Місце: між Свалявою і Воловцем, у чорта на ріжечках

Річка: самі вгадайте

Час: вівторок, 17 червня, 22:21

Стан нахлистового задоволення: відмінний

Стан алкогольного оп’яніння: аналогічний

Телефонний зв’язок: відсутній

Ото, знаєте, завжди було цікаво, як воно, писати на блог, коли голова забита мільйоном думок, а крім того сам автор перебуває в стані алкогольного оп’яніння, що насправді, буває украй рідко. Сидимо ми з Юрою біс знати де, на березі чудесної карпатської річки.  Вже темно, пальці клацають по клавішах ноутбука виключно на автоматі. Якщо будуть якісь гарбилі – то вже вибачайте. 

Сьогодні вівторок, і третій день нашого перебування на ріці. Ми удвох, більше ні душі нема. Це саме те, чого ми й хотіли – втекти від цивілізації, щоб не бачити кілька днів нікого, окрім форелі і харіуса. Я в дзеркало не дивився вже три дні)))). Словом, тут у нас весело. Наші сусіди – два маленькі вужики, невелика лісова гадюка, жовтобрюхий полоз сантиметрів на 60 і сіро-біла миша, яка сьогодні відкинула копита просто біля нашого намету. Причини з’ясовуються. Ще є хтось, хто стибрив мого білого гриба, якого вирощував поки був малий. Зранку в вівторок гриба не стало.

Окрім того, біля нас живуть смачні білі гриби, яких ми збираємо щоранку з горнятком чаю і кави, коли прокидаємося і готуємося до риболовлі. В понеділок ми їх засмажили із цибулькою, але боюся, я не годен передати вам задоволення від цієї смакоти. Гриби, до слова, букові. За ними ходити далеко не треба – ростуть собі в лісочку, що розділяє наш намет і річку. А це десь метрів 20 не більше.

Тут просто казкова поляна. Нікого нема, ми самі. Коли йдемо рибалити, то навіть не ховаємо речі в машину – і так ніхто не прийде. Рибалимо ми двічі на день – уранці і ввечері, а інший час присвячуємо байдикуванню – в’язанню мух, змаганням на точність і сну. Знали б ви як то кльово завалити о другій годині на матрац, задерти ноги і бачити сни. А сни, скажу я вам, сняться одразу закриєш очі. Причому сниться усякий «бутар»…

Щодо риби, то досить довго нам довелося кусати річку, аж поки ми її не розкусили. До речі, Юра зараз курить кальян, а я пишу. Так от. Як тільки ми приїхали сюди, а то була неділя, в обід, то на ріці біля нас зустріли Віктора зі Сваляви, він же Варік на закарпатському сайті. Ги, цікаво вийшло, я подумав, що то вони браконьєри, а він з товаришем подумали, що браконьєри ми. Ото блін життя. Словом, ми познайомилися, поговорили… я розпитав деталі, отримав корисну інформацію і вирішив ловити чеським способом. Спеціально для цього придбав плетений 40-сантиметровий плетений підлісок від Hends, який дуже сподобався шнуру SANymph. Раніше я не ловив правдивим чеським способом, і лише тут, зрозумів, що він може приносити куди кращий результат, аніж французький метод. Вольфраму тут не місце. Головне, щоб умови були відповідні. Перервуся на паузу – Юра пригостив кальяном.

Гарно. Отож біля нас є яма, там живе хазяїн, який сидить на самому початку ями і пробує все, що котиться йому до писка. Видно, тертий калач, бо не ловиться нам. Щойно ми почали тут ловити, то я його зачепив, харіус в районі 40 сантиметрів, але він мені зійшов і після його лише кусав німфи, але більше не ловився. Трохи нижче сидить усяка риба, яка харчується недоїдками – те, що не припало до душі хазяїну.

Юра тим часом палить програмку ФК «Севастополь». Гарно горить. Словом, про нахлист. Юра освоює француза, я чеха. Виходить по-різному. Сьогодні ввечері було найкраще – я зловив 12 риб: шість форелей і шість харіусів, усі чеським способом. Юра ловив  на суху – одна форель. Зате вчора ввечері він зловив на суху дві форелі, а я ледь втрудив одного харіуса і то в домашній ямі. Зранку риба не дуже активна – ловимо по кілька рибин. Не те, щоб риби не було, просто ми досить довго шукали правильні мухи. Вже зараз можу сказати, що фаворитами є шоколадка, ред-таг, золота Курноцика, класичний фезентейл, маленькі бокоплави зеленого і коричневого кольорів, мокрі роял-вульфи і імітації марч-браунів.

Ще треба зауважити, що річка надзвичайно складна для ходіння і ловіння. Каміння неймовірно слизьке і гостре, пару разів лише дивом не навернувся. Не помагають і шиповані черевики – все одно слизько і важко ходити. Йомайо, Юра кинув в вогонь журнал «Махім» – це все, що нагадувало нам про кращу половину людства…

Трофеїв не було – максимум риба має 27-30 сантиметрів. Досить багато мілкої форелі, а от великої не було. Правда, щось грубе зачепилося мені на ямі, коли я цього не сподівався, але за кілька секунд зійшло. І ще трохи про кулінарію. Ми тут з Юрою створюємо шедеври – бануш з бринзою, смажені білі гриби, молода картопля з салом і м’ясом, салати різні, пиво в банках, а ще на нас чекають ананаси консервовані. Оливки пішли на закуску до горілки – за три дні ми ледь допили пляшку. Словом, ми відпочиваємо як годиться і готуємося до Кубка України, що вже за кілька днів стартує на Опорі. А на цій ріці було б непогано провести чемпіонат України – тут є і гарна галявина, і цікаві місця на ріці, і форель, і харіус.

Час: вівторок, 17 червня, 23:09. Добраніч

ПС. За словами Юри, якщо на Землі є рай, то він десь тут.

Цікавий нахлист