Чи правильно ми зафорелювали струмки? Чому варто забрати харіуса з червоної книги? Як на харіуса вплинула літня спека? Чому у нас менше комах, аніж в Польщі? І чому Юрій Гудзь ледь не став нацистом? Про все це і трохи більше ми говорили на зустрічі з заступником директора інституту рибного господарства НААНУ Юрієм Збитівським.

Чого гріха таїти? Напевно, багато хто з нас сумнівався у тому, що науковець, якого Володя Сава віз до нас на зустріч розкаже щось таке про що ми не знали. Більше того, боялися, що він жодного разу не бачив на власні очі ані форелі, ані харіуса, відповідно, ніякої інформації про них не надасть. На щастя, ми помилялися. І після зустрічі, мабуть, багато кому хотілося зустрітися з паном Юрієм знову. І не один раз.

На жаль, у нас не було камери, бо цю двогодинну зустріч я б із задоволенням передивився ще раз, оскільки за такий короткий проміжок часу, голові не вдалося запам’ятати усе, що говорив пан Юрій. Дещо, правда, мені вдалося занотувати.

«Ми вже мали досвід роботи з такими рибами, адже в інституті є окремий відділ вивчення рідкісних видів – форелі струмкової і харіуса. Відповідно, у нас є досвід роботи з ними. Нещодавно ми займалися зарибненням форелі в басейні річки Тиса (тут мається на увазі не саму Тису, а притоки її приток). Господарство «Ішхан», з яким працює інститут, знаходиться в районі Чернівців. Воно відтворює пструга під державні проекти, оскільки струмкова форель не вигідна для промислу. Звичайно, легше розводити райдужну форель, а не струмкову. Зарибнення відбувалося чесно, зі відеозйомками. Варто зауважити, що у струмки відпускали вже відгодовану рибу, яка мала близько 50 грам ваги. Її розмір складав від 10 до 15 сантиметрів. Головне те, що вона вже сама може знаходити собі корм. Без підготовки її запускати не бажано, оскільки спершу рибу треба навчити полювати. Звичайно, через брак великої кількості рибінспекторів, є загроза вилову цієї форелі. Виловлюють її насамперед для того, щоб запустити в приватний ставок. Якщо там є протічна вода, то форель у ставку стає іншою морфою. Тобто стає такою, як на Синевирі – озерною фореллю».

«Ваша ініціатива по запуску форелі є, звичайно, благородною, але… Все залежить від того, в яке середовище потрапляла ця форель. Відсоток її виживання залежить від того, як швидко вона адаптується до корму і чи адаптується взагалі. Риба може банально загинути від голоду, оскільки вона не вміє здобувати собі корм. Якщо ми говоримо про форель, вага якої складає 3 грами, то її смертність дуже висока на періоді адаптації. Старша форель має довший період адаптації і може перейти на інший вид корму, вона може хапати усе, що несе течія. Відсоток виживання залежить від умов, але можна сказати, що 50 – 75 % підготовленої риби виживає. Якщо риба не підготовлена, то вижити може 10%. Важливо також знати різні параметри води. Твердість води з потічка має співпадати із твердістю тієї води, де була вирощена ця риба. Йдеться і про вміст кисню, і про вміст сполук азоту. Якщо ці параметри співпадають, то виживе 50% риби і більше. Якщо не співпадають, то риба може загинути».

«Усе ж, є надія, що мальок прижився у певних місцях, а якась частина повністю адаптувалася. Якщо ми говоримо про басейн річки Опір, то треба сказати, що це форелева річка. Але через біду з рибінспекцією, ми регулярно втрачаємо цінний об’єкт і аборигенний вид. Теперішні наші річки дуже бідні на кормову базу для форелі. І це головний чинник її смертності. Якщо форель не знаходить одноденок у необхідній кількості, то вона змушена сплавлятися нижче. Не тому, що її зносить течія, а тому що вона шукає нові місця для харчування. Якщо риба навчиться здобувати собі інший корм, то вона виживає, а потім піднімається на звичні місця і нагулюється».

«Чому у нас так мало комах, порівняно з Польщею? Тут чітко простежується закономірність між господарськими лісами. На наших річках, якщо паводок агресивний, а він останнім часом завжди агресивний, увесь корм просто перетирається через каміння. Якщо ж добре засадження узлісся на прибережній зоні, тоді вода помірно поступає  у річку, а кормова маса, тобто личинки одноденок і комарів, падають на дно і затримуються там. Їм вдається зберегтися і не змиватися. У таких річках є хороша кормова база і багато комах. Коли нема личинок, відповідно, нема кормової бази. Таким чином, можна зробити висновок, що тотальна вирубка лісів впливає на кількість комах, а відповідно, і на кількість риби. Так само величезну шкоду наносять вантажівки, які переводять ліс через річку».

«Цього року було дуже спекотне літо. Для малих річок це була катастрофа, бо вони перетворилися на струмки, але для великих річок спека не стала фатальною. Для харіуса літо було важким, адже через спеку зменшувався вміст кисню у воді, що є важливим елементом виживання цієї риби. Чим менше кисню, тим важче харіусу дихати. Тому він мігрував вверх по течії і шукав ями. Так, частина риби могла загинути, але він все ж здатний до складних міграцій. Думаю, що він заліг в окремі ями на час спеки і «впав» в тепловий анабіоз. Відповідно, у нього пропала здатність до активного живлення. На період до трьох місяців, харіус може перестати харчуватися. Але якщо цей період триває довше, він може загинути».

Також пан Юрій розповів про те, що йому вдалося виростити малька харіуса. Ця інформація для всіх нас стала шоком, адже як було загальновідомо, харіус занесений до червоної книги лише тому, що не в природних умовах його виростити нереально. Натомість, як виявилося, «рецепт» вже є і його можна втілювати в життя – лише знайшлися б ті, кому це потрібно і цікаво.

Під час одного із запитань Юрія Гудзя навіть пошепки назвали нацистом, адже він поцікавився, чи штучно виведений пструг може зашкодити чистій расі – тобто тій форелі, яка народилася і живе в ріці. Виявилося, що інкубувати форель можна і так, щоб запускати в річку ідентичну рибу до ендеміків. Але це не проста процедура. Насамперед, слід зловити парочку форелей, що мали б більше 40-а сантиметрів. Це вже додає певних складнощів. Не знаю хто як, але мені особисто вдалося за весь час карпатського нахлисту, впіймати лише двох 40-сантиметрових пстругів. Після цього рибу слід помістити в спеціальний пакет з водою і киснем, цей пакет поставити в ящик з льодом і везти її в інститут. Якщо риба одна буде, то з неї там зроблять трансвестита – тобто з самця зроблять самку, з самки зроблять самця і так далі. Також пан Юрій зауважив, що в інституті у креогенних камерах зберігається сперма рідкісних видів риб. А от як заморожувати ікру наука ще не знає.

Немало часу ми присвятили розмовам про ГЕСи та рибоходи, а також про сезонні міграції різних риб – підустви, марени та яльця. Говорили і про загрозу зникнення риби у разі появи ГЕСів та засоби, якими можна з ними боротися. Одним словом, було дуже цікаво та повчально, і я дуже сподіваюся, що це була не остання наша зустріч.

Цікавий нахлист