Пули розмічали Дмитро Голенков і Тарас Мороз – зі своїми обов’язками хлопці впоралися цілком адекватно. Хоч мій пул мав метрів 20, але цього було цілком достатньо, щоб зависнути там на пару годин: три широкі і глибокі ями.

Поруч стояв Стьопа Чех, який дивився на сотню метрів свого міляка… Навіть не знаю, кому пощастило більше.

Ловити вирішив двома вудками, з трьома мухами на кожній. Перша вудка – легка трійка TFO довжиною 8,6 футів із словацьким підліском, на легкій котушці Danica. Так звана «амнезія», тобто спеціальна жилка без пам’яті, підходить якраз для делікатної снасті і легких мушок.
Цю вудку я зібрав спеціально для того, щоб обловити прибережну територію дрібними німфами, із вольфрамовими голівками не більше за 2,5 мм. Друга вудка – моя бойова артилерія. Kola Salmon CN довжиною 10,2 фути третього класу із надійною котушкою Pflueger Trion та французьким підліском Camou, що дозволяє пробивати ями доволі важкими німфами.

Щодо самих німф, то я одразу зробив ставку на ред-тагів, розбавивши їх іншими мухами. Але перші хвилин 30 я працював на холостих обертах. Не отримавши жодного удару вирішив змінити тактику – обловити одну ділянку більш скрупульозно. І нарешті отримав чіткий та виразний удар, але реалізувати його не вдалося. Не сходячи з місця продовжив обловлювати цю зону і заробив схід риби – очевидно, в брудній воді вона не змогла як слід вхопити німфу.
Ці маленькі невдачі мене трішки оживили – хоч риба і неактивна, але її можна зловити! І нарешті, після чергової серії проводок, моя вудка зігнулася під напругою харіуса. З виведенням не поспішав, але і не барився – кілька секунд, змах підсака і два бали потрапляють до протоколу!

Харіус узяв, звісно ж, на ред-тага, після чого я відразу змінив усі мухи, поставивши на повідки лише німфи з червоним хвостом, чорним тілом і срібною головою. А зверху, на підвісний повідок, прив’язав сухого ред-тага парашута. Нехай я і не ловлю на суху дуже часто, але не вважаю, що каламутна ріка є серйозною причиною, щоб не використовувати суху мушку.

Розуміючи, що одного харіуса зловить більшість учасників вечірнього етапу, мені довелося докласти максимум зусиль аби зловити ще одну рибу. І вона таки взяла на сухого ред-тага! Взяла впевнено, вистрибнувши з каламутної води! От тепер мені стало на душі спокійно і вже останні хвилини я прочісував ями із добрим настроєм.

На моріжку між пулами мене чекали вже інші учасники.

Стьопа плюнув на свої мілини і у найвищій точці довгого пулу знайшов пару ям, де також виманив двох пирів.
Раділи два Дмитра – Голенков і Петруняк, адже їм вдалося вмовити по форелі.
Петруняк свою форель зловив на ред-тага – хто б сумнівався! Зовсім інший настрій був в Івана Повхана, якому зійшло дві невеликі форельки.
Нічого не спіймав і Олексій Ігнатюк. Таким чином, ми зі Степаном наразі лідирували.

Увечері після етапу я трішки розслабився і, зважаючи на цілу суддівську суботу, вирішив погомоніти в веселій компанії та скуштувати усе, що наливали. А наливали стільки всього різного, що я розумів – завтра буде важкий день.

Цікавий нахлист