Блог двох мухарів

Архив за год: 2013

Насправді важко бути у кінці, не тому що заздрісно, а тому що сам себе клянеш… А ще є таке поняття – спортивна удача і добрий пул. Перед триденною поїздкою все шкереберть, як і завжди: вдома всі не дуже задоволені, що тато їде у чергову подорож, останній місяць на роботі теж дав певне емоційне навантаження, і, як я завжди кажу усім моїм знайомим (які лише раз у році бувають у горах чи рибалці та аргументують, що на це немає часу), що це не проблема. Сів, поїхав, і за дві години ти вже на місці… це ж майже нічого. Не згодні?! То сидіть на дупі у хаті та розважайтесь, йдучи у суботу на базар та миючи підлоги – це ваше добровільне рабство!!! Я такі речі намагаюсь роботи протягом тижня, а на вихідних забувати про рутину.Я планував вирушати ще у середу, але з роботи не відпустили, тому домовились, що у четвер, о 16:00 завершую всі «таски» і йду! Лише за півгодини зміг добратися до хати, загнати авто на стоянку, і спробувати вибігти до банкомату, але тільки-но вийшов, на мене вже чекали Мирон та Саша. Оскільки попередньої ночі я вдома не ночував, то й речі були розкидані хто-зна-де. Я попрохав 15 хв на збори… Нарешті, здається, узяв усе, навіть прихопив теплий одяг (згідно з прогнозом на суботу). Ну що, з Богом, поїхали!База «Карпати» асоціюється далеко не з гіперкомфортними умовами – це радше старий совдепівський табір, у якому збираються сучасні «піонери». Оскільки я буваю там часто, то кого тільки не бачив: сектантів, будистів, просто покидьків, звичайні виховані сім’ї і т.д. А ще півроку тому довідався, що на базі буде перебувати група спортсменів айкідо із сенсеєм С. Козловським – моїм давнім приятелем, добрим майстром, цікавою людиною і нахлистовиком. Також з теплотою згадую, як пару років тому виспався на цій базі. Може комусь це важко збагнути, але я маю постійне недосипання, а тоді просто ліг і виспався.Все вищезгадане  ми жваво обговорили дорогою, і прийняли рішення не дуже рватись на «ударну п’янку», бо це могло закінчитись важко. Отже, спочатку їдем порибалити на р. Стрий, а потім вже орієнтуватимемось по ситуації. Приїхали на «козирне» місце, але вступивши в воду, стало зрозуміло, що цільової риби тут бути не може… Пройшли 3 прекрасні перекати, я навіть відчув себе чемпіоном, але по бистрянці, а Мирон знайшов декількох голавликів. Це не дуже тішило. Ночувати на березі ріки бажання не було, тому пропоную їхати у с.Коростів, у файну сучасну їдальню, та після вечері приєднатися до нахлистової «сім’ї».У їдальні ми беремо смачну і здорову українську їжу, стограм, пиво. З апетитом їмо та вирушаємо на базу: там вже більшість наших. Вже можна було гукати немов С. Кузьмінській на концерті: «Львів є, Чернівці є, Івано-Франківськ є, Ужгород є, Мукачево є, Київ є, Красний луч є, Нікополь є, Полтава є, Харків є, Херсон є? Всьо чотко!!».Перша, друга, третя… Алкоголічного настрою не було – настільки добре спілкувалося! Орко, як завжди, співав вже усім відомі пісні, тому ми знаємо як згуртовано лалайкати «тихую») В той самий час, десь збоку від нас, якісь дітлахи із церковного гуртку пускали повітряні ліхтарики. Як тільки побачив, то відразу рвонув туди. Не знаю, яка сила втримала їх не обматюкати, а культурно висловитися і поспілкуватися із старшим, який до того ж виявився священником. Дітям пояснили, що за такої сухої спекотної погоди небезпечно робити подібні речі…Нам дуже поталанило, що поселилися з Богданом, Сашком і Габі. Годі й казати – чудові люди, прекрасне спілкування, організація ранків і обідів, миття посуди. Все ідеально! Першого ж вечора побачилися і з головою айкідо — Сашею, він запросив мене трішки до себе: учні жили у номерах, а він поруч у лісі.  Приходжу у його табір, а там його приятель, що знається на школі виживання та мамонт-сенбернар Рікай, який важить 95 кг. Ми вже давно не бачилися, всього не перекажеш і не послухаєш за такий короткий час… Бесіда тривала майже до 4-ї ранку, а жеребкування буде вже у 7-й. Пригадую вислів мого нахлистового сенсея І.Тяпкіна «Виспемось у гробу», і спокійно засинаю.Опір – гірська ріка, де я вперше закинув мушку у прекрасні бистрини, де вживу познайомився з друзями – Сколівським та Поплавком, де зловив свого першого харіуса. Подейкують, що форель у цю ріку завіз лісничий ще за Австро-Угорщини. Сама назва Опір втілює у собі могутню енергію протистояння усьому злому, наче заклинання білого карпатського мольфара. І як його б не нищили власники туристичних баз, самі туристи та браконьєри – ріка живе і не залишає нікого байдужим. Чим важче пресують Опір – тим сильніше він протистоїть (3-тій закон Ньтона). Тому не кривдіть цю ріку, як і інші. Не залишайте сміття та недопалки на її берегах!