Чергова вилазка в Карпати видалася ще важчою, аніж попередня. Цього разу вирушив в гори з двома Володимирами Судуками – одним старшим і одним молодшим. Рибалили ми на різних ріках і в різних точках, однак розговорити рибу змогли лише в одній точці – на всіх інших достукатися до харіуса було украй важко, може через зміну погоди та тискові стрибки, а може через високу воду. Як би там не було, риба «морозилася».

Із тих, кого мені вдалося довести до підсака, двоє упіймалися на сухого ред-тага із фіолетовим тілом, один спокусився на хекловий варіант червоно-чорної німфи, ще один на підвісного світлофора в зелених тонах. Тобто якоїсь чіткої систематичності не простежувалося. Володя-старший під вечір упіймав харіуса на німфового ред-тага.

Приємною була зустріч із Сашком та його сімейством. Коли вже так лило, що не залишилося сухого місця, він залишився на ріці і у підсумку, до двох яльців, додав одну форельку та двох клеників, яких упіймав на мокрого ред-тага.

А взагалі, умови для риболовлі були не надто комфортними. Ще до дощу доволі сильно вітрило, що практично унеможливлювало якісну проводку німф. Довелося користуватися послугами шнура з певними модифікаціями, якими я, чесно кажучи, не дуже задоволений. Але і така трудова мандрівка все-одно принесла чимало позитивних емоцій, особливо, вечеря під дощем.

З одного боку добре, що вода в річках є. Можна сподіватися, що такої посухи як торік не буде. Але порівняно з попередніми сезонами, відчувається, що риби стало менше…

Цікавий нахлист