2 січня. Замість того, щоб лежати на канапі і задерти ноги, перемикати канали телевізора, що показує одну й ту саму програму чи упасти писком в миску новорічного салату, ми вирушаємо в гори. Не на лижі, звичайно, а на річку. Очікуємо на невеликий мороз, який все ж не зашкодить нам підловити одного-двох січневих харіусів. Міша кермує, я поруч, позаду Геник з Юрою. Ми з Геником, як завжди, прирікаємося і сперечаємося. Люблю з ним сперечатися…

До гір термометр показує комфортні “мінус один”. Перед горами стало вже “мінус два”. У горах вітер і “мінус три”. А на місці, куди ми прямували вже було “мінус чотири”. Хіба це могло нас зупинити? Швидко монтуємо усе необхідне, дуріємо, фотографуємося і розходимося в різні боки. Ми з Мішою вних по течії, Юра з Геником вверх.
От і перша ямка – обловлюємо її з усіх боків, але риба прогнозовано ігнорує “сирітки”, “прінци”, “чорні” і все інше, що ми підготували. Особливої складності додає природа. До води підступитися важко – береги обліплені не то кригою, не то снігом, не то одним з іншим. Ходити страшно.
Несподівано, моя права нога повністю зникає з поля видимості – провалилася під кригу і бовтається у воді. За мить вже Міша, наче у заповільнених зйомках, опускається перше на одне коліно, потім на інше, потім робить якісь піруети руками. Ми регочемо.
Міша намочив підсак – показує, що з нього стало. “Стояк” – регоче він. Тепер сіткою підсака можна забивати цвяхи.

Тим часом дзвонить Юра. “Я провалився, може Міша відкриє машину?” – каже він. Юра зробив глупість – замість того, щоб взяти вейдерси, він взув якісь мутні зелені лапті. От не можу зрозуміти людей, які літом ловлять в вейдерсах, а на зиму беруть чоботи чи ше якусь біду.
Міша пішов рятувати потопельника, я ж вирішую ще кілька разів кинув в одну яму. Якраз обмерзли мої повідки. Для цього вирішую перевірити одну теорію.
Колись від когось почув, що як обмерзають повідки, то треба змащувати їх гусячим жиром. Ще вдома виклянчав в жінки баночку – вона іноді змащує ноги дитині, як та змерзне на вулиці. Помастив жовтим жирком і повідки вже не замерзали. З іншого боку, вони створили іншу проблему. Тепер мої німфи практично не тонули.
Зважаючи на те, що я ловив на мікронімфи, вони ледь-ледь пробивали водяну плівку, після чого бовталися під поверхнею. Не залишилося іншого вибору – довелося ставити якусь велику німфу на кінець повідків.

Але залишаю яму і йду до Юри – у мене є запасні шкарпетки, штани та інші речі на такий випадок. В Юри теж є, але всяке буває. Всяке сталося – Юра не взяв нічого, причому свідомо, витягнув з сумки і залишив удома. Тому він дав заробити місцевим “гуцулам”, які торгували шкарпетками.
Міша відвіз його в мотель грітися, тож поки я вибирався з заметів, Юри вже не було.
Ми з Мішою вирішуємо троши пройтися до місця, де точно має бути харіус. Але поки ми допленталися, там вже ходив Геник. Ловив на одну здоровенну німфу ще й з величезним мохнатим індикатором.
То справа кожного, сперечатися не варто, але на мою думку, такі індикатори не годяться для конкретних умов. Узимку харіус бере муху дуже акуратно, не кожен навіть французький індикатор, про це повідомить.
На повільній течії Гениковий індикатор, швидше за все, результату не дав би, але судячи по розміру німфи, він очікував на крупну рибу, яка могла б таки його потягнути.
У будь-якому випадку, Геник наразі не мав клювань. Як і ми з Мішою.

Я залишився на ямі. Провалювався, змінював мухи, переходив річку – нічого. Зрештою, до мене прийшов Юра, який вже зігрівся і висохнув. Ми трохи побалакали, подзвонили до Міші з Геником, які були вже за горизонтом і вирішили вертатися. Кава-чай, сало з цибулькою, домашнє вино від Геника і можна їхати в путь-дорогу.
Правда, мої вейдерси примерзли до черевиків – я вирішив не ризикувати, тому сів до авто у повній бойовій готовності. Правда, одягнувся в пакети, щоб не намочити коврики. Десь в районі Стрия пічка зробила свою справу – вейдерси розмерзлися.

Які ж висновки можна зробити? У таку погоду рибалити небезпечно – можна провалитися і трохи поплавати. На рибу розразовувати не доводиться – очевидно, температура води не перевищує двох-трьох градусів, а це замало, щоб вивести харіуса з анабіозу. Тому, якщо прото поїхати в гори і подихати свіжим повітрям – так. Якщо сподіватися на рибу – ні.
Чекаємо відлиги. З новим роком!

Фото автора і Геника

Цікавий нахлист