Ростик вже написав офіційний звіт, тому, як завжди, зосереджусь на особистих спостереженнях та переживаннях. На жеребкуванні потай мрію, щоб бути суддею у першому турі, бо стан здоровя украй «важкий». Таки пощастило, буду судити Рулю: пул у нас непоганий, а по сусідству Арсен судитиме Сашка. Кличу його на стик пулів і ми собі дві години теревенимо. Тим часом у Рулі незлий результат: 2 голавлика і форель, у Сколівського нуль (один голавль), бо зле місце (я вже його туди якось приводив і він мене за це трішки «забакланив»). По закінченню туру всі збираються  на базі з протоколами, обговорюють. Як виявилось, пули на другий етап не були визначені, тому Дмитро Петруняк запрошує мене, Єгора, Діму та Олега йти займатись цим. Розмітка пулів проходила дуже суперечливо, адже було багато відверто безперспективних місць, і ми були змушені робити великі «буферні» зони, сваритися, радитись, сміятися та час від часу – купатись. Гадаю, що 10 пулів ми розтягнули аж на 4,5 км, туди і назад – приблизно 9 км. Уявіть, які ми повернулися на базу, у цю спеку, а я ще був і у вейдерсах. Тому завалилися після цього спати майже до наступного жеребкування.Перед жеребкуванням вигукую: «Бажаю щоб вам потрапив 20-й пул!» (найвіддаленіший). Це щастя випадає Ростику – він був готовий мене з’їсти)). А мені дістається вечірній пул під номером 15. Забігаючи наперед, відверто поганий – жодного перекату і глибокого місця (при температурі води 27+С). Судив мене Руля, а відвіз нас добрий Стьопа. Коли я побачив пул, то в мене все відразу впало… втім, ходив та робив що міг. Потім побачив рибу, яка простувала нижче – це була підуства. Одну мені вдалося забагрити, але до підсаку не дотяг. Ще зловив бистрянку, і мої дві години минули з нулем, і без жодного шансу на якийсь позитивний результат. Наступного дня там ловив Орест, температура води трохи впала, і йому вдалось видурити голавлика.У решти хлопців були кращі результати. Та і добре, спорт є спорт. Зате вечором поїхали до Сколе, набрали пива, закуски, зробили із пацанами поляну та весело собі відпочили. Наступного ранку мені випадає пул, який я не знаю, бо не розмічав. Але побачивши його зрадів, бо він був відверто класний – із перекатами, глибокими місцями. Тішила й температура води — 20+С. Тепер все залежало від мене! Основний флайбокс я не взяв, але мав з собою десь 500 мух, тому не міг пропасти. Мушу відразу «забакланити» розчин від Лун для сухих мушок – мушки стають як після меду. Мій улюблений елк-хаір кадіс був подібний на щось липке і огидне. Тим не менше, на 20-й хвилині лапаю першого «тималуса»! Потім довге затишшя, і на останніх хвилинах – ще двох. Ура!! Так радію не через те, що займу перше місце у другій десятці, а тому що я не перший із кінця!! Ура!!! Після туру приходжу на базу, наспівуючи улюблені пісні…Що ми робили цілий день до вечора – не пам’ятаю, швидше за все просто жили! Погодка була загадковою – десь гриміло, небо посіріло, обдумуємо чи взагалі є сенс виходити на пули, зважаючи на блискавки. Бажаю собі бути суддєю на 10-му (найближчому пулі) і ця думка… матеріалізується. Знову судитиму Рулю – карма! Ми йдемо не за годину-півтори, як решта, а за 30 хв. Позичаю собі стільчик і йду відпочивати на пул. Біля нас, у буферній зоні був мій послідовник по польським німфам – Діма Нємцов, трошки з ним покидали та поспілкувалися.Руля почав свою боротьбу на пулі дуже динамічно, навіть дещо нестримано, але із жагою до перемоги. Втім, майже півтори години риба йому не давалася, хоч пул був перспективний. Потім нарешті підбирає суху і ловить харіуса, а коли залишається 10 хв, йому вдається зловити ще трьох!!! Молодець!!! Все, по регламенту ЧУ можна вважати закінченим, і ми повертаємось на базу перші, де зустрічаємо Дімона П, який повідомляє, що до нас йде брудна і дуже висока вода. Слабко в то віриться, йдемо переконатися… а ріка вже мутна і дуже висока, хоча ще 5 хв тому була зовсім інша картина. Дав нам Бог відловитися!!! Мій протокол не порожній, але за хвилин сорок вже всі учасники у таборі із купою вражень, дискусій. Єгор розповідає як він ловив підуству, голавлів – результати шикарні.
Наш Діма (Гуру) ловить плямистого монстра… не вірю – Женя показує фотку – офігіваю. Але коли мені показали протокол Стьопиних результатів я притих: 22 бали. Це беззаперечна перемога, навіть нема що вираховувати та про щось сперечатись! За годинку нам оголосили результат: 1. Степан 2. Єгорко 3. Діма.Я розділив місце практично із Ростиком, але він швидше за мене злапав рибу, тому він 10-й, а я 11-й. Спорт, пули – спрага змагатися, тому маю надію, що ми скоро зустрінемось на наступних змаганнях по сухій мушці!!!

