Пригадую, як тільки починав займатися нахлистом, відчував не так брак інструментів, матеріалів, снастей і тому подібного, як спілкування. Неймовірно хотілося прив’язати когось, хто вже мав певний досвід, до крісла і годинами випитувати його про усе, що цікавило. А цікавило тоді багато. Навіть зараз, після вже начебто багатьох нахлистових років, у мене є брак інформації і потреба спілкуватися з собі подібними. Такі бесіди неймовірно корисні і приносять чергову порцію досвіду. Ніколи не забуду, як потрапив на свій перший семінар – його тоді організовував Макс Кусакін, який привіз на Свічу самого Ігоря Тяпкіна. То був незабутній час, але згодом, коли ми зрушили з мертвої точки, зрозуміли, що можемо і самі чомусь навчити початківців, у чомусь їх переконати і щось показати. Не знаю хто як, але мені приємно ділитися набутим досвідом з тими, хто лише починає йти нахлистовою стежкою. Саме для цього і створюються щорічні семінари від Strike!

На жаль, на відміну від попередніх років, зараз мені на Мізунку приїхати не вдалося – робота закинула до Словенії. Там теж було не погано, але подумки я був на Франківщині, в оточенні людей, які близькі мені по духу…

Цього разу на навчальний семінар приїхало 20 учасників, переважно з центральних та західних регіонів нашої країни. Трохи менше було гостей – тих, хто приїхав просто побути в дружній компанії, порибалити, поговорити і відпочити від міської суєти. Щодо інструкторів, то їх вистачило на всіх. Кожен з тих, хто взявся виконувати не просту місію вже має за своїми плечима близько 10 років нахлистової науки, а це, погодьтеся, не мало. Дмитро Петруняк (він же організатор заходу), Дмитро Голенков, Богдан Цебрик, Іван Повхан, Степан Чех, а також Олексій з Києва – усі вони присвятили багато часу на в’язання мушок та тонкощам закидів.

Традиційно, семінар тривав три дні, а розпочався він у п’ятницю в обід. Інструктори одразу ж взялися до справи – насамперед навчали новачків основним принципам закидів, що, як відомо, є наріжним каменем усієї нахлистової науки. Зважаючи на велику кількість інструкторів, заняття проводилися як на березі (аби риба не спокушала) так і на воді. Опісля – в’язання мух. Тут найбільшою популярністю користувалися, звичайно, закарпатці, які в цьому компоненті просто неперевершені. Їхні німфи і сухарі вже неодноразово демонстрували свою успішність на змаганнях – не дивно, що більшість трофеїв виграють саме представники сонячного Закарпаття.

Коли вже плелися останні мушки, Діма Поплавок зі своїм товаришем Льошою якраз перевіряли на предмет готовності те, що варилося у здоровенному казані. І якими б не були «смачними» фірмові німфи від Івана Повхана і Степана Чеха, учасники семінару щораз частіше поглядали в бік ще смачнішого варива. То був плов. І не просто якийсь там плов, а справжній, запашний, духмяний і неймовірно смачний (жаль, не скуштував, але вірю усім на слово). До плову як в суху землю пішли й п’ять літрів домашньої самогонки від Дмитра Петруняка. Ще одне, за чим можна зітхнувши посумувати. Забава тривала до другої ночі – бракувало лише Ореста Дейнеки з його гітарою, зеленим листям і білими каштанами.

Зранку хтось частувався кавою, хтось чаєм, хтось жадібно ковтав холодну воду, але за кілька хвилин уся бригада вже була готова до продовження роботи. Знову основну увагу новачків прикував до себе кастинг, до якого додалися і бонуси у вигляді дворучників та свічів. Друга половина дня – знову німфи, а також і стрімери від Олексія, який найближчим часом грозить запустити в серійне виробництво перші українські нахлистові вудки, які сам же й складає. Судячи з усього, їхня ціна задовольнить будь-якого новачка. Зрештою, досвідчені нахлистовики також мали можливість перевірити у дії ексклюзивні, але поки що безіменні моделі вудок, і залишилися ними задоволені.

Коли ж субота добігала фінішу, зморений народ намагався занюхати: що ж буде на вечерю. Цього разу Діма з Льошою вирішили побалувати компанію екзотичною шурпою, від якої в усіх аж слинка котилася. Оскільки благородну «петруняківку» вже було спожито, на столі з’явилися різного роду буржуйські трунки типу віскі. А ще, кажуть, житомирське сало було і таке, що забути його смак ніхто не зможе, навіть якби захотів. Компанія сиділа за великими столами під тентом, який таки пригодився – уночі почалася хоч і не довга, але злива, проте заглушити спів таки не змогла.

Екзаменаційний день – неділя. Завдання традиційні – далі і точніше. Інструктори теж змагалися, але поза заліком (кажуть, злий Петруняк знову усіх переміг). Хоча, якщо так піде й далі, то в організатора семінару буде ще більше гідних конкурентів. Справа в тому, що деякі новачки змогли кинути шнура метрів на 15 і це всього лише після двох днів занять! До речі, призи отримували учасники, починаючи з сьомого місця, а фірмові кепки fly-fishing.com.ua на свої голови одягнули всі семінаристи – це подарунок від оргкомітету.

Словом, хто не приїхав – той багато чого пропустив. Добра погода, досить крупна риба, яка ловилася в ріці у вільний від навчання час, смаколики від шеф-кухарів, дружня компанія, корисні уроки – все це було на семінарі і буде ще, вже за рік. А поки новачки пережовували почуте і побачене, обіцяли приїхати і на змагання – хто подивитися, хто себе показати. Приїжджайте, звичайно – у нашому колі всім раді…

На завершення – невеличкий фотозвіт з події. Автори світлин: Алекс Павловський і Дмитро Голенков

Цікавий нахлист