Це вам, мабуть, знайомо: дві години їзди від дому, залишилося лише півтермоса кави, стоїте по коліна в холодній воді у не дуже теплий день… І за ці всі страждання жодної рибини, якою можна було похизуватися. Вони насміхаються над тобою. Виходи риби є усюди, але жодна з них – блискуча і слизька, з круглими очима, не тримає твою мушку в зубах. Ви змушені ставити перед собою найбільш жалюгідне запитання: чим, чорт забирай, вони харчуються? Найбільш вірогідна відповідь: мошками. Коли ви бачите багато кіл на воді, які нагадують невидимий град, то робите висновок, що форель б’є мошку (прим. дуже нагадує поведінку риби при полюванні на емерджерів). Члени сімейства Diptera (або справжні мушки), мошка близько пов’язана із комарами, чорними мушками (blackflies) та звичайними домашніми мухами. Оскільки, лише одна з десяти тварин є описана наукою як член сімейства, то тих мошок є до дідька багато. Вони маленькі, делікатні, їх є незлічена кількість, і вони можуть надати впливу на результат рибалки. Ясно одне: форель любить їсти мошку. Пстружок середнього розміру при масовому вильоті мошок є немов вгодована дитина з мискою M&Ms. Одною комахою не можна насититися, але річка це немов конвеєр, який подає тисячі маленьких частинок їжі для риби. Масові вильоти мошки є особливо плодючими на «тейлвотер» (прим. цей термін нехай залишиться таким як і є. Тейлвотером можна назвати ділянку річки нижче діючої греблі. Це надзвичайно цікавий для рибалки тип водойм, оскільки рівень води та швидкість течії змінюються регулярно чи нерегулярно. Що спричиняє  нетрадиційні спалахи активності риби, до якої постійно треба шукати новий ключик. Детальніше про типии річок читайте на блозі згодом), ці річки мають постійне охолодження, джерелом якого є дно. Через те, що швидкі річки є маленькими – не дуже теплі та не дуже холодні – рій мошок може продовжуватися цілий січень. Звичайно, що незвично бачити мошку, яка піднімається із лапатого снігу, особливо на півдні, у річках такого виду як виду «тейлвотер», де впродовж цілого року річка залишається незамерзлою. Навіть на «тейлвотер», холодні дні та зимова погода більше чи менше може вплинути на обмеження стандартного меню форелі. Веснянки, caddisflies (волохокрильці (Trichoptera)) та веснянки (Plecoptera) не можуть дуже добре переносити холодну температуру повітря, навіть якщо вода є постійно прохолодна. Тому, приблизно від середини листопада до початку березня, будь-де на півночі Флориди під час рибалки  використовується мошка у якості приманки. Життєвий цикл мошки проходить 4-и етапи розвитку: яйце, личинка, лялечка, доросла мошка. Найголовніше, що повинні пам’ятати рибалки – мошка народжуються на дні річки, після чого повинна пробратися до поверхні. Тільки найнещасливіша мошка, що літає у повітрі попадає до пащі форелі, отже розумний риболов, який рибалить на імітацію мошки буде мати це на увазі та прикладе найбільших зусиль щоб ловити якомога глибше. Давайте начистоту: ловити на імітацію мошки непросто. Прив’язати уявний поводок та майже невидимі мошоки і нічого не розірвати – справа непроста, особливо перед настанням двобою! Багато рибалок присягаються, що рибальство на мошок є «дуже складним» та надають перевагу стрімерам Woolly Bugger у холодні місяці із надією злапати випадкову дурну рибу. Але так не повинно бути. Ви можете зовсім просто пристосувати власну тактику, яку ви використовуєте влітку для рибальства на імітацію мошки. Ви повинні це робити! Найбільш важливою помилкою, яку роблять при ловлі на мошку, це те, що рибалки намагаються ловити майже біля поверхні води. При масовому вильоті, форель буде швидше за все хапати мошку на рівні її очей, на глибині ріки, ніж підніматися наверх та пробувати підбирати з-під відблискуючої нижньої плівки води. Виберіть мушки та прикріпіть їх. Немає різниці скільки кілець ви бачите не поверхні, ця мошка піднімається наверх, та сотні їхніх родичів не добираються до поверхні, будучи атакованими рибою. Більшість видів мошок є дуже