Дякую всім за чудову компанію, гостину!Сколівського вітаємо із новим нахлистовичком, і, як виявилось, мене попросили за кума, отже ми ще і породичаємось тепер офіційно!!!

ПС. Використано фото Дмитра Голенкова, Євгена Федоренка та Ростислава Ящишина

Кожна карпатська річка особлива. На кожній річці риба поводиться по-своєму, має оригінальні вподобання та смаки. Отже і мухи на кожну річку треба мати відповідні. За тиждень до початку чергового чемпіонату України з нахлисту, усі готувалися до Свічі. Громом серед ясного неба став дзвінок від Дмитра Петруняка – головного організатора таких змагань. За його словами, ситуація на Свічі геть катастрофічна – вище запланованого місця проведення готують ліс до вирубки, відповідно, річка стала дорогою для вантажівок. У терміновому порядку слід було щось змінювати.Часу було мало, але все ж одна ідея у нас зі Сколівським визріла. Чому б не провести змагання на річці Опір, розбивши табір на базі «Карпати»? Місця там достатньо, умови на будь-який смак, а сама річка багата на різноманітну рибу. Особливих заперечень від учасників не було, директор бази погодився прийняти 25-30 людей, віддавши їм трикутні будиночки з зручними ліжками, матрацами та всім необхідним. Хто хотів міг жити в наметах чи навіть в авто.Мій будильник задзеленькав о 4-ій ранку в п’ятницю. В цю ж мить прокинулися також Ганна (Юра обіцяв приїхати трохи згодом, після роботи) і Арсен. Уже за півгодини вони допомогли спакувати манатки і втиснути мене на заднє сидіння. Хоча загалом їхалося доволі комфортно. По суті, ми були останніми – усі інші учасники чекали на жеребівку. Хоча, ми все ж були передостанніми, адже по дорозі обігнали Сколівського, який ритмічно крутив педалі.Нарешті бачу друзів і знайомих, які приїхали зі Сходу і Центру нашої держави. Одразу ж відчуваю, що потрапив у казанок, де варяться такі ж вар’яти, як і я сам. Наразі з машини нічого не витягали, адже відповідно до жеребкування, я мав судити Діму Голенкова на одному з дальніх верхніх пулів.
Я навіть не перевдягався, просто закинув в кишеню банку пива і пішов оглядати ситуацію.
Річка катастрофічно мала, води мало. Однак вона була чистою, що давало оптимізму. Загалом Діма відловився непогано – два харіуси і два голавлі.
У підсумку це 6 балів. У Стьопи Чеха, який ловив поруч, ситуація трохи краща – 4 харіуси і купа сходів. Сашко (Борода) не упіймав нічого, Руслан Пугач видурив форельку та кілька голавликів. Єгор з Луганська також упіймав клеників, а також парочку харіусів. Макс і Ганна, на жаль, не зловили нічого, а Сколівський спромігся дістати лише одного голавля.
І це на рідній річці… Все ж риба ловилася, але треба було її знайти і переконати вхопити муху.На вечір вже мені треба було ловити. Доля визначила 20-ий пул, який знаходився за 4 кілометри від бази, униз по течії. Я дуже сподівався, що людей там не буде, але коли ми з Єгором продерлися повз хащі борщовика, який попік нам ноги, то посеред річки, на острівку, побачили ниву, мужика і двох голих німф, які засмагали на матрациках. А ще лабала якась дурнувата музика. Ми підійшли, вибачилися за турботу і прояснили ситуацію зі змаганнями. Хлопець виявився адекватним, тому сказав, що за 20 хвилин поїде зі своїми німфами засмагати в інше глухе місце. Тим часом я обдивився пул. І він мене, чесно кажучи, не вразив. Мілкий зливчик, озеро, ще один злив, невелика заглибина. Оце й усе, якщо не брати до уваги, що все дно було поросле травою. У підсумку я упіймав 30 бистрянок, не дотягнув одного непоганого харіуса і все. Перепробував різні варіанти з мухами, але це, на жаль, нічого не дало.