Що ж, прийшов час розкрити деякі флай-бокси. Ясна річ, що перед та під час змагань ніхто особливо не кричав на що він буде ловити. Коли ще до початку турніру Стьопа Чех ловив успішно ловив французьким підліском, то на моє запитання: «На що?» відповідав «Курноцик» або «фезентейл». Це правда, за тим лише винятком, що фезентейлів може бути тисячу різних модифікацій. Взагалі, на Ріці було б найлогічніше ловити на фезентейли, в основному на оливкові. Такий висновок зробить кожен, хто бодай трішечки попорпається під річковим камінням.Сколівський казав, що ловив на «шоколадки». Це з тієї самої опери, що й «фезентейли». Якщо хвіст, тіло і обмотка робляться приблизно однаково, то вгадати який торракс, а також колір та розмір головки практично нереально. Ясно, що в кожного були свої секрети і заготовлені фрази на надокучливі запитання: «На що зловив?». На німфу, блін…   Я от що собі думаю. Не може таке бути, щоб риба на пулі Сколівського ловилася на шоколадки, а на моєму – ні. Невеликий відсоток можна накинути на розмір даббінга – помічено, що Сколівський дає спектри зовсім трішки, а от я не шкодую, особливо, коли вода не чиста. Ні, тут справа в іншому. Справа в проводці. Француз на змаганнях складається з трьох мух – важкої нижньої, легшої німфочки по середині і верхньої мокрої. Можуть бути, звісно, й інші варіанти. Так от – можна проводити ці мухи зі швидкістю течії, можна вести їх швидше, аніж течія. Так само можна контролювати глибину занурення нижньої німфи. Очевидно, Женя Федоренко, Сколівський та Степан Чех одразу ж зрозуміли що до чого. Не так суттєво, які в них були мухи, головне те, що вони вели мухи з тою швидкістю, що треба. На жаль, я не знаю деталей – не наважився розпитати про персональні секрети. Зізнаюся, що саме швидкість є моєю провальною стороною, напевно, саме тому я і обриваю таку велику кількість мух. Треба напроситися на персональні курси підвищення кваліфікації. Менше з тим. На Ріці працювали не лише німфи, але й сухі мушки. Точніше – емерджери (хто не в курсі – перехідний етап комахи, яка піднімається з дна на поверхню, щоб побачити білий світ). Я вже говорив, що коли Іван відкрив мій флай-бокс, то сказав, що ловити тут нема на що. Для нього бойова муха – це «зайчик». Насправді, цей емерджер доволі простий. Отже берете шрімпівський гачок, тонку монтажну нитку, коричневий суперфайн, трохи світлого CDC і, увага, надзвичайно дефіцитний матеріал – праву лапку білого закарпатського зайця, застреленого 15 грудня, о 14:30 на горі з виглядом на Ріку.
Про ніякий замінник навіть мова йти не може. Цю секретну муху мені показав на пару Іван і Міша. Спершу відрізаєте трішки волокон з ноги зайця, прив’язуєте до гачка світлішим кінцем вверх. Решту під конусом зрізаєте, отримуючи основу для тонкого, але конусного тіла з коричневого суперфайну. Обмотуємо ним тіло так, щоб залишилося кілька міліметрів до початку крила. Тут можуть бути варіанти – або обмотка з CDC (без основи) або зі спектри.
В принципі я особливої різниці не помітив. Виходить доволі простий емерджер, але ефективний. Щодо крила з зайця, то його можна замінити білим CDC, але як ви знаєте, після контакту з слиною риби CDC намокає і з ним важко працювати. Натомість заєць має імунітет до риби – достатньо трішки просушити мушку.Що ж, на цьому дозвольте закінчити серію матеріалів про Кубок України. Прийшов час поділитися місцем для думок з іншими учасниками змагань.

Цікавий нахлист