Ті нахлистовики, які особливу увагу приділяють німфовому методу, постійно намагаються удосконалюватися в усіх можливих напрямках. І це не дивно, адже сучасний євронімфінг потребує ідеального балансу снастей – вудки, котушки, шнура, підліска, повідків та мушок. Важливу роль відіграє довжина та вага прута, усе для того, аби тримати необхідну дистанцію до полохливої риби та не втомлювати руку під час процесу.

В принципі, якщо говорити грубо, то для євронімфінгу підійде абсолютно будь-яка вудка, будь-якої довжини, класу, ладу та виробника. Здавалось би, що тут особливого – закидай, проводь та лови. Ну, це як порівняти автомобілі. Усі їздять, але перевага мерседеса над жигулями є більш ніж очевидною. Так само і в нахлисті – ловити можна усім, але не від усього отримуєш комфортне задоволення. Останніми роками я ловив вудкою Kola Salmon Czech Nymph #3 довжиною 10 футів та 2 дюйми і вагою в 91 грам, а також котушкою Pflueger Trion #3, вагою в районі 150 грамів. Не можна сказати, що ця комбінація снасті мене чимось не влаштовувала, але хотілося чогось новішого, іншого, легшого та універсальнішого.

Коли на чемпіонаті УЛН я завоював срібло та виграв котушку Redington Zero #2-3, то відразу подумав, що до неї пасуватиме нова вудка і новий шнур. Щодо шнура, то тут я вже давно придивлявся до Hends Nymphing Fly Line L 000, діаметром 0,58 мм. Він спеціально створений для євронімфінгу – тонкий, наскільки це дозволено, і, звичайно, легкий. Якщо снасть вдало скомпонована, то нахлистовик зможе уникнути неприємного провисання, що утворюється на місці з’єднання шнура та підліска. Ну, і нарешті – вудка. Що ж вибрати?

Я відразу відкинув всі варіанти з США чи Англії, натомість зосередився на виробниках з Іспанії, Італії та Чехії. Саме в цих країнах на євронімфінг не дивляться косо і презирливо, а, навпаки, культивують, відповідно, і сама продукція має пройти певний контроль якості в серйозних спортсменів.  Зрештою, я зупинився на Чехії, а саме на фірмі Hanak Competition, яка у німфовій лінійці пропонує кілька варіантів:  Hanak Alpen Nymph, Hanak Czech Nymph Champion, Hanak Czech Nymph V тощо. Нарешті, обрав саме альпійську вудку, дочекався реальну знижку на чорну п’ятницю і придбав універсального прута, який має одразу чотири довжини: 9,6, 10, 10,6 та 11 футів. Збільшення довжини відбувається за допомогою спеціальних вставок, які можна комбінувати, залежно від ситуації.

До виготовлення цієї вудки брати Ханаки підійшли доволі відповідально. Особливо постаралися дизайнери, які звернули увагу на кожну деталь не лише вудки, але й чохла та тубуса. Все ж, естетична сторона снастей відіграє важливу роль в нахлисті. Не варто, мабуть, говорити про те, що приємний бланк оснащений якісною фурнітурою; кільця приладнані акуратно та надійно. На корковому руків’ї для вказівного пальця зроблена спеціальна заглибина, для максимального контролю проводки. Котушка легко зайняла своє місце, усе зафіксувалося просто та надійно. Гармонійні стики дозволили без жодних труднощів вставити коліно за коліном і зрештою, сформувати повноцінну 11-футову вудку. І тут я зрозумів, що тримаю в руках щось абсолютно не звичне. Який тут стрій? Можна сказати, що все ж медіум-фаст.

Зняв додаткові вставки і тепер тримаю в руках вудку довжиною в 9,6 футів, яка абсолютно нічим не нагадує попередній, довший, варіант. Екстра-фаст без жодних сумнівів, але за відчуттями цілком підійде як для короткої німфи, так і для презентації сухої мушки. Однак, відповіді на усі питання має дати ріка.

Вибравши день, разом із Данилом вирушаємо із дощового Львова у напрямку гір. На півдорозі опади припиняються, але над нами продовжують загрозливо нависати сірі хмари. Із приємного – нарешті зробили дорогу. Там, де десятиріччями рясніли ями та вибоїни, тепер поклали новенький асфальт. Цікаво, скільки він протримається? Тим часом за вікном провиднюється і нас вітають суворі гори. Вночі падав дощ, не відомо, який стан води, тим паче, що на днях зійшли останні сніги. Як не дивно, вода чиста, що підносить настрій. Ми зупиняємося біля знайомої місцини і починаємо готуватися до не простої риболовлі – пронизливі пориви вітру не дають нормально протягнути підліски в кільця вудки. Нарешті, вудка складена, вейдерси вдягнені, підсак причеплений – можна йти на воду.

