Перспектива провести нічку в Карпатах надихала і лякала водночас. Все ж, тільки-тільки зійшов сніг, а весна не дуже й поспішала переймати свої законні права. Тим паче, що прогнози погоди намагалися перехитрити один одного – хтось обіцяв опади, хтось вітер, хтось сонце. Словом, треба було готуватися до усіх вибриків небесної канцелярії.

Торік на ріці я познайомився з Олегом – нахлистовиком-початківцем. Ми обмінялися контактами і от наприкінці березня якраз домовилися про те, що поїдемо в Карпати і спробуємо щось упіймати. Тож Олег зі своїм братом Дмитром (також нахлистовиком в душі), заїхали за мною під вечір у п’ятницю і ми залишили шумне місто.

Ночувати вирішили у перевіреному місці – у пані Марії, яка приготувала номер люкс і взялася куховарити для нас вечерю. Але перед забавою треба було хоч трішки порибалити. Часу до сутінок було досить, але от погода зробила все, щоб нам завадити. Від самого Стрия почав падати дощ, який ні на мить не зупинявся. Ріка ще була чистою, але розуміння того, що на ранок її забарвлення зміниться, не залишало нашу свідомість. Ввечері ми так нічого й не зловили – харіус та форель, якщо вони й були у тому місці, відверто ігнорували усі наші приманки.

Покинувши цю безперспективну справу, вирішили поселитися. Пані Марія видала нам безлімітний запас дров та ключі від люкса, а також пообіцяла принести вечерю на 9-у вечора. Нікуди не поспішаючи, ми розпалили багаття (у пригоді став новомодний розпалювач), виклали на стіл під навісом припаси і почали відпочивати. Вечеря видалася на славу. Промаринований шашлик, смажена картопля, домашні закрутки і дзбанок неймовірного березового соку, в якому апетитно плавали шматочки яблук. Уммм, під джим-біма уся ця добрятина пішла за милу душу.

Наситивши свої нутрощі та напившись свіжого гірського повітря, ми перемістилися в номер люкс, де мали зайнятися не менш корисними справами – провести інвентаризацію нахлистових матеріалів обох братів та скрутити кілька мушок.
Увесь процес тривав до другої ночі, після чого ми таки позалізали у спальники і накрилися коциками. Усе б нічого, тільки ніс промерзав. Закриєш його коцом – нема чим дихати. Відкриєшся – мерзне ніс. Але якось до ранку перебули.

Поспішати в такий час на річку, звісно, сенсу не було. Мали ми достатньо часу для того, щоб підготуватися, випити ромашкового чаю та скласти усі снасті. Ріка, як ми й прогнозувала, за ніч суттєво змінилася. Чистої води вже не було, відповідно, наші шанси зменшувалися. Тим не менше, спробувати треба було.

Спроби, однак, успіхом не увінчалися. Усі проводки були порожніми, навіть натяку на активність риби ми не помітили. Причин можна було знайти кілька. Перша – риба пішла на нерест, акурат під календар рибохорони. Тобто, вона могла займатися куди цікавішими справами, а могла просто відходити від ікрометання. Друга – риби нема.
Ну, не дає мені спокою минулорічна посуха, що звела нанівець осіннього жору. Хтось говорить, що харіус пішов вверх, у найменші потічки, де забився під каміння і перебував у стані анабіозу доволі тривалий час. А додому міг і не вернутися, мовляв, у нього нема навігатора.
Правда це чи ні, я не знаю, але доволі відомий факт полягає в тому, що велика кількість лососевих риб такий «навігатор» таки мають. Ось матеріал, який публікувався на блозі кілька років тому:

«Відомо, що риби та птахи здійснюють міграції на тисячі кілометрів, безпомилково визначаючи напрям руху. Вчені давно припускали, що вони орієнтуються по магнітному полю Землі. І ось група вчених з університету Людвіга Максиміліана вперше отримала підтвердження цієї гіпотези. У статті, опублікованій в журналі PNAS, дослідники повідомляють, що знайшли в носі форелі клітини, які відчувають магнітне поле.

Роботи в цьому напрямку проводилися і раніше. Так вчені встановили, що в тканинах перелітних птахів і мігруючих риб міститься мінерал магнетит, який, як передбачалося, відіграє важливу роль в здатності цих тварин визначати напрям руху. Проте ще нікому не вдавалося знайти клітини, що виконують цю функцію. Міхаель Вінкльхофер і його колеги вибрали для досліджень райдужну форель. Деякі різновиди цієї риби здатні виходити з річок у море і здійснювати подорожі на 300 кілометрів. Але через кілька років всі вони безпомилково повертаються до місць, де з’явилися на світ.

Вчені розробили унікальну методику, що дозволяє ідентифікувати особливі клітини, які допомагають форелі орієнтуватися по магнітному полю Землі. У якості відправної точки біологи використовували дослідження 10-річної давності, які зафіксували зміну електричної активності нервів в області носа риб під впливом магнітних полів.

Німецькі дослідники акуратно виділили різні клітини з області носа райдужної форелі і помістили їх у чашки Петрі. Потім навколо чашок створили обертове магнітне поле. Виявилося, що приблизно одна з 10 тисяч клітин обертається з тією ж частотою, що і поле. Вилучивши ці клітини і розглянувши їх під мікроскопом, Вінкльхофер і його колеги виявили в кожній з них частинки магнетиту. Мінерал розташовувався поруч з клітинної мембраною.

Вчені вважають, що в носовій області кожної риби міститься від 10 до 100 подібних клітин. «Дивно, що магнетизм в кожній клітині був у десятки і сотні разів сильніше, ніж ми припускали раніше, – каже Міхаель. – Це може говорити про те, що риби визначають не тільки напрямок на північ, але й більш складну інформацію про точну широту і довготу».

Чи мають такі ж властивості харіуси? Наразі наука про це мовчить. Зрештою, ми насолоджувалися красою гір, які починають набирати своїх весняних тонів. Під сонечко повилізали й усякі гадинки – одна гадюка, наприклад, щойно вилізла зі свого зимого сховку і дуже мляво вертіла головою.

Трохи згодом до нас приєднався Сашко зі своєю дружиною, тож ми вирішили змінити точку і переїхати вверх по течії. Ситуація там не змінилася – вода брудна, риби нема. З горем навпіл мені вдалося виманити єдиного за день харіуса. Невеликого, і, мабуть, вагітного. Тому, є все ж сподівання, що риба зараз нереститься, тож чіпати у наступні 2-3 тижні її не варто.

Залишивши Сашка з Олею наодинці, ми почали збиратися в дорогу. Вікенд пройшов доволі вдало, але ріки вимирають просто на очах. І що тут робити?

Цікавий нахлист