Блог двох мухарів

Архив за год: 2013

Цього вікенду нарешті випала нагода відвідати такі милі серцю Карпати. Так як через певні особисті причини довелось пропустити два цьогорічні меганахлистові заходи: Кубок України та семінар Strike-2013, а поїздка на Чемпіонат лишається під питанням, ми з подачі Віктора вирішуємо скористатись нагодою і приділити найближчі вихідні для вилазки в гори.Спершу планували вирушити в п’ятницю, але потрібно було завершити нагальні робочі справи, тому виїзд перенісся на суботу. Тож рано-вранці наш екіпаж рушив в напрямку Франківська. Була спроба заманити з собою спочатку Ростика, потім  Діму Петруняка, проте Ростик подумки був вже десь біля Сяну, а Дімі домашні клопоти ніяк не дозволяли скласти нам компанію. Тим паче, що наш виїзд «на рибів» носив досить неочікуваний характер і заздалегідь ми ні з ким не домовлялись. Ми не засмучувались, дізнались номер Макса та спробували звабити на поїздку його, проте і в нього не виходило долучитись до нас.Скорегувавши місце дислокації  по телефону з Дімою та Максом, вирушаємо на в гори. І зручно, і фактично весь наш досвід лову на гірських річках тісно пов’язаний саме з цими місцями. По дорозі нас наздоганяє радісна новина. Компанія все ж таки буде! Макс здзвонився з Орестом і дізнався, що він з сином Арсеном уже декілька днів мандрують гірськими просторами.  Зідзвонились, домовились зустрітись біля відомого урочища.Ми дістались місця трішки раніше і побачили не дуже втішну картину. Вода  в ріці була сильно замутнена. Приймаємо спільне рішення суттєво піднятись вверх по течії, пошукати місце для нічлігу та можливо дістатись ділянки з чистішою водою. Вже двома автівками підіймаємось вище кілометрів на 8. Вода все така ж мутна, зупиняємось і розбиваємо табір на підвищенні прямо над рікою, компанію нам склали Стрийські пластуни.Перетягуємо речі через річку, бо під’їхати на наших авто безпосередньо до місця нашої стоянки, як ми гадали було проблематично.  Але трішки пізніше наші здогадки були спростовані місцевими жителями, які форсували річку всіма видами транспорту, починаючи від мотоциклу закінчуючи лісовозами. Отже вирішили попоїсти та зачекати ранку аби річка трішки очистилась.Вечір пройшов у дружній та веселій атмосфері: смажене м’ясо, пиво, в’язання мушок. Прокинувшись вранці розділюємось на дві групи, Віктор з Орестом їдуть у розвідку у верхів’я,  довідатись причину замутнення води, а я лишаюсь біля табору. Швиденько встрибнув у вейдерси взяв вудку і пішов вверх по течії. Буквально на першому пулі , уже на розвороті німфи, в самій ямі муху хтось зупинив…
Підсічка і грубенький пирик почав пручатись на повідку. За декілька десят секунд він уже позував для камери. Я швиденько сфоткав його і відпустив додому. Спрацювала маленька шоколадка на №16 гачку з срібною 2.5 мм голівкою. Відходжу від того місця на 7-8 м вище і на першій же проводці в затишку, збоку від бурляки характерна форелева покльовка, кілька секунд боротьби і… схід. Знову спрацювала маленька шоколадка. За 20 хв проходжу ще трохи річки і бачу хлопців, вони повернулись з розвідки. Вони відразу пропонують їхати вище, там вода швидше очищається. Я ж показую фото, розповідаю ситуацію. Рибка є і вона голодна – значить лишаємось. До слова, річка мутна через розробку нової рани Карпат. Лісівники рубають нову ділянку. Розробляти її будуть аж до осені, а отже і вода буде потерпати від цього ще не мало. Каміння в ріці покрите шаром мулу від того мутняку, який спускається по ріці… Але не будемо про наболіле.Ми з Віктором рушаємо вверх по річці, а Орест з Арсеном вниз. Вітя майже відразу ловить форельку вище того місця де рибалив я. Згодом має схід, покльовка за каменем вверх по течії, миттєво переміщається вниз метрів на 4-5 і ховається в глибині бурла під каменем. Він заходить в ту бурляку куди майнула рибка, але там уже нікого немає. Майже одночасно добираємось до цікавого місця. Досить довга та глибока яма з прогонами та «квартирами» вздовж струменю. Вона відразу проявила себе. Форель у Віктора і ще один пирик до 30 см у мене. Обидвоє взяли на зеленого бокоплава, у мене знову на розвороті німфи. Стаю вище і ловлю манюньку форельну, проте на шоколадку на 12 номері і теж з срібною голівкою. Загалом я мав ще 2 покльовки і один хороший схід, а Вітя – одненький схід і одну форельку в плюсі.На обіді вже навіть і їсти не хотілось. Швиденько поповнюю запаси мух і нашвидкуруч перехопивши знову у воду. Під час обіду Орест зв’язав декілька мух, на які йому вдень вдалось з одного місця припаркувати близько 10 харіусів розміром 20-25 см. Відповідно і у наших флайбоксах з’явилось кілька схожих. Та муха і дала мені одну єдину результативну клюваку за вечір. Як виявилось непогано працювала муха з срібною головкою та шартрезним тораксом, бо всі мої а-ля Орест покінчались, то ще одне спрацювання було на німфу з такими ж характеристиками. В ямі за бурлякою зупинка німфи, підсічка, біля 5 серйозних жимів і прикрий схід….Вечір. М’ясо. І пов’язухи, пов’язухи, пов’язухи… Пішов дощ, сховались в палатку, взяли ліхтарик і далі в’язали. В останній день я вирішив спуститись вниз по ріці, але пройшовши метрів 300 повернувся назад, тому що більшість місць придатних  для якісної проводки розташовувались  так, що постійно давали тінь на воду. Віктор з Орестом пішли по дорозі набагато вище і почали спускатись до табору.За той ранок вдалось здобути тільки один схід і найважливішу для мене покльовку за всю поїздку. Знову нижче бурлячої води в затінку десь з 10-ої проводки сіла ВОНА. Боролась дуже достойно, декілька хвилин і метрів 10 вниз по течії…

