, не знаю чому за нього штраф 14000 тисяч гривень. Мені то не грозить, тому що всю впійману рибу я відпускаю, але не всі в нас харіуса відпустять…І ще кілька слів про лосося. Вперше я побачив його в дитинстві, коли мені було 8-9 років. Я стояв, як і всі діти влітку, в шортах і гумових чоботях, ловив бздерок. І тут лосось загнав малька прямо мені в ноги. Я з переляку вибіг не берег і 5 хвилин не міг прийти до тями. Це був лосось десь на 3 кілограми. Так я з ним і познайомився. Пару років тому лосося практично не було, а ось тепер картина помінялася. Лососик є в кожному плесі і не один, тому що малі особи до кілограма стоять парами, а ось великі екземпляри стоять по одинці. Ловив я і лосося, правда, на спінінг, але великого ще не впіймав. Звісно, лосося я відпускаю. Річку живить дуже багато струмків, в яких окрім харіуса водиться струмкова форель. Одне погано: на цих струмках почали будувати міні-гес, а це дуже погано для риби. Тому що харіус заходить в ці струмки для нересту. Якось раз мені вдалося потрапити в один із таких струмків в селі Красна, який називається Краснишурка. Його протяжність десь 20 кілометрів, струмок досить повноводний. Я був в шоці від побаченого – скільки там харіуса! 10 штук на квадратний метр! Жаль, не було фотоапарата з ссобою. Харіус стояв на виході, там, де вода вже більш-менш спокійна. Стояв він не сам: з-поміж харіусів виділяляся і струмкова форель. Розміри харіуса дивували – він був більший, ніж в річці, а ось форель мала сантиметрів 20 – 22. Дуже гарна була картина. Харіус зразу піднімався на поверхню, якщо по воді щось плило. А ось форель годувалася з дна, тому що було видно, як вона порпається в дні, у пошуках рачків та бокоплавів. Але я помітив, що форелі більше було в верхів’ях струмка, не знаю чому так. Був я і в інших струмках, де картина схожа. Є і форель, і харіус.Не обходиться на нашій річці без браконєрства. Ось починається зима, риба стає малорухома і тепер за нею почнуть полювання з острогом. Це давній спосіб браконьєрства, в якому потрібен потужний ліхтарик і ості, дуже гостро заточені і мають борідки по обидві сторони, з яких риба практично немає шансу зійти. Ще один спосіб браконьєрства – палісок. Річка на перекаті перегороджуєть, але не повністю, а так, щоб вниз по течії, на виході, утворювалась воронка шириною в один метр. Потім із лози-верби плететься кошик, а до нього на кінці кріпится сітка. По цьому паліску вся риба потихеньку направляється прямо в низ, до сітки, з якоі потім лиш потрібно її витягнути.Не можна обійти стороною іншу біду: вирубка лісів. В верхів’ї Тересви рубають ліс і вся техніка, яка їздить через ці «дзворики» і вся мазута та інша нечисть потрапляє у воду, а це шкодить рибі. Ще одна велика проблема – це звалюваня сміття в нашу річку. Народ у нас якийсь безпардонний. Де що не було – все несуть до річки. Це ж так не можна! Річка в нас чиста, гірська, тим паче вверх по течії є іхтіологічний заказник, а ще дальше – заповідник! Річка дуже красива, а особливо тепер, коли вода настільки прозора, що на глибині до двох метрів видно дно. Ось така вона – Тересва. Приїжджайте, ловіть, отримуйте задоволення!

Автор: Іван Магула, село Дубове, спеціально для Блогу двох мухарів
Фото автора

Цікавий нахлист