Комусь пощастило більше. І з рибою, і з місцями. Арсен взагалі показав рівень і клас: 5 голавлів і 5 харіусів. Усе на суху. І це при тому, що він займається нахлистом лише півроку. А Женя Федоренко спіймав подуста і марену… Взагалі, за його словами, на пулі була лиш ямка, де стояла крупна біла риба. Натомість, харіусом там і не пахло. Уперше, участь в змаганнях брав і Дмитро Петруняк: він упіймав кілька харіусів і голавлів. Таким чином, перед другим ігровим днем, шанси на чемпіонство зберігали усі, за винятком лише тих, хто не зловив нічого. Як відомо, на нахлистових змаганнях насамперед цінується стабільність.У суботу зранку мені довелося ловити на 4-му верхньому пулі, а судити мене мав Діма Голенков. Поруч ловив Арсен. Він мав шалені шанси на чемпіонство, справа була за малим – йому треба було зловити бодай щось. Цього разу до пулу я не мав претензій – є кілька дрібних перекатиків, є сяка-така ямка, є місця для голавлів.
Словом, ловити можна. У п’ятницю Єгор зловив тут кілька харіусів. Однак мені ловилася бистрянка. Одна з них виявилася харіусом, розміром з мізинець. Але коли я закинув його в підсак, то рибка втекла крізь отвори. Залишалося лише сміятися. Все ж трьох харіусів я виманив. Останнього, до слова, узяв на мокру, о 9:59 – за кілька секунд до фінального свистка.
Шість балів – непогано, звісно, але зважаючи на попередні результати, нічого особливого мені не світило. По шість балів зранку набрали також Діма Петруняк та Макс. А от Арсен усі шанси на золото втратив – на превеликий жаль, він не впіймав геть нічого… Усе найцікавіше мало відбутися ввечері наступного дня. Я дуже хотів, щоб сильному нахлистовику випав 20-ий пул. Я б перевірив – чи справді він «мертвий» чи у мене руки криві. От і претендент був адекватний – Сколівський. Але зважаючи на те, що він забирав з роддому свого малюка, прийти на змагання не зміг. Так що питання залишилося без відповіді.А судити мені довелося Степана Чеха. Коли я побачив його пул, то одразу ж привітав з чемпіонством. Для золота йому треба було зловити мінімум трьох харіусів. А на цьому шикарному перекаті їх, очевидно, було значно більше. Степан зловив 11 штук, словом, сумнівів та інтриги вже бути не могло. Правда, Єгор теж непогано відловився. У нього був весь набір: харіуси, марени, подусти, голавлі. Словом, просто красень.
Класно виступив і Діма Голенков, який виманив з ями красуню-форельку, що розлякала своїм шумом весь пул. Таким чином, за нехитрими підрахунками, перше місце справедливо і заслужено дісталося Стьопі Чеху, який повіз додому ексклюзивну вудку. Єгор знову повіз додому медальку, правда, срібну. А Діма Голенков став третім. Але задоволеними залишилися усі. Комусь просто більше пощастило, а комусь менше. Усе залежало від того, яку карту підготувала для тебе доля.

