За кілька днів до Нового року ми з Сашком (Борода) вирішили трішки розім’яти кістки і вискочити в гори. Погода обіцяла блакитне небо і +7. Для кінця грудня це просто казка, тож нічого не мало нам завадити зловити по кілька харіусів, а може й пстружків, якщо повезе.
Обране нами місце усім добре відоме. Власне, ми вирішили нічого не вигадувати, а поїхати туди, де все знайоме. Однак, як виявилося, річка не була чистою.
Навіть не знаю, що має трапитися, аби вона нарешті очистилася від перманентного бруду. Чи то колір води чи ще якісь невідомі для нас причини, але за кілька годин у нас на двох не було й натяку на клювання.
Зважаючи на це ми вирішили переїхати на іншу річку, яка мала бути точно чистою.
І справді, ріка манила до себе прозорими хвильками.
Не лякало нас і те, що вода була вища, аніж зазвичай. Ми сподівалися, що тут точно вдасться щось зловити. Але помилилися. Не зловили ані тут, ані на іншій локації.
Ми перепробували величезну кількість мух, різних типів та розмірів, але за цілий день так і не побачили жодного хвоста. Але якогось жалю не було – ми гарно провели час, а як пообідали…
Домашній хліб з салом і цибулькою, мариновані дикі оливки, шмат доброї ковбаси, чай з липи і вишнева наливка. Споживаючи ці смаколики на березі річки ми й забули про те, що цього разу Карпати не подарували нам жодної риби….

Фото автора та Сашка Міловського

Цікавий нахлист