Протягом цілого року я ловив на дрібні чорні німфи. Вирішив не ламати принципи і добити 2019-ий до кінця. Попри те, що перед носом яма, я ставлю два пердігони власного дизайну. Redington Zero задоволено муркоче характерним тріскотом (у цієї моделі відсутня гальмівна система). Шнур від Hends та піділсок-тріколор від Hanak скріпилися непомітним, але надійним вузлом, до того ж зафіксовані клеєм для вузлів від Loon. Ніяких індикаторів – я від них давно відмовився. Лише мікрорінг на кінці підліска і повідки з муками. Все, можна закидати.

… Вітер усе зіпсував. Дуже складно було не лише провести, але й закинути мікро-німфи. Довелося маневрувати – випускати шнур за кільця чи скручувати підлісок ледь не до тюльпана. Перші проводки дали зрозуміти, що риба, якщо і ловитиметься, то не надто охоче. Лише на десятій проводці побачив (не відчув) різкий рух кінця підліска, легко підсік і невдовзі завів до підсака красивого, аж коричневого, зимового 30-сантиметрового пиря.
Жодних клопотів із боротьбою – запас потужності у вудки більше ніж достатній. Цікаво, як вона себе поведе із більшою рибою?

Відповідь не забарилася. Невдовзі, довівши мухи до фінішу ями, отримав солідну і впевнену реакцію крупної риби. Але і тут вудка напрочуд холоднокровно витримала всі пориви та ривки активного 40-сантиметрового гольця. Як не намагалася американська палія уникнути контакту з підсаком, але без шансів. Єдине, довелося стримувати котушку лівою долонею, але й тут особливих труднощів не виникло.
За хвилину красень-бонус позував фотокамері, а ще за мить зник у воді, аби згодом порадувати когось із наших колег.

Йдемо далі. Наступна яма мовчала, а от сусідні приямки потішили крупним харіусом. Отут вже довелося повозитися, адже пир сидів на досить швидкій течії, що допомагала йому гнути вудку в дугу. Риба дременула вниз по течії, стравивши кілька метрів шнура. Але це їй не допомогло.
Йдучи по березі за харіусом, я швиденько змотував зайвий шнур і зрештою, завів хулігана до підсака. На око 35-37 сантиметрів і дуже жирний.

Невдовзі ми зловили ще кілька риб, після чого переїхали вище. Я вирішив половити без вставки і переконався у правильності попереднього висновку – 9,6 підійде для швидкої і короткої німфи в «кишеньках». Якщо ж доводиться мати справу із більшою акваторією чи глибиною, треба все ж користуватися 11-футовим варіантом.

У підсумку, за кілька годин вітряного дня, мені вдалося упіймати шість харіусів, дві струмкові форелі та одну палію. Уся риба була зловлена на одну й ту ж мушку. Данило розжився шістьма форелями – трьома райдужками та трьома струмковими. Якоїсь загальної картини про Hanak Alpen Nymph я наразі не склав – треба звикнути і перевірити в роботі дві інші довжини. Та все ж не можу не відзначити легкість, зручність і впевненість під час боротьби з рибою. Мабуть, я все ж помилявся – ця вудка може собі дозволити боротися проти риби більшої за 40 сантиметрів.

Поки Данило доловлював, я спакувався (мені цілком вистачило трьох перших риб) і зайнявся багаттям. Знайшовши кілька сухих полін, за допомогою свого ножа наколов трісок і невдовзі над похмурою рікою запалахкотів веселий вогник. Зрізавши кілька ліщинових прутиків, ми нашпилили на них смачні сосиски та кілька тонких стейків.
Невдовзі до нас приєднався Вовкінг та Кароліна, яка також починає освоювати ази нахлисту і вже захоплено розповідає про те, як два дні тому тягнула харіуса на суху мушку. Ми грілися біля вогню, жартували і дивувалися погоді, яка кардинально змінилася.
Пообідавши соковитим печеним м’ясом ми попрощалися та вирушили назад до міста. Над нами синіло безхмарне небо.
Минало 21 грудня…

Фото Данила Секунди

Цікавий нахлист