Автор: Антон Лисиця (Рівне), спеціально для Блогу двох мухарів
Фото автора

Як і годиться, в четвер ввечері, після роботи, слід було кудись чкурнути, або трохи розвіятися і помочити ноги в прохолодній воді.
Місце те саме – передгірна річка, де можна половити кленика чи харіуса, що кому до вподоби. А взагалі, як на мене, це ідеальне місце для початківців, які хочуть зрозуміти специфіку нахлисту. Допоможе в цьому бистрянка та верховодка.
Їх там просто неймовірна кількість, тому зловити більшу рибу не так вже й просто. Дрібнота просто не дає харіусу шансу, суттєво переважаючи в кількості. Поки Олег і Геник розкладалися, я вже стояв на перекаті. Перші п’ять проводок принесли мені п’ять бистрянок. У спробі знайти щось інше я трішки спустився до кінця перекату, де було глибше.
Бистрянка продовжувала ловитися на все підряд, але запеленгувати харіуса таки вдалося.
Я помітив, як він вискочив на підвісну муху, яка при потребі могла бути або мокрою або сухою. За кілька хвилин інший харіус стрибнув на муху на початку проводки. Щось почало смикати і в Геника, який стояв напроти мене.
І після енної проводки, харіус таки упіймався. Не на суху, а на зеленого бокоплава… Куди ж без нього.В цей же час Геник наколов свого пиря. А коли підійшов Олег, який спіймав невеличкого голавлика, я запропонував піднятися трішки вище, до іншого перекату.
Туди ми й рушили, правда, Геник одразу ж знайшов якесь нове плесо, що принесло йому чотири харіуси. Ми ж з Олегом відбивалися від комарів та бистрянки, яка відчайдушно атакувала як німфи, так і сухі. У підсумку, нічого цікавого не зловили. Тоді ж вилетіли волохокрильці, які почали паруватися і залітати в носа і в вуха. Неприємне видовище, словом. Хлопці залишилися вгорі, я ж трохи спустився до низу і зробив кілька закидів на мокру мушку – суху вже б і так не побачив, бо темніло. Та й виходів риби помітно також не було.
На тихій воді мушку взяв голавлик, який і закрив четвергову програму. Це не Сян, звісно, але що поробиш. Доводиться повертатися до наших реалій. Ех…

PS Половина фоток від Gennadicus

Дуже красивий і цікавий телесюжет підготували хлопці з Харкова, які були на семінарі Strike-2013. Є нагода ще раз згадати ці приємні дні, проведені в дружній компанії, а також показати тим, хто лише думає про те, щоб почати займатися нахлистом.

До вашої уваги попередній список учасників майбутнього чемпіонату України з нахлисту, який відбудеться на річці Опір з 9 по 11 серпня. Наголошую, що список попередній. Більшість людей точно приїде, деякі наразі вагаються. Якщо хтось хоче забрати або внести себе в список – пишіть в коментарі. Було б добре, якби ви підтверджували свою участь, щоб ми резервували територію і домовлялися за харчування.