прості. Мошка-зебра, диско-мошка та багато їхніх побратимів є трішки більшими ніж частина чогось яскравого і обгорнутого на гачку із  пером страуса чи головкою для імітації жабер. Мошки «зебра» з чорним та срібним кольорами чи золотим та темно-коричневим (ака «тан») з вольфрамовою головкою є особливо ефективними для глибинної рибалки. Проте, деякі з ваших стандартних видів mayfly-larva (личинка поденки) роблять файну імітацію мошки, якщо ви зв’яжете їх достатньо маленькими. Наприклад, мушка Copper John на гачку №20 (тіло обмотане мідним дротом) чи у комбінації чорного та зеленого кольорів можуть бути надзвичайно ефективними. Мошки мають бути малого розміру, але не обов’язково мікроскопічного. Безбороді гачки  №18 принесуть здебільного задовільні результати. Рибалка, який носить із собою коробочку з маленькими мошками, які є випробовані та робочі від №18 до №22, а також декілька менших розмірів, буде готовий на 90 % для пристосування на тій чи іншій місцевості. Великі мошки дадуть змогу вам використати більш складні мушки, такі як Copper John. Для справжніх мініатюрних мошок, використовуйе прості матеріали. Для мошки характерно виходити із води у повільній течії, тому не використовуйте підрахунок щодо довжини «півтори глибини». Підлісок повинен бути майже прямим по відношенню до дна від індикатора, отже глибина та довжина повинні бути приблизно однаковими. В більшості ситуацій, ви будете прагнути додати досить сильну підгрузку (split shot – дробинка із свинцю), принаймні такого ж розміру як головка мушки. Завдяки цьому мушка впаде першою та буде плисти за підгрузкою за течією.
Багато рибалок вважають, що рибальство на мошку вимагає ультратонких поводків (тіпетів), але це не завжди відповідає дійсності. Поки вас не змусила ситуація прив’язати мушки із номерами гачків від 24-го то 26-ті номери, які сховалися по куточками вашого флайбоксу, то флюрокарбонові повідкі 6х будуть достатньо тонкиим. Якщо у вас немає покльовок із поводком 6х, то ставте на розмір менший. Навіть 7Х є повністю надійний для більшості риби, яка знаходиться на ріках виду «тейлвотер».Підгрузка у парі із тонким поводком може завдати вам клопотів, тому що підгрузка хоче ковзати вниз до мушки. Спробуйте обрізати підлісок там, де ви хочете щоб підгрузка переставала ковзати та зв’яжіть їх разом простим подвійним хірургічним вузлом та прікріпіть підгрузку над вузлом. Прівяжіть індикатор, використовуючи для цього клаптик пінки (із закритими порами) чи пряжі (прим. Мабуть автор мав на увазі пряжу із антрона, поліпропілену та ін., з яких роблять індикатори) та нанесіть на неї трошки флотанту. Я надаю перевагу пряжі, бо це найбільш чутливий індикатор при легких рухах. Риба не може їсти того, чого вона не може знайти, і хитрість при рибальстві на мошку – це презентація мушки перед рибою. В той час як ви в минулому могли б мати багато успіху «граючись» стрімерами на мілкій воді, ловля на індикатор з мініатюрними мошками може бути майже неможливою в місцях із сильною течією, тому що мошка просто не дійде до дна. Уявіть собі замість цього одну чи дві ситуації: повільний канал чи мілкий перекат чи глибоку заводь вверх по течії. На каналі буде найлегше набути навиків. Розташуйтесь над течією, закидуйте вверх по течії, щоб мушки мали змогу опуститися до дна, та тримайте кінчик вудилища вверх, коли шнур іде за течією у вашу сторону.Рибальство на мошки у зимовий час може бути для рибалки ледь не єдиним шансом щоб не збожеволіти. Коли ваша улюблена річка в снігу, та ваш пес навіть не відійде від джерала тепла, одягніться, приготуйте термос, знайдіть невеличкий сонячний участок на ріці поза дамбою у долині. Замість того, щоб складати спорядження до наступного сезону, зупиніть себе та прямуйте у сторону вхідних дверей, на природу. Сезон вже почався, друже! Стань володарем дня!

Автор: Зак Меттюс – редактор журналу «The Itinerant Angler»  та постійний дописувач у «American Angler»
Переклад та адаптація: Максим Кусакін
Корисні поради: Андрій Скворчинський 

Цікавий нахлист