ПС. Це коротенький звітик, без аналізу та моїх думок. Детальнішу статтю я підготую для журналу, після чого опублікую її на блозі.

Використано фото: автора, Євгена Федоренка та Дмитра Голенкова

Шановні друзі! Попри усі кілометри, які довелося учасникам подолати на шляху до річки Опір, попри усі капризи погоди, а також руки тих, хто розмічав пули (!!!), особливо, 20-ий, чемпіонат України з нахлисту пройшов успішно. Мабуть, усі учасники були задоволені – місця вистачило усім, умови були цілком адекватними, річка чиста, різноманітна риба ловилася. Одним словом, свято вдалося. Поки готуються фото та тексти, дозвольте ознайомити вас з результатами змагань і привітати нового чемпіона – Чеха Степана, який довів, що є справді найсильнішим нахлистовиком-практиком в Україні. УРА! 

1. Чех Степан (Мукачево, Закарпатська область)
2. Бабич Єгор (Красний Луч, Луганська область)
3. Голенков Дмитро (Львів)
4. Пугач Руслан (Київ)
5. Петруняк Дмитро (Івано-Франківськ)
6. Грабчук Арсен (Львів)
7. Степаненко Олег (Львів)
8. Подшибякін Ян (Херсон)
9. Федорович Мирон (Самбір, Львівська область)
10. Ящишин Ростислав (Львів)
11. Кусакін Максим (Львів)
12. Дейнека Орест (Харків)
13. Немцев Володимир (Чернівці)
14. Міловський Олександр (Львів)
15. Федоренко Євген (Київ)
16. Савицька Ганна (Львів)
17. Коваль Андрій (В. Синевидне, Львівська область)
18. // 19 Романенко Володимир (Пирятин, Полтавська область)/ Іщенко Сергій (Мукачево, Закарпатська область)

Шановні друзі! Як ви знаєте, через форс-мажорні обставини, організатори були змушені перенести змагання зі Свічі на Опір. Як завжди, організатори забезпечували учасникам вечерю, але цього разу так зробити не вдасться. Зважаючи на це, організатори прийняли рішення внести зміни до стартових внесків учасників. Отже, змагання для учасників коштуватимуть 200 гривень, а гості зможуть взяти участь в чемпіонаті абсолютно безкоштовно. Одначе, харчуватися усі будуть змушені власними силами. Зрештою, це не проблема. Поблизу, у Сколе, є і супермаркети, і ресторани, і кафе з місцевою кухнею. Гадаю, що можна буде на місці домовитися і з місцевими мешканцями. На жаль, поставити цей процес на конвеєр не вдасться, адже готувати на 30 людей буде доволі проблематично.