1. Максим Кусакін (Львів)
2. Степан Чех (Мукачево, Закарпатська область)
3. Сергій Іщенко (Мукачево, Мукачево, Закарпатська область)
4. Андрій Коваль (В. Синевидне, Львівська область)
5. Ганна Савицька (Львів)
6. Геннадій Головко (Львів)
7. Ростислав Ящишин (Львів)
8. Євген Федоренко (Київ)
9. Єгор Бабич (Луганськ)
10. Мирон Федорович (Самбір, Львівська область)
11. Руслан Пугач (Київ)
12. Орест Дейнека (Харків)
13. Арсен Грабчук (Львів)
14. Дмитро Голенков (Львів)
15. Олег Степаненко (Львів)
16. Ян Подшибякін (Херсон)
17. Володимир Романенко (Пирятин, Полтавська область)
18. Міловський Олександр (Львів)
19. Володимир Нємцев (Чернівці)
20. Дмитро Петруняк (Івано-Франківськ)
    
    Виділені люди вже точно погодилися на участь. Невиділені поки не підтвердили свою участь або наразі вагаються.

Шановні друзі-нахлистовики. В екстреному порядку організатори чергового чемпіонату України з нахлисту вирішили змінити місце дислокації змагань. Зважаючи на те, що річка Свіча у цю мить потерпає від Камазів, які тривожать її спокій та чистоту, готуючись до того, щоб вирубати ще шмат гір, проведення змагань неподалік Мислівки видається нереальним. На учасників чекає перманентний «мутняк». Саме тому цьогорічний чемпіонат України відбудеться на річці Опір, у Сколівському районі Львівської області.Якщо хтось засмутився з цього приводу, то спробую усіх заспокоїти. На це є кілька причин.

По-перше, учасникам не доведеться матюкатися у дорозі, а потім ремонтувати свої авто. Траса чиста і рівна, ям нема. Доїзд до бази трохи гірший, але все ж кращий, аніж від Стрия до Мислівки. Та й їхати від траси до бази дві хвилини.По-друге, учасники зможуть вибрати оптимальний для себе варіант проживання. На базі (http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/sk/kamyanka/hotels/karpaty/) є зручні, можна навіть сказати, комфортабельні номери по 50-70 гривень, є і трохи простіші, трикутні будиночки зі спартанськими умовами по 20 гривень. Хто хоче ставити намет – без проблем. 4 гривні з намету на території або безкоштовно за нею, на березі річки. Знову ж таки, хто хоче спати по-королівськи, то неподалік є дорогі готелі типу «Святослав» чи «Едельвейс». Кожному своє.

По-третє, на базі є приміщення для схованки від дощу, а також місця для в’язання мух. Є також озеро, де можна повправлятися у кастингу.По-четверте, з харчуванням не буде жодних проблем. Я не раз проживав у цих краях, і можу запевнити, що грибна юшка, яку тут готують – найкраща у світі, а коштує вона сущі копійки. Це саме стосується і всього іншого. Отже, вечеря за організаторами, а обід можна замовити або приготувати самому. Знову ж таки є вибір – їсти на базі, їсти в статусі зеленого туриста, готувати самому або сидіти на дієті.По-п’яте, річка Опір дуже мальовнича і цікава для нахлистовика. Там живуть форель, харіус, райдужка, марена, голавль, єлець, подуст (пам’ятаємо про те, що ловити можна лише на гачки без борідок, рибу брати в підсак і одразу ж відпускати назад у річку). Зловити рибу там не становить проблеми навіть для початківця. Єдина проблема, це стан річки. У випадку дощу вона не буде чиститися так швидко, як Свіча, але від цього не застрахуєшся. Тому ласкаво просимо на Опір. Усі числа, дати і все інше залишається без змін. В четвер ввечері можна вже приїздити і розкладатися. Рибалити можна буде на домашньому пулі, просто біля бази. Зауважую, що річка Кам’янка, а також ріка Опір вище впадіння Кам’янки належать до заповідника, тому ловити рибу там не можна.Щодо логістики, то зі Львова можна буде добратися досить просто. На вокзалі сідаєте на будь-яку маршрутку що їде до Стрия. Там же пересідаєте на маршрутку до Сколе. Виходити треба на зупинці Дубина (поворот на Кам’янку). Не помиліться, у Дубині дві зупинки. Вам потрібна друга. Інший варіант – на приміському вокзалі ходять прямі маршрутки Львів – Сколе. Їдете 2,5 години до Дубини.

У цих краях дуже красиво. Я переконаний, що усім сподобається, тому не вагайтеся! Пакуйте тубуси і рюкзаки – вперед в Карпати, на чемпіонат!