О четвертій ранку я прилетів з Донецька. Мушу сказати, що цього разу у донбаському краю мені дихалося легше, аніж зазвичай, одначе щойно ступивши на львівську землю, виникло бажання подихати гірським повітрям. Для цього слід було виконати усю заплановано роботу і дочекатися Юру, якого висмикнули знімати сюжет про побиття нашого градоначальника. Лише о третій годині ми виїхали, а по дорозі забрали Романа. Наші друзі в цей час вже рибалили, причому на різних річках. Відповідно, ми вирішили поїхати в іншу сторону, адже ходити по місцях бойової слави, де вже погуляли наші мухарі сенсу не було. Добре, що Юра дав мені покермувати, тож я таки наважився на поворот «не туда». Інакше, Юра б нізащо туди не звернув…12 кілометрів ми їхали більше ніж півгодини. Дорога розбита, яма на ямі, але головне, що людей це влаштовує. Нагадує бородатий анекдот про те, як українця повісили на вербі. От висить він день-другий, на третій його питають про самопочуття. «Та спочатку було так собі, а потім звик». Це про наших людей. Як їм все підходить, то для чого щось змінювати?Коли ми нарешті зупинилися, то перекусили канапкою і почали збиратися. Річка була доволі мілка, але дуже чиста. О, нарешті, прийшов час справжнього француза! Роман швидко зник – пішов уверх по течії шукати ями, ми з Юрою вирішили ловити на двох-трьох сусідніх перекатах.Щодо монтажу снасті, то я зробив ставку на дрібні німфи. Знизу стояла цінамонова німфа (гачок STRIKE Barbless Nymph № 16; золота вольфрамова кулька 2,5 мм; тіло – SYBAI Fine Diamond Dubbing – Cinnamon; торакс – SYBAI Fine Flash Dubbing – Black). Підвісна муха – зелений чеський марчбраун (шрімповий гачок №16; золота вольфрамова кулька 2 мм; хвіст і ніжки з куріпки; кінчик – оливковий бодіквілс; тіло – натуральний зелений даббінг з білки; обмотка з золотого дротика). Цей дует працював настільки здорово, що інші мухи я навіть не пробував аж до самого вечора, коли почався хетч.Першого харіуса упіймав на другій чи третій проводці. Услід за ним німфи почала бомбити бистрянка. Заради неї довелося вертатися до машини за пакетиком. Жінка, знаєте, замучила: «Привези риби додому». Оскільки совість не дозволяє мені скривдити харіуса, форель, голавля, подуста чи щось інше, то доводилося викручуватися по ашанах і їм подібним маркетам, де продавалася райдужка.
І тут я подумав, а бистрянка що, не риба? До того ж ловилася вона досить непоганого розміру. Словом, натовк я її чимало, а коли привіз додому, то засолив. Буду згадувати, як колись робив таранку. Якщо є якісь кулінарні нюанси щодо її приготування – прошу в коментарі.Харіус ловився справно, як на нижню, так і на підвісну муху. Знову потішили безбороді гачки – жодного сходу. Якихось особливих відкриттів я не зробив – риба стояла там, де була найшвидша течія, при цьому глибина значення не мала.Тим часом в нашу сторону вирушили Орест з Григорієм Бурденком, які дуже гарно половили на іншій ріці. Чесно кажучи, мені ще ніколи не доводилося чути Ореста таким сердитим – його просто розлютила дорога. На щастя, нас відділяла річка, таким чином мені вдалося уникнути рукоприкладства, а то точно дісталось би. Надовго вони не затрималися. Григорій трішки половив, після чого повернулися. Ми ж залишилися на вечір, щоб половити на суху.Була у нас і традиційна зустріч з місцевим нахлистовиком, правда, зовнішність у нього була радше міська. Ловив він новою вудкою з замотаним у плівку корком. Його снасть – це три сухо-мокрі мухи на… трійниках. «Для чого це варварство?» – спитав я. «Так надійніше» – відповів він. Я показав свою німфу на гачку без борідки, на що хлопець лише знизав плечима. Що йому скажеш?Коли сонце почало сідати, німфа затихла. Десь півгодини порожніх проводок змусили мене звернути увагу на зовсім мілкі та нехвилясті ділянки річки під берегом. За мить я побачив, як Юра активно махає мені руками. Нарешті, почалося.Я узяв одиничку з маленькою мушкою і став біля Юри. Виходи риби важко було не помітити. Вона збирала дрібних чорних комашок, не звертаючи увагу на все ту ж білу одноденку, яка останнім часом щось розліталася. Принаймні нам вона зустрічається вже втретє поспіль. Мені вдалося узяти кілька пириків, а от в Юри чомусь все сходило. Бувають такі випадки, коли робоча муха не може втримати рибу. У мене така лажа трапилася на Дунайці – зійшло п’ять пристойних рибин. Причому інші німфи такого собі не дозволяли.
І поки Юра не замінив мушку, харіус тікав. Зрештою, йому також вдалося дотягнути кількох рибів, після чого ми вирішили закруглятися.Якраз і Роман прийшов, який знайшов і яму, і гарну форель, десь на 35 сантиметрів. З тої ж ями узяв ще кілька гарних пириків. Правда, за його словами, пройшов десь сім кілометрів. Нам же додому довелося вертатися куди довше…

Цікавий нахлист