Ще одне питання, яке наразі залишається невирішеним, стосується видового складу риб, які брались би до заліку. Є дві пропозиції. Перша: форель струмкова і райдужна, голець американський – 3 бали; харіус європейський – 2 бали; марена, головень, підуства, єлець – 1 бал. Друга: форель струмкова і райдужна, голець американський – 3 бали; харіус європейський – 2 бали. Я гадаю, що буде справедливо, коли учасники методом голосування визначать який варіант буде оптимальний.

Також звертаю вашу увагу на те, що відбулися зміни зі списком учасників. Так, досвідчені нахлистовики Геннадій Головко та Hudz зі Львова повідомили, що не зможуть взяти участь в змаганнях. Тим часом до переліку учасників долучився Нестор Мицак з Болехова. Роль головного арбітра виконає усіма нами шанований Олександр Каплун з Харкова.

НАЙСВІЖІША ІНФОРМАЦІЯ! В АНДРІЯ КОВАЛЯ (СКОЛІВСЬКИЙ) ЩОЙНО НАРОДИВСЯ СИН! ВІТАЄМО МОЛОДОГО БАТЬКА І ЧЕКАЄМО НА ЗМАГАННЯХ. ЄДИНЕ, ВІН ПРОСИВ ДАТИ ЙОМУ МОЖЛИВІСТЬ ВЗЯТИ УЧАСТЬ В РАНКОВОМУ ЕТАПІ, ЗВАЖАЮЧИ НА СІМЕЙНІ ОБСТАВИНИ. ДУМАЮ, ЩО НІХТО НЕ БУДЕ МАТИ ЗАПЕРЕЧЕНЬ. ТАКИМ ЧИНОМ, ВІН СТАВ 20, І, СХОЖЕ, ОСТАННІМ УЧАСНИКОМ ЧЕМПІОНАТУ УКРАЇНИ З НАХЛИСТУ.

Наразі до участі в змаганнях зареєструвалося 20 учасників:

1. Максим Кусакін (Львів)
2. Степан Чех (Мукачево, Закарпатська область)
3. Ганна Савицька (Львів)
4. Нестор Мицак (Болехів, Івано-Франківська область)
5. Ростислав Ящишин (Львів)
6. Євген Федоренко (Київ)
7. Єгор Бабич (Луганськ)
8. Мирон Федорович (Самбір, Львівська область)
9. Руслан Пугач (Київ)
10. Орест Дейнека (Харків)
11. Арсен Грабчук (Львів)
12. Дмитро Голенков (Львів)
13. Олег Степаненко (Львів)
14. Ян Подшибякін (Херсон)
15. Володимир Романенко (Пирятин, Полтавська область)
16. Володимир Нємцев (Чернівці)
17. Дмитро Петруняк (Івано-Франківськ)
18. Сергій Іщенко (Мукачево, Закарпатська область)
19. Олександр Міловський (Львів)20. Андрій Коваль (с. Верхнє Синевидне, Львівська область)

Завдяки Hudz ми маємо можливість оцінити ситуацію з рікою Опір, де в п”ятницю розпочнеться черговий чемпіонат України. Видно, що рівень води низький, але не критичний. Добре й те, що вода чиста, що останнім часом було великою рідкістю. Щодо людей, то вони є, але найбільший наплив людей передбачається на неділю, що нам вже не загрожує. До того ж, на суботу передають дощ, що взагалі було б ідеально. Словом, якось будемо. І ще, треба добровольці, які допоможуть в четвер Дмитру Петруняку розмітити верхні і нижні пули. Що ж, до зустрічі на базі. Якщо в когось є якісь запитання щодо логістики – то дзвоніть або пишіть.
Фото: Hudz